Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 320/2975/17

провадження № 61-6380св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Алейнікова Наталія Олексіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Антоновим Олександром Михайловичем, на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року в складі судді Редько О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Алейнікова Н. О., в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати недійсним кредитний договір № Ж325/6-к від 07 лютого 2007 року, укладений між нею та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», в частині пунктів 4.4 та 4.5 договору.

Позов мотивовано тим, що 07 лютого 2007 року між нею та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», укладено кредитний договір № Ж325/6-к на придбання нерухомого майна, за умовами якого відповідач надав їй грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 40 800 дол. США, із сплатою процентної ставки в розмірі 12,7% та кінцевим терміном повернення до 05 січня 2027 року.

На думку позивача, кредитний договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що виразилося в ненаданні їй відповідачем у повному обсязі інформації щодо умов кредитування.

Крім того, вказувала, що умови договору є несправедливими, оскільки в спірному кредитному договорі зафіксована іноземна валюта, тоді як кредитні кошти фактично надавалися та використовувалися в гривнях, а також безпідставне підвищення відповідачем процентної ставки з 12,7% до 14%.

Зазначала, що пунктами 4.4 та 4.5 кредитного договору передбачена подвійна відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, а отже вказані пункти суперечать положенням статті 549 та пункту 1 частини першої частини 611 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання пунктів 4.4, 4.5 кредитного договору недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту вказаних пунктів вбачається відповідальність

позичальника за порушення різних умов договору, а тому твердження заявника щодо подвійного застосування відповідальності не відповідають дійсності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Антоновим О. М., на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що пунктами 4.4 та 4.5 кредитного договору № Ж325/6-к від 07 лютого 2007 року передбачена подвійна відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, а отже вказані пункти суперечать положенням статті 549 та пункту 1 частини першої частини 611 ЦК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У липні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ «Укрсоцбанк» проситьзалишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року без змін, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 320/2975/17 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 07 лютого 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ж325/6-к, за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 40 800 дол. США, зі сплатою 12,7 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 05 лютого 2027 року.

Згідно із пунктом 1.2 кредитного договору кредит надано позичальнику на придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

20 жовтня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № Ж325/6-к від 07 лютого 2007 року, яким сторони погодили збільшення процентної ставки до 14,0% річних з 20 жовтня 2008 року.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

За правилами статті 1054 ЦК України, надання кредитів та їх повернення здійснюється виключно на договірних відносинах.

Згідно зі статтею 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із пунктом 4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків визначених пунктами 3.3.2. - 3.3.5., 3.3.10. - 3.3.12., 3.3.15. цього договору, порушення позичальника умов договорів визначених, визначеного пунктом 1.3. цього договору, протягом більше, ніж десяти робочих днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі та сплатити проценти за

фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Згідно із пунктом 4.5 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7., 3.3.8. цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Зі змісту вказаних пунктів вбачається, відповідальність позичальника за порушення різних умов договору яка виражається у погашенні протягом одного робочого дня Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за фактичний час використання кредиту, а також нарахованих штрафних санкцій (штраф, пеню). Тому твердження позивача щодо подвійного застосування відповідальності не відповідають дійсності та не містяться в умовах договору.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що зміст положень пунктів 4.4 та 4.5. спірного кредитного договору кореспондується із положеннями статті 1052 ЦК України (право позикодавця вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики) та статті 1049 ЦК України (обов`язок позичальника повернути позику).

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним ОСОБА_1 у апеляційний скарзі, які обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводів, які б спростували висновки судів попередніх інстанцій чи довели б порушення ними норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, касаційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує

суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Антоновим Олександром Михайловичем, залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов