Справа № 161/9883/19 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.

Провадження № 22-ц/802/1117/19 Категорія: 1 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області за апеляційною скаргою заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2019 року скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Другого відділу ДВМ міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області постановлено вважати неподаною та повернуто скаржникам.

Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду першої інстанції. Просять скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.08.2019 року та прийняти нове рішення про повне задоволення скарги.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Повертаючи скаргу на дії державного виконавця заявникам, суд першої інстанції виходив з того, що скаржники не виконали вимог ухвали про залишення без руху поданої ними скарги.

Як встановлено з матеріалів справи ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2019 року скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області залишено без руху, оскільки скарга подана без додержання ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме заявниками не вказано ім`я та по батькові "інших осіб", дії яких оскаржуються. Дана ухвала отримана заявниками 18.07.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення. Зазначені недоліки заявниками не були усунуті.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як роз`яснено у п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Зі скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області вбачається, що заявниками зазначено прізвище та ініціали державних виконавців, дії яких оскаржуються, а також орган державної виконавчої служби, його місцезнаходження.

Отже, суд першої інстанції вирішив питання про повернення скарги на дії державного виконавця з порушенням ст. 185 ЦПК України.

Вимоги ухвали суду першої інстанції про зазначення ім`я та по батькові "інших осіб", при цьому не зазначивши яких саме, містять ознаки надмірного формалізму.

Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.

«Право на суд» відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 4.12.95 та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Зазначення в ухвалі від 05.08.2019 року про повернення скарги № 22, а не № 24, апеляційний суд розцінює, як описку, і дана ухвала постановлена саме у справі № 161/9883/19.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: