ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 24/187
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17.08.2009 р. 17:35 № 2а-9150/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О. при секретарі судового засідання Рибалки Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомЗаступника Генерального прокурора України (далі -Позивач)
доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -Відповідач)
провизнання протиправною та скасування постанови державного виконавця
представники від Позивача Гнатюк М.М. (посвідч. Від 22 вересня 2005 року № 296)
від Відповідачане прибув,
обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07 квітня 2009 року ВП № 12359161 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 04 лютого 2009 року в адміністративній справі №2а-14/09 про тимчасове вилучення у Міністерства внутрішніх справ України доказів для дослідження їх у судовому засіданні.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при винесенні оскаржуваної постанови від 07 квітня 2009 року державним виконавцем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження`та Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 31 липня 2009 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 13 серпня 2009 року.
13 серпня 2009 року судовий розгляд справи відкладався на 17 серпня 2009 року через неприбуття в судове засідання представника Відповідача.
У судове засідання 17 серпня 2009 року представник Відповідач не прибув, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направляв. Про місце, дату і час розгляду справи Відповідач повідомлений належним чином, а тому розгляд справи не вікладався і справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 04 лютого 2009 року в адміністративній справі № 2-14/09 постановлено тимчасово вилучити у Міністерства внутрішніх справ України докази для дослідження їх у судовому засіданні.
Зазначена ухвала 07 квітня 2009 року надійшла на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Писарчук М.Б. 07 квітня 2009 року винесено постанову ВП № 12359161 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 04 лютого 2009 року (далі -оскаржувана постанова).
Заступником Генерального прокурора України внесено протест від 05 червня 2009 року за №05/2/3-11721-09 на постанову від 07 квітня 2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №12359161.
Листом від 25 червня 2009 року директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив Генеральну прокуратуру України про відхилення протесту.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про прокуратуру`протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурора ставиться питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов`язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. Уразі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
В абзаці 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ`зазначається, що у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відмова у відкритті провадження щодо примусового виконання ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 04 лютого 2009 року в адміністративній справі №2а-14/09 про тимчасове вилучення у Міністерства внутрішніх справ України доказів для дослідження їх у судовому засіданні обґрунтовується державним виконавцем тим, що Законом не передбачено тимчасове вилучення у боржника певних предметів та відсутністю стягувача при виконанні рішення.
Суд вважає необґрунтованим такий висновок державного виконавця, що обґрунтовується наступним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання на всій території України.
Статтею 158 КАС України визначено види судових рішень, до яких, зокрема належать ухвали суду, якими суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань.
Частинами 2-3 статті 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 269 КАС України заходами процесуального примусу є, зокрема тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.
Відповідно до частини 1 статті 271 КАС України у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причини їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом.
Згідно із частиною 3 зазначеної статті КАС України ухвала надсилається державному виконавцю для виконання.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
На підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження`державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Таким чином, перелік заходів примусового виконання рішень не є вичерпним, а формальна наявність чи відсутність стягувача при виконанні рішення не є підставою для відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення (ухвали).
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та не відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Керуючись статтями 86, 159-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07 квітня 2009 року ВП № 12359161 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 04 лютого 2009 року в адміністративній справі № 2а-14/09 про тимчасове вилучення у Міністерства внутрішніх справ України доказів для дослідження їх у судовому засіданні.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя О.О. Власенкова
Повний текст постанови складено та підписано 25 серпня 2009 року.