Справа № 2 – 27/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 року Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді ПАРФЕНЮКА В. І.

з участю секретаря ЮЖДИ Л.С.

адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Чорткові справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб Чортківського обласного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, Чортківської міської ради про захист права на житло, визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення з квартири і вселення в квартиру та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,--

В С Т А Н О В И В:

    В жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вищезазначеним позовом, вказавши в позовній заяві, що після розірвання шлюбу між батьками в 1988 році він з сестрою залишилися проживати з матір’ю ОСОБА_7 в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, а брат залишився проживати з батьком ОСОБА_8 в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2. Ці квартири батьки отримали внаслідок обміну попередньої трьохкімнатної квартири.

Після розлучення життя матері не склалося, вона стала зловживати алкогольними напоями, була засуджена і тривалий час відбувала покарання в місцях позбавлення волі. В 1996 році вона померла.

Так як вони були неповнолітніми, то їх забрали проживати до себе бабусі. Сестру забрала бабуся по лінії матері в місто Маріуполь Донецької області, а його бабуся по лінії батька -- ОСОБА_9 в село Пробіжна Чортківського району, яка пізніше була призначена опікуном.

Після арешту матері та, коли їх забрали бабусі, в квартиру АДРЕСА_3 вселився відповідач ОСОБА_4. Був впевнений, що останній проживає там тимчасово, і вказана квартира рахується за ним, так як він прописаний в ній з 1 січня 1989 року. В зв’язку з цим неодноразово звертався до відповідача з проханнями та вимогами звільнити квартиру, на що отримував категоричні відмови.

При підготовці позовної заяви йому стало відомо, що вказана квартира приватизована відповідачами і 26 жовтня 2000 року Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації їм видано Свідоцтво про право власності на житло.

З врахуванням наведеного в позовній заяві позивач просить визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло, видане Чортківським ОК МБТІ 26 жовтня 2000 року відповідачам на квартиру АДРЕСА_4, усунути йому перешкоди в користуванні вказаною квартирою, виселити відповідачів з цієї квартири та вселити його в зазначену квартиру.

    В листопаді 2009 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням з підстав, визначених ст. 405 Цивільного кодексу України (згідно пізніше наданих уточнень позовних вимог).

    В позовній заяві позивачі вказали, що з 1988 року вони перебували на квартирному обліку в Чортківській міській раді на отримання квартири, як сім’я молодого спеціаліста, і 27 липня 1993 року згідно ордеру, виданого виконкомом Чортківської міської ради на їх сім’ю, яка на той час складалася з трьох осіб, їм була надана квартира АДРЕСА_1 і в цій квартирі вони постійно проживають по даний час. Разом з ними проживають також двоє неповнолітніх дітей: дочка ОСОБА_10, 1992 року.народження, та син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    25 жовтня 2000 року вони приватизували цю квартиру та отримали Свідоцтво про право власності на житло.

При отриманні квартири в ній ніхто не проживав і їм не було відомо про те, що позивач ОСОБА_3П зареєстрований по вказаній адресі, оскільки останній з 1993 року по даний час постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

    Під час судового розгляду до справи в якості третьої особи на стороні відповідачів була притягнута Чортківська міська рада

    Позивач-відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5В не визнає, посилаючись на його безпідставність, а тому просить в позові відмовити.

    Позивач-відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги підтримує. Позов ОСОБА_3 не визнає, так як квартиру АДРЕСА_5 його сім’ї було надано на законних підставах і з цього приводу є відповідні рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради. Згідно вимог чинного законодавства ними було використано право на приватизацію цієї квартири. Про те, що в цій квартирі прописаний відповідач ОСОБА_3, йому відомо не було. З питань проживання в цій квартирі до нього жодного разу ніхто не звертався. За таких обставин просить в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

    Позивачка-відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, подавши суду заяву про проведення судових засідань у її відсутності.

    Представник Чортківської міської ради ОСОБА_12 вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необгрунтованими, оскільки спірна квартира була вільна і надана сім’ї ОСОБА_4 згідно вимог житлового законодавства на підставі рішень виконавчого комітету Чортківської міської ради, а пізніше у відповідності з вимогами закону була ними приватизована.

    Представник Чортківського обласного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

    Суд вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають задоволенню, а в позові ОСОБА_3 слід відмовити з наступних мотивів.

    З довідки про реєстрацію місця проживання № 11344 від 9 жовтня 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 з січня 1989 року зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3.

    З довідки Пробіжнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 210 від 24 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_13 навчався в цій школі з 1988 по 1996 роки і закінчив 9 класів школи.

    З довідки Порбіжнянської сільської ради № 1897 від 18 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 з 1992 року постійно проживав в селі Пробіжна в бабусі ОСОБА_9, яка була його опікуном до повноліття (про що підтверджують дані погосподарської книги сільської ради № 12, господарство під № 516). ОСОБА_3 перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_14 з 2003 року і вони мають на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

    В судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14 пояснили, що через деякий час після засудження матері позивача ОСОБА_3 в cпірну квартиру вселився з сім’єю відповідач ОСОБА_4. Позивач в той час проживав в бабусі в с. Пробіжна Чортківського району, яка була призначена його опікуном. Їм відомо, що позивач звертався до відповідача та в міську раду щодо повернення квартири та вселення в неї, однак це питання так і не вирішилось до цього часу.

Згідно рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради № 236 від 21 липня 1993 року дозволено проживати у ІНФОРМАЦІЯ_4 сім’ї уповноваженого відділу карного розшуку райвідділу внутрішніх справ ОСОБА_4. Вказану квартру визнано службовою.

    27 липня 1993 року виконкомом Чортківської міської ради на вказану квартиру сім’ї ОСОБА_4 було видано ордер № 13.

    Згідно рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради № 528 від 18 жовтня 2000 року квартира АДРЕСА_1 була виключена з числа службових і надана сім’ї ОСОБА_4.

    Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року власниками квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних долях.

    З акту про встановлення факту не проживання від 17 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 по місцю прописки АДРЕСА_6 не проживає, комунальними послугами не користується, особистих речей та іншого майна в квартирі не утримує з 1993 року по даний час.

    Такі обставини підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_18.

    У відповідності з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

    Згідно ч. 5 вказаної статті у випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

    Отже, цією правовою нормою визначено термін збереження за відсутньою дитиною права користування жилим приміщенням, з якого вона вибула і в якому членів її сім’ї не залишилось, і такий термін становить шість місяців з дня закінчення строку перебування дитини у дитячому закладі або до досягнення нею повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника.

    Пленум Верховного Суду України в ч. 4 п. 10 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 роз'яснив, що наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд має право з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

    Судом установлено, що позивач ОСОБА_3 до 1993 року проживав в спірній квартирі на правах члена сім'ї наймача і після засудження його матері за вчинений злочин до покарання у вигляді позбавлення волі став проживати в бабусі в с. Пробіжна Чортківського району, яка була призначена йго опікуном. Після досягнення повноліття 24 січня 1998 року та припинення в зв’язку з цим опікунства, він залишився проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2, створивши сім’ю. Тому суд приходить до висновку, що він був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, оскільки докази, які підтверджували би поважність таких причин суду не було надано. З врахуванням таких обставин, а також і того, що в суд за захистом своїх житлових прав в установлений термін позивач не звертався, то, виходячи з вищенаведених роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому суд також зазначає, що позивачем порушений і загальний строк позовної давності, визначений цивільним законодавством.

    Згідно вимог ст. ст. 71, 76 Цивільного кодексу України 1963 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права і загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

З відповіді прокурора Чортківського району № 49с-99 від 25 лютого 1999 року вбачається, що позивач ОСОБА_3 звертався в прокуратуру району з приводу порушення його житлових прав та виселення з квартири ОСОБА_4 і йому було роз’яснено, що для вирішення такого спору йому слід звернутися до суду. Аналогічне роз’яснення міститься і в відповіді виконавчого комітету Чортківської міської ради № 344 від 21 березня 2002 року.

Таким чином, ще в 1999 році позивачу було роз’яснено його право з приводу порушення житлових прав звернутися з позовом до суду, проте він в той час таким правом не скористався, пропустивши строк позовної давності і позивач не звертався до суду з заявою про поновлення такого строку.

Відповідно до вимог ст. 80 зазначеного Кодексу закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Окрім цього, суд зазначає, що в 1993 році спірна квартира відповідним рішенням виконкому Чортківської міської ради була визнана службовою та в установленому законом порядку надана сім’ї ОСОБА_4. І тільки в 2000 році рішенням виконавчого комітету Чортківської міської ради вона була виключена з числа службових і після цього ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5 та неповнолітня дочка ОСОБА_6 набули право власності на вказану квартиру відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Оскільки після вибуття позивача з спірного жилого приміщення в ньому не залишились проживати члени сім’ї і воно було надано іншим особам, які пізніше набули на нього право власності, а тому вселення в нього є неможливим, то і з цих підстав позов ОСОБА_3 до відповідачів також не може бути задоволеним (п. 22 листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)».

    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

    Цією нормою встановлений скорочений /порівняно з п. 5/ ч. 1 ст. 406 Кодексу строк не використання сервітуту, зі спливом якого за умови відсутності поважних причин своєї відсутності сервітуарій втрачає своє сервітутне право на житло.

    В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3, будучи зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_4, власниками якої є позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, понад один рік фактично цією квартирою не користується, особистих речей та іншого майна в квартирі не утримує, а тому виходячи з наведених вимог Закону він втратив право користування цією квартирою.

    З врахуванням наведеного, керуючись ч. ч. 3, 5 ст. 71 Житлового кодексу Української РСР, ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 71, 76, 80 Цивільного кодексу України 1963 року, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. ст. 213, 215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,---

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.

    Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою № 18 по вул. Галицькій, 1-а в м. Чорткові Тернопільської області.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб Чортківського обласного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, Чортківської міської ради про захист права на житло, визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення з квартири і вселення в квартиру відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Судові витрати покласти на сторони в розмірах, які вони фактично понесли.

    Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги Апеляційному суду Тернопільської області через Чортківський районний суд.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів після його проголошення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя