Номер провадження: 22-ц/813/3761/24

Справа № 522/15864/22

Головуючий у першій інстанції Суворова О. В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє особистих вимог – ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 25 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо обміну кімнатами, в результаті якої остання в добровільному порядку переселилася у кімнату ОСОБА_1 , тобто ініціатором переселення була безпосередньо ОСОБА_2 . Оскільки відповідач Приморська районна адміністрація Одеської міської ради відмовляється надати дозвіл на обмін кімнатами, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги (а.с. 1-3).

13.01.2023 представник ОСОБА_2 – адвокат Лях Ігор Дмитрович подав письмові пояснення на позов, в яких пояснив, що надані позивачем докази до позову були належним чином оцінені в справі № 522/20976/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування. За результатами розгляду вказаної справи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, а зустрічні позовні вимог ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 були задоволені. Представник зазначає, що твердження позивача, що ініціатором обміну кімнат виступала ОСОБА_2 не відповідають дійсності. Обмін кімнатами позивач намагався здійснити власними силами і коштом, складав, був автором відповідних заяв, в тому числі від імені ОСОБА_2 , яка йому довіряла. Проте, представник зазначив, що згодом з`ясувалося, що кімната 281 А, яку позивач пропонував для обміну, закріплена розпорядженням Приморської РА ОМР № 335 від 11.06.2014 за малолітнім ОСОБА_3 . Також представник заявив про відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на обмін кімнатами. Тому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог та заявив про витрати на правову допомогу адвоката (а.с. 27-30).

Представник відповідача ОСОБА_4 04.04.2023 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що обмін кімнатами в гуртожитку не допускається відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 86 ЖК України. Тому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 92-94).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет у спору, про зобов`язання вчинити певні дії, залишені без задоволення (а.с. 114-116).

Додатковим рішенням від 22.06.2023 вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 3000 грн (а.с. 149-151).

Не погоджуючись з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року ОСОБА_5 27.05.2023 засобами поштового зв`язку направив до суду апеляційну скаргу. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції цілком не визначився з предметом спору даної справи та не дослідив наявні матеріали справи в результаті чого дійшов хибного висновку щодо небажання ОСОБА_2 укладати договір та здійснювати обмін кімнатами. Апелянт вважає, що незважаючи на добровільний процес обміну кімнатами, ОСОБА_2 намагається набути право на користування обома кімнатами. В кімнати № 252-а було проведено ремонтні роботи за кошти ОСОБА_1 . Апелянт зазначає, що він та ОСОБА_2 25.01.2019 дійшли взаємної згоди для обміну кімнатами, що і було реалізовано, та передали один одному ключі. За 4 роки проживання з сім`єю в блоці № НОМЕР_1 (до якого увійшли кімнати № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ) ним був проведений капітальний ремонт. ОСОБА_2 за весь час проживання в кімнаті № НОМЕР_4 не зверталася з заявами про те, що апелянт чинить їй перешкоди в користуванні майном. Відсутні також докази звернення ОСОБА_2 до апелянта з вимогою повернутися до кімнат попереднього мешкання. Тому апелянт просить задовольнити його апеляційну скаргу (а.с. 155-158).

17.07.2023 від представника ОСОБА_2 - адвоката Лях І.Д. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції . Також представник просив розглядати справу за відсутності третьої особи та її представника, а крім того заявив про витрати на професійну правову допомогу (а.с. 184-187).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Учасники провадження в судове засідання не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до п. 1.2.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства (далі – Правила), затверджених рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020 (https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/1/) суд повідомляє сторони та їх представників шляхом надіслання судової повістки, смс-повідомлення, листом, телефоном, факсом чи електронною поштою. Крім того, суд має право визнати сторону повідомленою з використанням електронного Списку судових справ, призначених до розгляду на офіційному сайті суду у разі якщо за обставинами справи вказана сторона ініціювала відповідну стадію процесу (подавала позов, апеляційну скаргу), або була присутня в судовому засіданні, або не була присутня в судовому засіданні, проте достеменно знала про його призначення, зокрема, подавала клопотання про його відкладення. Коли суд приймає рішення щодо сповіщення учасників справи, за потреби він також встановлює, яка саме сторона повинна виконати ту чи іншу процесуальну дію, та визначає строк, у який вона повинна це зробити.

Заяв про проведення справи в режимі відеоконференції не подавалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що кімната АДРЕСА_1 , є неприватизованими та належать до державного житлового фонду. Право власності на відповідне майно у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутнє. ОСОБА_2 не бажає здійснювати обмін та укладати договір міни, про що свідчать письмові пояснення, надані представником – адв. ОСОБА_6 , в яких остання не згодна з обміном кімнат, свого волевиявлення на міну кімнат не підтримує, проти задоволення вимог позивача заперечує, просить суд відмовити в їх задоволенні. Твердження позивача про те, що ініціатором обміну виступала саме вона, спростовує. Тому суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що кімната АДРЕСА_1 , є неприватизованими та належать до державного житлового фонду.

Рішенням Одеської міської ради від 09.12.1999 №460-ХХІІІ із змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради від 28.04.2000 №926-ХХІІІ, до комунальної власності територіальної громади м. Одеси прийнято сімейний гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням ОМР від 09.04.2009 №4123-V сімейному гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 надано статус «гуртожиток» (а.с. 8).

Згідно відповіді Приморської РА ОМР від 20.02.2019 №С-234, ОСОБА_1 повідомлено, що розпорядженням ПРА ОМР від 11.06.2014 №335 малолітнього ОСОБА_3 влаштовано до державного дитячого закладу на повне державне забезпечення. Відповідно до п. 2 вищевказаного розпорядження за ним збережена кімната АДРЕСА_4 . З метою вирішення питання захисту прав ОСОБА_3 при обміні кімнатами, ПРА ОМР порадило ОСОБА_1 звернутись до територіального відділу у Приморському районі служби у справах дітей ОМР для отримання подання щодо можливості обміну житловими приміщеннями, закріплення за ОСОБА_3 права користування кімнатою №285 А та зміни його реєстрації місця проживання за новою адресою. ОСОБА_1 повідомлено, що після отримання подання Служби у справах дітей порушене питання буде вирішуватись на засіданні комісії з питання захисту прав дітей ПРА ОМР (а.с.4). Аналогічна відповідь ПРА ОМР надана ОСОБА_1 20.05.2019 за №С-234/2 (а.с.5).

Службою у справах дітей ОМР листом від 30.05.2019 року №07/5019 роз`яснено ОСОБА_2  про необхідність надання документів до служби для об`єктивного розгляду поданої заяви від 22.05.2019 №900-А стосовно надання дозволу на укладення договору міни кімнати № 281 А на кімнату № 285 А, однак станом на 30.05.2019 вказані документи службі надані не були (а.с.10).

Відповідно до листа Приморської РА ОМР № С-234/3 від 02.09.2019 ОСОБА_1 повідомлено, що ПРА направлено листи до Київської РА ОМР та Департаменту надання адміністративних послуг ОМР для отримання інформації на підставі чого малолітнього ОСОБА_3 було знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 6).

Згідно відповіді Приморської РА ОМР від 07.10.2019 №С-234/4 наймач житлового приміщення вправі за письмовою згодою членів сім`ї, що проживають разом із ним провести обмін займаного приміщення і іншим наймачем, однак згідно ст. 86 ЖК УРСР обмін жилими приміщеннями не допускається якщо жиле приміщення є службовим або знаходиться в гуртожитку (а.с.7).

28.11.2019 Приморська РА ОМР повторно надала відповідь ОСОБА_1 , в якій роз`яснила заявнику, що обмін жилими приміщеннями не допускається, якщо жиле приміщення є службовим або знаходиться в гуртожитку. Рішенням ОМР від 09.04.2009 №4123-V сімейному гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 – надано статус «гуртожиток». Враховуючи, що кімнати розташовані в гуртожитку, їх обмін прямо заборонений законодавством, а тому районна адміністрація немає права на задоволення клопотання ОСОБА_5 (а.с.8).

Крім іншого, в матеріалах справи міститься акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 11.12.2022, де комісією у складі ОСОБА_7 ,, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_1 обстежено блок (квартири) АДРЕСА_6 з метою виявлення осіб, які в ньому проживають та умов проживання. Згідно вказаного акту житловий будинок по вказаній адресі є сімейним гуртожитком, належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Житлова площа неприватизованого блоку (квартири) АДРЕСА_7 становить 34,9 кв.м. На час перевірки в квартирі АДРЕСА_7 проживають: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 (а.с.50).

Також в матеріалах справи міститься акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 11.12.2022 в блоці (квартирі) АДРЕСА_4 . На час перевірки в квартирі АДРЕСА_8 проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своєю родиною. Здійснити обстеження побутових умов проживання ОСОБА_1 (кв. АДРЕСА_8 ) комісія не змогла, оскільки на даній житловій площі проживає ОСОБА_2 зі своєю родиною та допуску до кімнати не було (а.с.51).

В процесі розгляду справи встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 05.07.2018 в справі № 522/11845/17позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволені частково, вселено ОСОБА_1 до кімнати №281 А квартири АДРЕСА_9 . Вказана постанова залишена без змін постановою КЦС ВС від 13.12.2018.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2021 в справі №522/20976/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет позову – Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та визнання права користування жилим приміщенням – залишено без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет позову – Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради про виселення та вселення – задоволено (а.с.31-35).

Постановою Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2021 залишене без змін (а.с. 36-42).

Постановою КЦС ВС від 24.01.2024 касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2021 та постанова Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 залишені без змін.

Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду

Відповідно до ст. 79 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за письмовою згодою членів сім`ї, що проживають разом із ним, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу, в тому числі з проживаючими в іншому населеному пункті.

За ст. 81 ЖК України порядок обміну жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. За ст. 89 ЖК України правила обміну жилих приміщень затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 86 ЖК України обмін жилими приміщеннями не допускається якщо жиле приміщення є службовим або знаходиться в гуртожитку.

Згідно зі ст. 87 ЖК України обмін жилими приміщеннями, проведений із порушенням вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України, визнається недійсним. Визнання обміну недійсним провадиться в судовому порядку.

Як було вище зазначено кімната АДРЕСА_1 , є неприватизованими та належать до державного житлового фонду.

Будинок АДРЕСА_2 має статус гуртожитку. Спірні кімнати не належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності.

Тому, оскільки законом встановлена пряма заборона на обмін жилими приміщеннями в гуртожитку, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 виступала ініціатором поділу спростовуються матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_2 . Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 намагається за результатами обміну набути право користування обома кімнатами не підтверджується матеріалами справи. Інші доводи апелянта, в тому числі щодо тривалого проживання в кімнатах після обміну, проведення ремонтних робіт тощо не впливають на юридичну кваліфікацію обставин справи та не мають правового значення для вирішення спору по суті, а тому відхиляються апеляційним судом. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха протии Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі протии Фінляндії»).

Враховуючи пряму законодавчу заборону на здійснення обміну жилими приміщеннями в гуртожитку позивачу слід обрати інший спосіб захисту його прав.

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України відмовляє в задоволенні апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року – залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду                        А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда