Справа № 127/29119/19

Провадження № 2/127/4139/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                (ЗАОЧНЕ)

11.12.2019 року                         Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 14.02.2011року відповідач отримав кредит у розмірі 1 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви №б/н від 14.02.2011р. Підписанням заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 30.09.2019р. виникла заборгованість за кредитом у розмірі 31366,87грн, з яких: 2319,08 грн – заборгованість за тілом кредиту, 24106,97грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2970,97грн -нарахована пеня за прострочене зобов`язання, а також 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1469,85грн - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 31366,87 грн за кредитним договором №б/н від 14.02.2011року та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

01.11.2019року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримала, просила задовольнити, не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини в сфері договірних зобов`язань, а саме з договору кредиту, що регулюються відповідними нормами ЦК України.

При розгляді справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.02.2011року відповідач отримав кредит у розмірі 1 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви №б/н від 14.02.2011р.

Згідно інформації, викладеної в цій заяві відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав заяву від 14.02.2011р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 14.02.2011р, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms.

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.09.2019року становить 31366,87грн, з яких: 2319,08 грн – заборгованість за тілом кредиту, 24106,97грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2970,97грн -нарахована пеня за прострочене зобов`язання, а також 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1469,85грн - штраф (процентна складова).

Заяву від 14.02.2011р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанку», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписку по рахунку, з якої достеменно вбачається, що позичальник користувалася грошима та частково сплачував заборгованість, суд вважає достатніми доказами для підтвердження того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, та факту отримання відповідачем кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема заяви позичальника від 14.02.2011р. у ній обумовлений тип банківської платіжної картки, строк дії кредитного ліміту та порядок погашення заборгованості, що є істотними для даного виду договорів. Разом з тим, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), інших сум за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «Приватбанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримала в борг позичальник та заборгованості за простроченим тілом кредиту), стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.06.2007, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів) чи відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату неустойки (пені, штрафів) за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» 24106,97грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2970,97грн -нарахована пеня за прострочене зобов`язання, а також 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1469,85грн - штраф (процентна складова) необхідно відмовити.

Щодо іншої заборгованості, то суд вважає, що належними та допустимими доказами позивачем підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів у розмірах, зазначених у виписці банку за рахунком відповідача, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.02.2011р. за тілом кредиту в сумі 2319,08 грн.

Виходячи з положень ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/04, Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 04.07.2018р. №75, виписка з рахунку є належним та допустимим доказом отримання коштів.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 2319,08 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 142,04 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.02.2011 року у розмірі 2319,08 грн. – заборгованість за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Приватбанк» судовий збір у розмірі 142,04 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.12.2019року.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПО 14360570.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 .

Суддя: