Справа № 2-а-400/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 лютого 2010  року Рокитнянський районний суд Київської області  в складі:

 головуючого судді  – Нечепоренка Л.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в смт.Рокитне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області

про визнання неправомірними дії Управління пенсійного фонду у Рокитнянському районі Київської області про  відмову проведення перерахунку раніше призначеної пенсії і виплати недоотриманої суми пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач посилається, що вона являється  потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1У категорії та постійно проживає на території радіоактивного забруднення та відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 15 % мінімальної пенсії. Вказана щомісячна додаткова пенсія відповідачем не проводиться..

Просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов”язати провести перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням: щомісячної додаткової пенсії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком і виплатити заборгованість з недоотриманих сум щомісячної додаткової пенсії, починаючи з 22.05.2008 року з урахуванням виплачених сум та послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної пенсії за віком..  

Позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з»явилася, натомість подала до суду заяву, в якій підтримала позов у повному обсязі та просить справу провести у порядку письмового провадження  на підставі наявних доказів у справі.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з»явився, подав до суду заперечення проти позову, просить відмовити у його задоволенні в зв»язку з відсутністю підстав для його задоволення та в зв»язку з пропуском строку на звернення до суду та заяву, в якій просить справу провести у порядку письмового провадження  на підставі наявних доказів у справі у відсутності його представника.

Пунктом 10 ст.3 КАС України передбачено, що письмове провадження є розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадку, встановлених КАС України.

Суд ухвалив провести розгляд спору по суті у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів, що  узгоджується з вимогами ст.122 КАС України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Рокитнянському районі Київської області як непрацюючий пенсіонер з 22.11.2008 року, що сторонами на оспорюється, та є зареєстрованою і постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке згідно постанови КМ України від 23.07.1991 за №106 (додаток №1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно довідки відповідача позивачу виплачена додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров”ю в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність”, а саме: з   22.11.2008 року по 31.10.2008 року –24 грн. 90 коп., з 01.11.2009 року по даний час 28 грн. 65 коп.

Викладене підтверджується письмовими матеріалами справи, якими є:

-   копія посвідчення особи, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС на ім.»я позивача;

-   копія пенсійного посвідчення на ім.»я позивача;

-   копія листа відповідача від 02.02.2010 року та довідкою про розмір та види доплат до пенсії.

Відповідно до ст..51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії,  відповідно і позивач має право на таку додаткову пенсію, разом з тим відповідачем такі вимоги щодо позивача не виконуються. На це вказують встановлені обставини справи та розмір мінімальної пенсії за віком, який починаючи з 01.01.2008 року, встановлений на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (пенсіонерів).

Проте ця виплата здійснюється відповідачем з розрахункової величини 19 грн. 91 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорім пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.

Так, Законом України « Про затвердження прожиткового мінімуму на 2008 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлювався з 01.01.2008 року – 470 грн., 01.04.2008 року – 481 грн., з 01.07.2008 року –482 грн., з 01.10.2008 року – 498 грн.

Статтею 54 Закону Укураїни “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Таким чином розмір додаткової пенсії, нарахування та виплату яких позивачу проводить відповідач відповідно до вищевказаних нормативних актів, суперечить вимогам ст.51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позиція відповідача  щодо обставин даного спору ґрунтується виключно на положеннях постанов КМ України, тоді як відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст..8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.  За ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами президента України. На думку суду відповідач нараховував позивачу допомогу без врахування рішення Конституційного суду України №10 рп/2008 від 22.05.2008 року, згідно яких призупинення, обмеження та скасування прав і свобод громадян є неконституційним.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, зокрема в п.5.4 якого було встановлено, що ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» не мав обмежень щодо застосування положень ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення Конституційного Суду України  є обов’язковими до території України, остаточним і оскарженню не підлягає.

Крім того,  в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Мінстрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір немає, тому суд не приймає до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, всатновлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірі пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, та пенсії як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про те, що відповідачем порушено право позивача на підвищення пенсії та  отримання доплати до неї відповідно до положень Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і що право на щомісячну додаткову пенсію в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком позивач набув з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п.3 зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний стр ок ,  який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.5 ст.55, ч.1 ст.57, ч.1 ст.68 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право знати свої права і обов»язки.

Так як позивач про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії дізнався в момент отримання такої допомоги, проте позов було подано лише у лютому 2010 року, що свідчить про порушення позивачем строку звернення до суду.

Разом з тим, згідно із ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови,  якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягає на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просить відмовити у задоволенні позову на цій підставі, тому суд  приходить до висновку що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю як особі, віднесеної до категорії 4 в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком необхідне задоволити починаючи з 01.02.2009 року.

На підставі Декрету КМ України  «Про державне мито» позивач звільнений від сплати державного мита (судового збору) на користь держави.

Керуючись ст.ст.8, 19,113,152 Конституції України, ст.51, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, ст.ст. 6,9,17,158-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду у Рокитнянському районі Київської області про  відмову ОСОБА_1 провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю як особі, віднесеної до категорії 4 в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.  

Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнянському районі Київської області провести донарахування та виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_1, а саме: щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, як особі, віднесеної до категорії 4 в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катстрофи” починаючи з 01.02.2009 року з урахуванням виплачених сум вказаної доплати та  послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної пенсії за віком.  

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Від сплати судового збору  сторони звільнити.

Постанова може бути оскаржена до  Київського апеляційного адміністративного суду через Рокитнянський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів  з дня проголошення даної постанови подання заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього на протязі двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя