ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м.Суми

Справа №588/980/23

Номер провадження 22-ц/816/181/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів -          Собини О. І. ,  Рунова В. Ю.

сторони:

позивач – АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сумцова Євгена Станіславовича

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 08 вересня 2023 року, в складі судді Огієнка О.О., ухвалене в м. Тростянець, повний текст якого складено 12 вересня 2023 року,

                                                           в с т а н о в и в:

29 квітня 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду за допомогою засобів поштового зв`язку з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання  банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 22 жовтня 2012 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами  надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав, відкривши кредитний рахунок та надавши можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, який було збільшено до 29000 грн.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, станом на 20 березня 2023 року виникла заборгованість у 35563,72 грн, з яких: 28699,70 грн – заборгованість за кредитом, 6864,02 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також 2684 грн судового збору.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 08 вересня 2023 року позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 жовтня 2012 року у розмірі 28699 грн 70 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2165 грн 99 коп.

Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 1158 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Сумцов Є.С., посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на отримання професійної правничої допомоги.

Доводить, що відповідач не отримувала кредитні кошти у розмірі 28051,56 грн і не перераховувала їх іншим особам, про вчинення таких шахрайських дій нею заявлено до ГУ Національної поліції у Сумській області та було відкрите кримінальне провадження №12022200540000042 за ч. 4 ст. 185 КК України. Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 наполягала на вказаних обставинах, що саме невідомі особи шахрайськими діями, представившись працівниками служби безпеки банку, заволоділи грошовими коштами, які були на її картковому рахунку, без її відома та погодження, жодних смс-повідомлень про проведення транзакції за картковим рахунком за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону вона не отримувала, будь-які відомості, які дозволяли б зняти кошти з її рахунку третім особам не повідомляла. На усунення розбіжностей між поясненнями ОСОБА_1 у протоколі допиту в кримінальному провадженні та наданими суду під час розгляду цієї справи, подано клопотання про її повторний допит слідчим.

Вважає, що суд першої інстанції помилково поклав в основу рішення пояснення надані представником банку, які не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а зводяться виключно до припущень.

Судом не враховано, що отримувач коштів за транзакцією з її карткового рахунку – ОСОБА_2 в період часу з 09:47 год до 12:10 год 06 липня 2022 року, крім її коштів, заволодів і коштами інших осіб, що безумовно свідчить про протиправних характер діяння та виключає відповідальність та вину ОСОБА_1 в утворенні заборгованості.

За недоведеності вини відповідача у вчиненні дій чи бездіяльності, які сприяли та дали змогу ініціювати транзакцією з карткового рахунку, рішення суду є незаконним, суперечить постановам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Заявляє клопотання про відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.    

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Сумцова Є.С. про витребування матеріалів кримінального провадження задоволенню не підлягає, оскільки апеляційний суд перевіряє рішення на підставі доказів, що були надані сторонами або витребувані судом першої інстанції. Обґрунтувань неможливості витребування даних доказів в суді першої інстанції, клопотання не містить.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суду було надано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 22 жовтня 2012 року, яка містить анкетні дані ОСОБА_1 та нею підписана (а.с. 14).

Також ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту в якому погоджено основні умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк» з урахуванням побажань споживача, орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а.с. 15-19).

Банком надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані (а.с. 20-46).

Для користування кредитними коштами ОСОБА_1 було видано кредитні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 10.04.2013 з терміном дії до 06/16 (карта Універсальна); № НОМЕР_2 дата відкриття 20.09.2013 з терміном дії до 09/17 (карта Універсальна з фото); № НОМЕР_3 дата відкриття 08.07.2017 з терміном дії до 07/21 (карта Універсальна); № НОМЕР_3 дата відкриття 01.09.2017 з терміном дії до 07/21 (карта Універсальна); № НОМЕР_4 дата відкриття 08.07.2019 з терміном дії до 04/23 (карта Універсальна); № НОМЕР_5 дата відкриття 06.07.2022 з терміном дії до 03/24 (картка Універсальна); № НОМЕР_6 дата відкриття 12.01.2021 з терміном дії до 11/24 (картка Універсальна) (а.с. 13).

За даними довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався, остаточно збільшено до 29000 грн (а.с. 12).

Із виписки про рух коштів по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 10 квітня 2013 користувалася кредитними коштами, зокрема знімала готівку, переводила кошти на інші рахунки, оплачувала покупки у магазинах (а.с. 54-57).

Згідно з розрахунком позивача, станом на 20 березня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 35563,72 грн, з яких: 28699,70 грн – заборгованість за тілом кредиту, 6864,02 грн – заборгованість за простроченим відсотками (а.с. 5-11).

Згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022200540000042 від 07 липня 2022 року за заявою ОСОБА_1 по факту заволодіння шляхом обману грошовими коштами, що знаходились на банківському рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», допитана в ході досудового розслідування потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 06 липня 2022 року близько 11 год. їй зателефонував невідомий чоловік, який представився представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та повідомив, що заблокує її банківський рахунок, якщо вона не відповідатиме на запитання та відмовиться від процедури підтвердження того, що вона є власницею рахунку. Також цей чоловік повідомив, що для того, щоб не були заблоковані її банківські картки необхідно повідомити йому цифри, які їй надійшли в той час у смс повідомленні на телефон, що вона і зробила. Після цього вона виявила що гроші з її рахунку були переведені на невідомий рахунок (а.с. 162).

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № б/н від 22 жовтня 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених обставин сприяння відповідачем незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, саме на неї покладається ризик збитків від здійснення такої операції, а тому використані нею кредитні кошти та не повернута в добровільному порядку фактично отримана сума підлягає поверненню.

Оскільки між сторонами у справі не було досягнуто домовленості у належній формі про сплату відсотків за користування кредитом, так як надані банком Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, відповідно не можуть бути складовою частиною кредитного договору, суд не вбачав підстав для стягнення відсотків по кредиту.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк при зверненні до суду з даним позовом в підтвердження своїх вимог посилається, зокрема, на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил  надання банківських послуг  в ПриватБанку, як частину укладеного між сторонами кредитного договору.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Зокрема, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по нарахованим та простроченим відсоткам, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розумів відповідач  та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Таким чином, враховуючи, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача та ним не визнаються, їх не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами кредитного договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема, у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд не мав жодних підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні дій чи бездіяльності, які сприяли та зробили можливим ініціювати транзакцією з карткового рахунку, колегія суддів зауважує наступне.

Так, ч. 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За змістом пунктів 5-8, 11 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі – учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа – учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене та беручи до уваги обставини того, що грошові кошти були списані з карткового рахунку відповідача в результаті вчинення нею дій, що сприяли здійсненню списання коштів з карткового рахунку і їх перерахування на невідомий рахунок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Оскільки, встановивши обставини, які доводять, що відповідач своїми діями сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а саме: продиктувала цифри, які прийшли їй в СМС, думаючи, що це представник банку, що в подальшому дозволило здійснити переведення коштів з її рахунку на невідомий рахунок, суд дійшов обґрунтованого висновку про покладення на  ОСОБА_1 ризику збитків від здійснення даної операції.

У ході судового розгляду ОСОБА_1 не спростувала доводів заявника про наявність у неї заборгованості за кредитним договором, а також не довела своєї непричетності до використання третіми особами її особистої інформації, яка дає змогу від її імені розпоряджатися фінансовими ресурсами та вчиняти правочини.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що після встановлення у кримінальному провадженні особи, яка незаконно заволоділа коштами відповідачки, вона зможе заявити до такої особи вимоги про відшкодування завданих їй збитків.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. 

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд  

                                                             п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сумцова Євгена Станіславовича залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 08 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді:                                                                                        О. І. Собина

                                                                                                   В. Ю. Рунов