Справа № 730/929/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/300/24

Категорія - ч. 2 ст. 156 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12023270300000729 від 05.06.2023, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 з додатками та його захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2023 року стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новогродівка, Донецької області, громадянина України, не працюючого, проживаючого без реєстрації на території України за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,

за участю учасників кримінального провадження

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини

Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з навчанням та вихованням дітей або займатися діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми на 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено обчислювати з 05.06.2023 року, з моменту фактичного затримання.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою залишено без змін.

Визначено внести до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, відомості щодо ОСОБА_6 .

Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2023 близько 23 години ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_1 , разом з малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посягаючи на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток малолітньої ОСОБА_9, маючи умисел на її фізичне розбещення, достовірно знаючи, що остання є малолітньою, приліг біля неї на ліжко та вчинив щодо ОСОБА_9 розпусні дії, які спричинили шкоду її нормальному моральному становленню, а саме: оголив статеві органи потерпілої та непристойно торкався їх та живота своїми руками.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі та додатках до неї обвинувачений просить скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції та змінити запобіжний захід на цілодобовий арешт.

У доповненнях до апеляційної скарги просить повторно дослідити всі матеріали кримінального провадження, зокрема протоколи перших допитів свідків, які не узгоджуються з наданими ними показаннями у подальшому.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги та доповнень до неї зазначає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалений незаконним складом суду, оскільки він подавав заяву про відвід судді ОСОБА_1 , проте рішення не отримав. Крім того, вказує про порушення його права на захист, оскільки йому не надали змоги ознайомитися з матеріалами справи. В подальшому він скаржився на дії судді, тому несвоєчасне ознайомлення з матеріалами вважає призвело до ухвалення незаконного рішення.

Вказує на відсутність у матеріалах справи ряду доказів, зокрема, протоколів допиту свідка ОСОБА_10 , яка повідомляла, що її допитували під час досудового розслідування. Також в ЄРДР зазначено невірні дати його допиту, в чому вбачає підроблення документів органами досудового розслідування.

Зазначає про невірне викладення судом та оцінку ряду доказів, зокрема, до ЄРДР внесено відомості, які не відповідають ні часу, а ні обставинам, які викладені у витягу. Свідок ОСОБА_11 показував, що не спілкувався з дітьми та одразу було викликано поліцію, тоді як у протоколі його допиту зазначено, що вдома він більш детально поспілкувався з дітьми та викликав поліцію. В суді ж взагалі вважає, що свідок спростував свої покази, оскільки повідомив, що не бачив роздягненими ні його ні дітей. В рапорті про повідомлення на «102» зазначено, що ОСОБА_12 прийшов до них додому, що не відповідає дійсним обставинам. Було відмовлено у допиті свідка ОСОБА_13 . Неправильно викладено покази свідка ОСОБА_14 , яка повідомляла на відтворенні про обставини подій зі слів лікаря, а не зі слів дітей. При цьому вважає, що огляд малолітньої потерпілої було сфабриковано. Крім того, спочатку остання повідомляла про розбещення її обох дітей, в подальшому покази змінила. Також вказує, що під час відтворення жодних обставин не було відтворено, тому вважає таку слідчу дію неналежною, при цьому дитині говорили що і як казати, про що повідомляла свідок ОСОБА_15 .

Протоколи відтворення вважає неналежними доказами, оскільки у протоколі не зазначено посадову особу, яка його склала, відсутній підпис господаря домоволодіння ОСОБА_15 , відсутні підписи понятих.

Також вважає, що експертиза не доводить його вини, оскільки у висновках зазначено, що на змивах з його лівої руки не виявлено слідів епітелію потерпілої, однак судом не надано оцінки таким доказам, тому вважає справу сфальсифікованою, звертає увагу на відсутність в ЄРДР протоколу на підставі якого проводилась експертиза.

В численних доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений зазначає про неналежну оцінку доказів, порушення його права на захист, зокрема, про допит малолітньої потерпілої у його відсутність без повідомлення його про те, які докази було досліджено. При цьому вважає, викладені експертом свідчення, які надавала потерпіла, не відповідають дійсності, зокрема щодо одягу, у який була одягнена потерпіла, тому вважає під час нового розгляду справи у суді першої інстанції необхідно призначити додаткову експертизу щодо виявлення на одязі дитини жиро потових слідів його рук, яких там не може бути. Також вказує, що ОСОБА_16 вказувала, що він намагався її затягнути у ліжко, тоді як дорослі казали, що діти спали у ліжку, а Єлизавета говорила, що сестра була на вулиці і нічого не бачила.

Вважає, що сім`я ОСОБА_17 його оговорила, оскільки їх показання є непослідовними та неправдивими, діти говорять словами дорослих, тому вважає, що їх навчили так говорити, а висновок психолога це оціночне судження і не є достатнім як доказ. Показання сім`ї ОСОБА_17 змінювалися протягом досудового розслідування та «підганялися» під його, тим самим фабрикували справу. З даного приводу він звернувся із заявою до ДБР про проведення перевірки. А суд упереджено розглянув справу та прийшов необґрунтованого висновку про його винуватість.

Також не погоджується з висновком суду щодо перебування його у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий не встановлений висновком експерта. А те, що судом не зазначено обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину щодо малолітньої, вважає, вказує на те, що він не скоював такого.

Крім того, вказує, що суд не точно виклав його покази, та перекрутив їх, оскільки він показував, що коли лягав спати у своє ліжко, то діти спали вже там «в ногах», він спитав чи можна йому прилягти, нікого до себе не запрошуючи. Роздягнену потерпілу ніхто не бачив, ніхто не з`ясував коли саме та хто одягнув дитину, що, вважає, ставить під сумнів висновки суду. Його дружину ОСОБА_15 , яка надавала такі ж покази як він і які є правдивими, залякували.

Захисник-адвокат ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати та закрити провадження у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам та істотним порушенням норм процесуального закону.

В обґрунтування вимог зазначає, що вирок суду ухвалений на припущеннях, суд порушив право обвинуваченого на захист, не допитавши у судовому засіданні малолітню потерпілу. Обвинувачений категорично не визнав своєї вини у інкримінованих стороною обвинувачення діях, обвинувачення побудоване на припущеннях. ОСОБА_6 дійсно перебував у кімнаті, спочатку спав на підлозі, а потім перейшов на ліжко та заснув на ньому. Діти знаходились у нього «в ногах». Прокинувся він від того, що його бив ОСОБА_11 , який був у стані сильного алкогольного сп`яніння. Він пояснював, у тому числі на відтворенні подій, що фізично не міг дістати до дітей, він нікого не роздягав та ніяких протиправних дій не скоював, чим вважає, повністю спростовуються показання ОСОБА_18 , який указував, що він лежав з дітьми під ковдрою. Під час досудового розслідування свідок ОСОБА_15 також показувала, що коли зайшла у кімнату, то дитина стояла одягнена та не плакала, плакати почала, коли ОСОБА_17 почав бити ОСОБА_6, по останньому було видно, що він не розумів за що його б`ють.

Зазначає, що показання малолітніх потерпілої та свідка мають бути визнані недопустимими доказами, оскільки вони не були сприйняті та досліджені безпосередньо судом.

Вказує, що висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 08.09.2023, на руках ОСОБА_6 не було виявлено генетичних слідів ОСОБА_9 , що вказує на те, що останній не торкався її тіла.

Також зазначає, що у задоволенні клопотання сторони захисту про одночасний допит ОСОБА_20 та ОСОБА_6 з метою усунення протиріч у їх показаннях судом було безпідставно відмовлено.

Тому вважає, що вина обвинуваченого не доведена і він має бути виправданий.

Не погодившись з поданими апеляційними скаргами, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, прокурор подав заперечення, у якому просить відмовити у їх задоволенні.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення

Заслухавши доповідача, позицію захисту та думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні суду першої так і апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_6 заперечив свою причетність до скоєння даного злочину, наполягаючи, що ніяких розпусних дій щодо малолітньої потерпілої він не чинив, справа щодо нього сфабрикована та сім`я потерпілої його оговорила.

Не заперечував, що 04.06.2023 року до них додому у гості прийшла сім`я ОСОБА_17 з двома дітьми. Усі дорослі вживали алкогольні напої, у певний час він заснув на порозі між кухнею та кімнатою. Коли стало пізно, діти пішли спати до будинку та лягли на ліжку. У процесі відпочинку він перейшов на своє ліжко, де спали діти. Діти були розташовані на ліжку у нього «в ногах». Жодних неправомірних дій він не чинив, в подальшому його розбудив ОСОБА_11 та почав лупцювати, він не розумів навіть за що.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Зокрема, показаннями законного представника малолітньої потерпілої - ОСОБА_22 , наданими суду першої інстанції, які частково узгоджуються з показаннями обвинуваченого, в частині проведення спільного часу сім`єю ОСОБА_17 у сім`ї ОСОБА_6.

Усі разом смажили шашлик та вживали алкогольні напої, усі були у стані сп`яніння. Діти гралися у будинку. ОСОБА_6 сильно сп`янів та заснув на порозі між кухнею та кімнатою, діти пішли лягли спати на ліжко у кімнаті. В подальшому ОСОБА_6 перейшов на ліжко, де були діти та почав приставати. Про це вона дізналася зі слів дітей, оскільки вийшла ОСОБА_23 та повідомила, що ОСОБА_6 не випускає ОСОБА_9 із будинку, намагався її цілувати, а до ОСОБА_9 ліз до статевих органів. Почувши це, чоловік побіг до будинку, а коли зайшли всі інші, то побачили, що він б`є ОСОБА_6 . Дитина не плакала, але була налякана та вже одягнена. Чоловік повідомив, що ОСОБА_6 ліз до статевих органів ОСОБА_9, ОСОБА_6 нічого не казав при цьому.

Законний представник повідомила, що про те, що сталося вона знає виключно зі слів дитини, яка казала, що ОСОБА_6 зняв із неї одяг та торкався її полового органу, а потім розказувала це поліції та лікарям. В подальшому психолог повідомила, що дитина отримала психологічну травму. Після медичного огляду лікар їй повідомив, що у дитини розтягнена дівоча пліва.

Такі показання законного представника в повній мірі узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_26 , наданими суду І інстанції, який показав, що відпочиваючи сім`єю у гостях у ОСОБА_6, усі вживали спиртні напої. Будучи у стані сильного алкогольного сп`яніння, ОСОБА_6 спочатку спав на порозі між кімнатами, прокидався та періодично випивав. Він відлучався до сусіда, ОСОБА_27 , а коли повернувся та стали збиратися додому, йому сказали, що діти у будинку. Зайшовши, він побачив, що ОСОБА_6 лежав на ліжку з дитиною біля стіни, дитина була налякана. Коли він почав стягувати ковдру, то ОСОБА_6 тримав її, після чого він побачив, що у дитину були спущені штани та білизна була приспущена, дитина знаходилась у положенні на спині, а ОСОБА_6 боком до неї та обіймав її. У ОСОБА_6 були приспущені штани. ОСОБА_6 нічого не казав, він почав його бити можливо в цей час дитина одягнулася. Запевнив суд, що чітко бачив як ОСОБА_6 тримав дитину, яка була роздягнена. В подальшому сам не розпитував дитину, оскільки не хотів її травмувати.

Частково такі показання узгоджуються і з показаннями свідка ОСОБА_15 , наданими суду першої інстанції, щодо вживання разом алкогольних напоїв, внаслідок чого ОСОБА_15 був у нетверезому вигляді та пішов спати. В певний період часу ОСОБА_28 пішов до сусіда, в цей час вийшла старша дитина ОСОБА_23 та просилася спати. А коли ОСОБА_29 пішов забирати ОСОБА_9, то усі почули крик, прийшовши, побачили, що ОСОБА_11 побив ОСОБА_6, дитина стояла поруч тихо, не плакала, була вдягнена. Зазначила, що вона не розуміла за що ОСОБА_9 б`є її чоловіка, який також був сонний та нічого не розумів.

Свідок ОСОБА_31 , надаючи показання суду першої інстанції підтвердив, що ОСОБА_11 04.06.2023 року приходив до нього, був у нетверезому вигляді. В подальшому він був присутній в якості понятого під час слідчого експерименту та вилученні речей у обвинуваченого, який на той момент був тверезий.

Зазначені події, описані свідками суду першої інстанції, у повній мірі узгоджуються та не суперечать проведеним слідчим експериментам, зокрема за участі свідка ОСОБА_20 , малолітнього свідка ОСОБА_32 та законного представника малолітньої потерпілої - ОСОБА_14 .

Судом першої інстанції надана правильна оцінка таким доказам, та у сукупності з іншими доказами, не вбачаючи суперечностей між наданими показаннями під час слідчих експериментів та у суді, суд вірно встановив обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Тому доводи апеляційних скарг з цього приводу непереконливі.

Крім того, відповідно до протоколу допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 за участі психолога та законного представника, остання пояснила обставини вчиненого щодо неї протиправного діяння ОСОБА_6 , відповідаючи на питання, описувала перебіг подій, які відбувалися 04.06.2023 року, при цьому детально розказала, що будучи нетверезим останній, перебуваючи на ліжку, зняв з неї білизну та торкався її статевого органу, від чого вона злякалася, сестричка в цей час вийшла на вулицю, але бачила як вона лежала. Пояснювала, що бачила його оголеним і з неї він зняв білизну та тримав за живіт обома руками, продемонструвавши такі дії на іграшці.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 399 від 13.07.2023 року малолітня потерпіла на прохання експертів стисло розповіла з приводу тих подій, потерпілою від яких вона стала та в цілому повторила свої покази. Розладів сприйняття та маревної продукції не виявляє. Поведінкові прояви підекспертної в ході дослідження в цілому адекватні експертній ситуації. До відповідей на питання підходить більш-менш обдумано на своєму віковому рівні. Під час відповідей на поставлені запитання на маму не дивиться, особливо додаткової підтримки не потребує. На своєму віковому рівні в цілому розуміє протиправність дій, скоєних відносно неї з боку підозрюваного. Послідовно з деталями змогла назвати час, місце, особу правопорушника, послідовність дій.

За висновками проведеної експертизи, ОСОБА_9 за своїм психічним станом в цілому на своєму віковому рівні здатна правильно сприймати факти, що мають доказове значення, розуміти характер і значення дій скоєних проти неї з боку обвинуваченого, за своїм психічним станом в цілому на своєму віковому рівні здатна правильно сприймати обставини, що мають значення для кримінального провадження та давати про них правильні свідчення. Ознак впливу психічного стану ОСОБА_9 в момент сприйняття подій на правильність сприйняття, запам`ятовування, відтворення фактів, що мають значення для судового розслідування на час проведення експертизи, не виявлено. Патологічної схильності ознак до фантазування та навіювання, не виявлено. Таких підстав, що малолітня потерпіла ОСОБА_9 дає покази під впливом дорослих, на період обстеження не виявлено. При цьому, враховуючи вік потерпілої (5,5 років) зазначено, що довготривала пам`ять в даному віці повністю не сформована, а тому через деякий проміжок часу її покази можуть ставати більш фрагментарними та втрачати цілісність картини кримінальної ситуації.

Судом першої інстанції детально проаналізовано обставини справи, враховано малолітній вік потерпілої, якій виповнилося 5 років, надані нею показання під час досудового розслідування у присутності психолога та законного представника, зафіксовані на відео, яке було предметом розгляду суду першої інстанції та детально проаналізовано у рішенні суду. Надані пояснення у повній мірі узгоджуються з наданими нею ж поясненнями обставин події під час проведення судово-психіатричної експертизи, за висновком якої немає жодних підстав вважати про неправдивість таких.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у допиті малолітньої потерпілої безпосередньо в судовому засіданні у даному випадку законне та обґрунтоване, її показання були важливими для повного, всебічного, об`єктивного та неупередженого з`ясування обставин, що узгоджується із приписами КПК та переслідує легітимну мету - захист психічного здоров`я малолітньої потерпілої і запобігання її повторної травматизації.

Відтак доводи апеляційних скарг з даного приводу неспроможні.

Крім того, показання малолітньої потерпілої у повній мірі узгоджуються з проведеними медичними дослідженнями.

Згідно довідки за результатами огляду лікарем ОСОБА_34 малолітньої ОСОБА_9 , виявлено, зокрема, що дівоча перетинка значно зіяє і можна просунути палець (приблизно на 1,5 см), будь-яких крововиливів чи інших ушкоджень не виявлено, залишки дівочої перетинки еластичні, податливі, перерозтягнені. Зважаючи на характер та особливості дівочої піхви, можна припустити, що мали місце неодноразові проникнення в піхву.

Згідно висновку експерта № 61 від 05.07.2023 року будь-яких тілесних ушкоджень в області статевих органів та промежини, так й будь-яких тілесних ушкоджень взагалі у ОСОБА_9 не виявлено. Ушкоджень дівочої перетинки не виявлено, але звертає на себе увагу значне перерозтягнення дівочої перетинки, видно, що вона значно зіяє і можна просунути палець (приблизно на 1,5 см).

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується іншими, дослідженими судом доказами, яким надано об`єктивну оцінку у судовому рішенні.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, 05.06.2023 року о 02.28 було внесено відомості, про те, що 04.06.2023 року, приблизно о 23.07 годині надійшло повідомлення від ОСОБА_26 про те, що ОСОБА_6 здійснював розбещення шляхом оголення статевих органів малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рапортом помічника чергового Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області, відповідно до якого зафіксовано, що 04.06.2023 року о 23.47 надійшло повідомлення зі служби 102, що чоловік на ім`я ОСОБА_12 розбещував дитину - ОСОБА_9 , 5 років, зняв з неї білизну та приставав до неї, що застав на місці події заявник - ОСОБА_11 .

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05.06.2023 року ОСОБА_26 , будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, повідомив, що 04.06.2023 року, приблизно о 23.00 годині ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання, розбещував його малолітніх доньок: ОСОБА_9 , оголюючи її статеві органи та торкаючись їх у присутності ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

Доводи апеляційних скарг щодо розбіжностей у повідомлених ОСОБА_36 та внесених відомостях не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається, останнім правильно повідомлено, що події, які відбувалися за місцем мешкання ОСОБА_6 .

Стосовно повідомлених даних про неправомірні дії щодо двох дітей, то апеляційний суд зауважує, що у відповідності до положень ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Протоколом огляду місця події від 05.06.2023 року та фототаблицею до нього, в ході якого оглянуто домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний огляд проведено з дозволу ОСОБА_15 , яка проживає у даному домогосподарстві.

Протоколом затримання ОСОБА_6 від 05.06.2023 року відповідно до якого останнього було затримано 05.06.2023 року о 06.11 годині. Підставою для затримання стало безпосереднє виявлення ОСОБА_6 після вчинення злочину.

Колегія суддів погоджується з оцінкою, наданою вказаним доказам судом першої інстанції щодо їх відповідності критеріям належності та допустимості, визначених ст. 85-88 КПК України, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не містять даних про істотні порушення кримінального процесуального закону при встановлені обставин кримінального правопорушення, зібранні і дослідженні та оцінці доказів в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Суд першої інстанції належним чином вмотивував прийняте рішення про винуватість обвинуваченого, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.

Суд у вироку дав детальну оцінку зазначеним доказам та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття. Висновки суду підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а відтак підстав визнати їх неправильними та невмотивованими як і доказів недопустимими, не встановлено.

Проведення судових експертиз відповідає вимогам ст. 242-245 КПК України та здійснені експертами відповідної кваліфікації на підставі належних та допустимих доказів, їх висновки узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Наведені свідчення потерпілої та свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм належну оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні. За зазначених обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги обвинуваченого про наявність суперечностей.

Як убачається зі змісту вироку, підстав того, що сім`я малолітньої потерпілої та свідки могли оговорити обвинуваченого судом 1 інстанції встановлено не було, таких мотивів не навела і сторона захисту в ході апеляційного розгляду. При цьому повнолітні учасники судового розгляду були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань під час судового розгляду цього кримінального провадження.

Суд І інстанції, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм оцінку в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з`ясував передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.

Посилання обвинуваченого на розбіжності у наданому на дослідження одязі малолітньої потерпілої з тим, у якому остання перебувала, а також те, що висновком судової молекулярно-генетичної експертизи на його руках не було виявлено генетичних слідів ОСОБА_9 не спростовує встановлених судом обставин та не спростовує вини обвинуваченого.

Безпідставними є і посилання на недоведеність перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння, оскільки це не встановлено висновком експертизи, так як така обставина встановлена зі слів усіх очевидців події, які вказували на вживання алкогольних напоїв усіма дорослими, у тому числі і обвинуваченим ОСОБА_6 . А те, що не визнано обтяжуючою обставиною вчинення злочину щодо малолітньої особи, жодним чином не вказує на невинуватість ОСОБА_6 , оскільки така обставина передбачена диспозицією статті та є кваліфікуючою ознакою вчиненого ним злочину.

Так само не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого про процесуальні порушення, допущені судом, зазначаючи, що судом не було розглянуто подану ним заяву про відвід судді. Ухвалою Борзнянського районного суду від 09.11.2023 року було відмовлено у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_1 , а відповідно до журналу судового засідання від 20.11.2023 року, про це було повідомлено обвинуваченого. Також його доводи про ненадання вчасно можливості ознайомитися з матеріалами справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні.

Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_6 про фальсифікацію доказів, відповідно до листа Борзнянського районного суду від 29.11.2023 року було внесено відомості в ЄРДР за № 12023270300000729 від 05.06.2023 року, проведено перевірку та 31.01.2024 року винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

При наведених вище доказах, висновок суду І інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні умисних розпусних дій щодо малолітньої особи, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 156 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд І інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, об`єм обвинувачення, відсутність майнової шкоди, думку потерпілої сторони щодо призначення суворого покарання та суспільно-небезпечні наслідки дій обвинуваченого, які є психотравмуючими для потерпілої, особу винуватого, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховано стан здоров`я, спосіб життя, відношення до вчиненого, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, те, що останній не судимий в силу ст. 89 КК України, але до адміністративної відповідальності притягувався неодноразово, враховані негативні характеристики за місцем проживання, який проживає без реєстрації, не працює та зловживає спиртними напоями. Також врахована досудова доповідь органу пробації про високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та про те, що виправлення останнього без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Призначене йому покарання відповідає загальним засадам призначення покарання.

Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування чи зміну вироку під час перегляду апеляційним судом оскарженого вироку не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 419, Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 з додатками та його захисника-адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4