ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/570/24 Справа № 181/1175/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 року                                                                м. Дніпро

       Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

       головуючого судді                         ОСОБА_2 ,

       суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

       за участю:

       секретаря — ОСОБА_5 ,

       прокурора — ОСОБА_6 ,

       обвинуваченого — ОСОБА_7 ,

       захисника — ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження, внесеного до ЄРДР за № 42019040000000403 від 26 червня 2019 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Павлоградської окружної прокуратури —  ОСОБА_6  на ухвалу  Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від  30 жовтня 2023 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новопавлівка, Межівського району Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судомого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.366 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2023 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

       Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що обвинувальний акт було скеровано до суду поза межами строків досудового розслідування.

       Так, суд встановив, що в матеріалах провадження наявні відомості про те, що ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за ч.3 ст.368 та ч.1 ст.366 КК України 16.06.2020 та 13.09.2020.

       16.07.2020 слідчим було зупинено досудове розслідування та оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_7

       13.09.2020 досудового розслідування було відновлено, а 14.09.2020 слідчим суддею ухвалено рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу.

       Зазначені слідчі дії, а саме - відновлення досудового розслідування, затримання підозрюваного ОСОБА_7 та обрання 14.09.2020 останньому запобіжного заходу свідчать про те, що зупинений слідчим 16.07.2020 відлік двохмісячного терміну досудового розслідування був відновлений.

       Відтак, термін досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні сплив 13.10.2020 та продовжений прокурором не був.

       За таких обставин, після спливу 13.10.2020 року двохмісячного терміну строку досудового розслідування, та за відсутності постанови прокурора про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, проведення будь-яких подальших слідчих дій та процесуальних рішень в кримінальному проваджені  було недопустимим, а кримінальне провадження, відповідно до ст.284 КПК України підлягало закриттю.

       Якщо ж вважати, що дата 13.09.2020 є офіційним повідомленням ОСОБА_7 про підозру, то навіть і з цієї дати, і до дня закінчення досудового розслідування, а саме – направлення 30.12.2020 обвинувального акта до суду, сплинуло 2 місяці і 5 днів: період досудового розслідування з 13.09.2020 до 11.11.2020, тобто дати, коли досудове розслідування було зупинено - 1 місяць 30 днів; далі з 24.11.2020 – дати відновлення досудового розслідування до 27.11.2020, тобто до дати повідомлення про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення – 4 дні; та 30.12.2020 року – дата направлення справи з обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 до суду – 1 день.

       Таким чином, суд дійшов висновку, що у випадку повідомлення про підозру ОСОБА_7 16.06.2020, так і у випадку повідомлення тій же особі про підозру від 13.09.2020, строки досудового розслідування тривали понад двохмісячний строк, визначений ч.3 ст.219 КПК України, а відтак кримінальне провадження № 42019040000000403 від 26.06.2019, за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.366 КК України підлягає закриттю на підставі ч.1 п.10 ст.284 КПК України.

       Що стосується зазначеної у всіх процесуальних рішеннях дати повідомлення про підозру - 07.07.2020, то суд зауважив, що матеріали кримінального провадження не містять такого процесуального документу, як повідомлення про підозру ОСОБА_7 з датою складання від 07.07.2020, а також й даних про проведену процедуру повідомлення чи вручення ОСОБА_7 цього повідомлення 07.07.2020.

       Окремо суд зауважив, що 04.11.2020 слідчий продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні.

       Разом з тим, суд констатував, що вказане рішення прокурора від 04.11.2020 з посиланням на неіснуюче повідомлення про підозру від 07.07.2020 було прийняте вже після спливу 21 дня, тобто після закінчення 13.10.2020 визначеного ст.219 КПК України двохмісячного строку досудового розслідування.

       В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

       Свої вимоги прокурор обґрунтовує істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону. Прокурор вказує на те, що суд не дослідив матеріали кримінального провадження, якими підтверджується правильність обчислення строків досудового розслідування, а також залишив поза увагою обставину переховування ОСОБА_7 від слідства. Так, прокурор зазначає, що повідомлення про підозру від 16.06.2020 було скеровано ОСОБА_7 та його захиснику у спосіб, передбачений ст. 278 КПК України, а саме рекомендованими листами із описом вкладень направлено ОСОБА_7 відповідні документі за місцем його мешкання та роботи, адреси яких були повідомлені захисником. 02.07.2020 ці документи були отримані стороною захисту. Водночас, повідомлення про скерування пакету документів ОСОБА_7 надійшло до прокуратури 07.07.2020, як не вручене. З моменту повернення цих документів у ЄРДР були відображені відомості про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного 07.07.2020. На переконання прокурора, початок строку досудового розслідування правильно визначено як 07.07.2020, проте суд необґрунтовано надав перевагу доводам сторони захисту та безпідставно визначив ці дати як 16.06.2020 та 13.09.2020. Прокурор звертає увагу на те, що 13.07.2020 досудове розслідування кримінального провадження було зупинено та оголошено ОСОБА_7 у розшук. 13.09.2020 досудове розслідування було відновлено після затримання останнього. Водночас, сторона захисту 18.08.2020 ознайомилась з матеріалами кримінального провадження та останній з 02.07.2020 до часу скерування кримінального провадження до суду було відомо про правовий статус ОСОБА_7 04.11.2020 строк досудового розслідування було продовжено до 3 місяців, а саме до 05.12.2020. Водночас, після отримання 09.11.2020 повідомлення про хворобу ОСОБА_7 , 11.11.2020 досудове розслідування було знову зупинено у зв`язку з хворобою підозрюваного та відновлено 24.11.2020. 27.11.2020 стороні захисту були надані для ознайомлення матеріали досудового розслідування. 28.12.2020 слідчим суддею були встановлені строки ознайомлення — до 17.00 години 29.12.2020. 30.12.2020 обвинувальний акт було скеровано до суду. Таким чином, на момент направлення акта до суду, з урахуванням зупинень кримінального провадження та ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, строки спливали 19.01.2021. Наведені обставини суд залишив поза увагою, не навів їх в ухвалі та не надав їм оцінки. При цьому, суд відмовився від дослідження матеріалів провадження. На переконання прокурора, повідомлення про підозру було вручено у відповідності з вимогами закону, а досудове розслідування кримінального провадження завершено в межах строку досудового розслідування та своєчасно скеровано до суду обвинувальний акт.

       В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений з доводами прокурора не погоджується та вважає, що скарга останнього не містить посилання на порушені судом норми КПК України. На переконання обвинуваченого, оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та повністю узгоджується з матеріалами провадження. З доводами прокурора про обмеження його процесуальних прав, ОСОБА_7 не погоджується. Обвинувачений зазначає, що прокурор не подавав жодних клопотань про дослідження доказів, хоча був ознайомлений з клопотанням захисту про закриття кримінального провадження. На думку обвинуваченого, прокурор реалізував своє право змагальності, заявивши, що він заперечує проти клопотання та не обґрунтовуючи правової позиції такого заперечення.

       Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого та захисника, які просили ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

       За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

       На переконання колегії суддів, зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

       Так, відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

       Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

       Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

       Згідно ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом.

       В силу вимог п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

       Як вбачається з оскаржуваного рішення, закриваючи кримінальне провадження з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд посилався на те, що строк досудового розслідування закінчився, а обвинувальний акт надійшов до суду поза його межами.

       Так, у своєму рішення суд дійшов висновку, що матеріали кримінального провадження містять відомості про дві підозри, оголошені ОСОБА_7   - 16 червня 2020 року та  13 вересня 2020 року. За умови відліку двомісячного строку з кожної з вказаних дат, з урахуванням часу зупинення кримінального провадження, у зв`язку з розшуком обвинуваченого, а також його хворобою,  та з огляду на прийняті у провадженні рішення про продовження строку досудового розслідування, на переконання суду,  обвинувальний акт у будь-якому разі надійшов до суду поза межами строку, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України.

       Зазначені висновки суду колегія суддів вважає необґрунтованими.

       Колегією суддів встановлено, що 26.06.2019 до ЄРДР за № 42019040000000403 було внесено відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.

       16.06.2020 прокурором було складено повідомлення про підозру та того ж дня направлено ОСОБА_7 за місцем його мешкання та роботи.

       07.07.2020 до прокуратури надійшло повідомлення про скерування пакету документів ОСОБА_7 , як не вручене.

       16.07.2020 слідчим було зупинено досудове розслідування та оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_7

       13.09.2020 досудового розслідування було відновлено, а 14.09.2020 слідчим суддею ухвалено рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу.

       04.11.2020 строк досудового розслідування було продовжено до 3 місяців, а саме до 05.12.2020.

       11.11.2020 досудове розслідування було знову зупинено, у зв`язку з хворобою підозрюваного та відновлено 24.11.2020.

       27.11.2020 стороні захисту були надані для ознайомлення матеріали досудового розслідування.

       28.12.2020 слідчим суддею були встановлені строки ознайомлення з матеріалами досудового розслідування — до 17.00 години 29.12.2020.        30.12.2020 обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 було скеровано до суду.

       Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019040000000403 надійшов до суду в межах строків, передбачених ст. 219 КПК України та жодних підстав вважати правильними визначені судом дати повідомлення ОСОБА_7 про підозру як 16.06.2020 та 13.09.2020 відсутні.

       Так, згідно із положеннями ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

       З матеріалів провадження вбачається, що під час досудового розслідування складена прокурором 16.06.2020 підозра обвинуваченому особисто вручена не була, оскільки за викликами прокурора ОСОБА_7 не з`являвся.

       З урахуванням наведених обставин, така підозра була направлена останньому засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням та описом вкладення, за місцем роботи обвинуваченого, а також за місцем проживання останнього, зазначеними у повідомленні його захисником (т. 1, а.п. 71, 74).

       Згідно з відомостями, наданими прокурором під час апеляційного розгляду, 04.07.2020 до відділення поштового зв`язку повернувся лист, направлений за адресою проживання обвинуваченого з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання, який надійшов до прокуратури 07.07.2020.

       На переконання колегії суддів, наведені обставини унеможливлюють визначення дати повідомлення про підозру як 16.06.2020, оскільки того ж дня

це повідомлення вручено ОСОБА_7 не було, що з вимогами ст. 42 КПК України не узгоджується.

       Вирішуючи питання правильності визначення дати набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного, з урахуванням наведених обставин, колегія суддів керується тим, що відсутність даних про вручення або невручення останньому адресованого у листі повідомлення про підозру, унеможливлювало прийняття прокурором процесуальних рішень у кримінальному провадженні, пов`язаних з набуттям ОСОБА_7 відповідного статусу.

       Таким чином, лише після отримання прокурором даних з відділення поштового зв`язку, останній мав можливість пересвідчитись у тому, чи вжито ним заходів для вручення повідомлення про підозру та чи має він можливість приймати у зв`язку з цим  відповідні процесуальні рішення, зокрема й ті, що обмежують права та свободи особи, а саме про зупинення кримінального провадження, оголошення підозрюваного у розшук тощо.

       З матеріалів провадження вбачається, що після отримання неврученої поштової кореспонденції прокурором до ЄРДР було внесено відомості про повідомлення ОСОБА_7 про підозру 07.07.2020 (т. 4, а.п. 132).

       З урахуванням наведених обставин, на переконання колегії суддів, зазначені у реєстрі відомості про складання повідомлення про підозру 16.06.2020 не можуть вважатись датою набуття ОСОБА_7 статуту підозрюваного.

       Що стосується повідомлення про підозру від 13.09.2020, то це вочевидь обумовлено затриманням обвинуваченого та вчиненням йому цієї підозри особисто.

       Отже, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що датою набуття обвинуваченим статусу підозрюваного слід вважати 07.07.2020.

       При цьому, суд не вдається в обговорення дотримання прокурором порядку вручення повідомлення про підозру, оскільки це не належить до повноважень суду апеляційної інстанції на цій стадії провадження. Стороною захисту не надано й даних, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 оскаржувалось на стадії досудового розслідування в передбаченому законом порядку відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України та з цього приводу приймалось рішення про її скасування.

       З врахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, взявши до уваги прийняті рішення про зупинення кримінального провадження, його відновлення, а також строки продовження досудового розслідування та ознайомлення сторони захисту з його матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувальний акт було скеровано до суду в межах строків, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, а тому рішення суду про необхідність закриття кримінального провадження є необґрунтованим.

       Таким чином, колегія суддів вважає, що судом допущено порушення вимог ст. 370 КПК України та такі порушення є істотними, оскільки вони перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

       Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, до підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції належить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

       Згідно зі ст. 412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

       Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.

       Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять зазначені порушення, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України, згідно з якими до загальних засад кримінального провадження відноситься законність, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.

       Отже, перевіривши матеріали кримінального провадження та надавши їм належну оцінку, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

       Керуючись ст. ст. 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -        

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Павлоградської окружної прокуратури — ОСОБА_6 задовольнити.

       Ухвалу  Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від  30 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.366 КК України, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.        

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4