Справа №198/710/19

Провадження №2/0198/268/19

10.12.19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гордієнка К.М., за участю секретаря судового засідання Шморгун Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в смт Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначає, що на підставі укладеного договору № б/н від 01.07.2013 р. відповідач отримав кредит у сумі 4 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним і Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у встановленому договором розмірі.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 17.06.2019 р. має перед Банком заборгованість у розмірі 24 948,48 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 2 112,73 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 7 354,90 грн., заборгованість за пенею, нарахованою за прострочене зобов`язання - 12 516,64 грн., заборгованість за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. - 1 300,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1 164,21 грн.

07 жовтня 2019 року ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача разом з позовом надав суду письмову заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, у разі неявки відповідача просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів та розглянути справу за його відсутності.

Відповідачу у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено копію позовної заяви з доданими документами, судову повістку про виклик до суду та копію ухвали про відкриття провадження. Вказану поштову кореспонденцію ОСОБА_1 отримав особисто та завчасно (а.с. 51).

Судові повістки про виклик до суду на 12.11.2019 р. та 26.11.2019 р. ОСОБА_1 також отримав особисто та завчасно (а.с. 60, 64).

З огляду на викладене, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, однак, в жодне судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому зі згоди позивача та на підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2013 р. ОСОБА_1 заповнив та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Підписавши вказану анкету-заяву, відповідач погодився, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а. с. 11).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з п. 1.1.1.37 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку заява-анкета про надання послуг - звернення клієнта до Банку про відкриття йому банківського рахунку та/або надання йому інших банківських послуг. Якщо клієнт приєднується до цих Умов та Правил не в повному обсязі, він додатково складає Заяву про надання окремих послуг, які надаються банком за Умовами та Правилами (а.с. 13).

З огляду на викладене, підписана відповідачем анкета-заява від 01.07.2013 р. разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами свідчить про прийняття ним публічної оферти банку укласти договір про надання банківських послуг шляхом приєднання до умов такого правочину.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладеними нормами права встановлено обов`язкову письмову форму та істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредиту та відсотків за користування кредитом, прядок погашення кредитної заборгованості, які узгоджуються між сторонами при укладенні правочину шляхом підписання його примірників.

За твердженням позивача та згідно з наданим ним розрахунком заборгованості відповідач у зв`язку з неналежним виконанням договору від 01.07.2013 р. станом на 17.06.2019 р. має перед Банком заборгованість у розмірі 24 948,48 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 2 112,73 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 7 354,90 грн., заборгованість за пенею, нарахованою за прострочене зобов`язання - 12 516,64 грн., заборгованість за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. - 1 300,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1 164,21 грн.

Для перевірки наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором суд на підставі наданих АТ КБ «ПриватБанк» доказів має встановити перш за все узгоджений між сторонами порядок погашення кредитної заборгованості та нарахування неустойки у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, дослідивши анкету-заяву № б/н від 01.07.2013 р., суд встановив, що остання не містить ні розміру відсотків за користування кредитними коштами, ні строку та порядку погашення кредитної заборгованості, а також сплати неустойки. До того ж, у розділі «Виявляю бажання оформити на своє ім`я» анкети-заяви відсутні відмітки навпроти рядка «платіжна картка кредитка «Універсальна» та навпроти рядка «Пам`ятку клієнта, яка містить у тому числі Тарифи та основні умови обслуговування кредитів отримав та ознайомився з її змістом під підпис».

В свою чергу, позивач на підтвердження позовних вимог до позову додав документ під назвою «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому наявні умови кредитування для декількох видів платіжних карток: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с. 12).

Між тим, ані в позовній заяві, ані в доданих до неї документах не зазначено, який саме вид платіжної картки отримав відповідач та які умови кредитування застосовував банк під час нарахування спірної кредитної заборгованості, в той час як Пам`ятку клієнта/Довідку про умови кредитування позивач взагалі суду не представив.

У зв`язку з вищенаведеним, суд позбавлений можливості з`ясувати, за яким Тарифом обслуговувалась видана відповідачу платіжна картка, та встановити істотні умови договору від 01.07.2013 р., на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, факт порушення ОСОБА_1 умов цього правочину, а також перевірити правильність нарахування неустойки.

До того ж, Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Згідно зі статтями 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За положеннями частини 2 статті 11 Закону №1023-XII перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею, нарахованою за прострочене зобов`язання у розмірі 12 516,64 грн., заборгованості за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн., у сумі 1 300,00 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 1 164,21 грн. суд вважає недоведеними належними та допустимими доказами, тому відмовляє у їх задоволенні.

Водночас суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 01.07.2013 р. у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, у тому випадку, коли фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позикодавцю не повернуті, з урахуванням вимог частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Викладені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 03.07.2019 р., у цивільній справі № 342/180/17.

Перевіривши наданий суду розрахунок заборгованості відповідача за договором № б/н від 01.07.2013 р., суд встановив, що станом на 31.08.2015 р. заборгованість ОСОБА_1 складала 4 110,14 грн. Згідно з розрахунком заборгованості за період з 01.09.2015 р. до 17.06.2019 р. відповідачем кредитні кошти взагалі не витрачались (стовпчик № 3 розрахунку). При цьому, за вказаний період позичальником погашено заборгованість за тілом кредиту на загальну суму 6 699,57 грн. (а.с. 5-10).

Одночасно суд зауважує, що стовпчик 3 «Витрати клієнтом кредитних коштів» та стовпчик 4 «Тіло кредиту на звітну дату» згаданого розрахунку містять істотні невідповідності. Так, за відсутності витрат позичальником кредитних коштів банком щомісяця збільшувався розмір тіла кредиту. В той же час, будь-яких доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в АТ КБ «ПриватБанк» у період з 01.09.2015 р. до 17.06.2019 р. позивач суду не надав.

Таким чином, згідно з наданим суду розрахунком заборгованості відповідач у повному обсязі погасив борг за тілом кредиту.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175, частини 5 статті 177 ЦПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, у справах про стягнення кредитної заборгованості обґрунтований розрахунок такої заборгованості є невід`ємним елементом позову, який дозволяє суду повно, всебічно та об`єктивно перевірити заявлені вимоги.

У зв`язку з цим, виходячи з принципу змагальності, сторона не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу).

Оскільки позивач належним чином не обґрунтував та не довів факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в АТ КБ «ПриватБанк» у період з 01.09.2015 р. до 17.06.2019 р., а також враховуючи те, що протягом вказаного періоду відповідач погасив заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 110,14 грн. , яка існувала станом на 31.08.2015 р., сплативши Банку грошові кошту у сумі 6 699,57 грн., у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 207, 256, 267, 626-628, 634, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, 01001) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2019 року.

Суддя К. М. Гордієнко