РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року

м. Рівне

Справа № 565/1671/19

Провадження № 22-ц/4815/119/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката Дяденчука А.І. на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та поділ майна,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача з вимогами: розірвати шлюб, укладений між сторонами; поділити належне сторонам на праві спільної сумісної власності майно, шляхом визнання: за позивачем права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , за відповідачем - права приватної власності на автомобіль білого кольору марки «Volkswagen» моделі СС (реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску). В обґрунтування позову вказує, що життя з відповідачем не склалось через відсутність взаємопорозуміння, протягом останніх трьох місяців сторони разом не проживають, півтора року спільного господарства не ведуть, тому подальше збереження шлюбу позивач вважає неможливим. Також позивач зазначає, що за час шлюбу було придбане майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2019 року в позов задоволено повністю.

Розірвано шлюб між  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що зареєстрований 22.08.2009 року у відділі ЗАГС Смолевського райвиконкому Мінської області Республіка Білорусь, актовий запис №130.

Поділено належне сторонам на праві спільної сумісної власності майно, шляхом визнання: за ОСОБА_4 права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_5 права приватної власності на автомобіль білого кольору марки «Volkswagen» моделі СС.

Стягнуто з  ОСОБА_5  на користь  ОСОБА_4  понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 5763 гривні. 

У поданій апеляційній скарзі, як особа, що не була залучена у справу, ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Дяденчук А.І., не погоджується з ухваленим рішенням в частині поділу майна, вважає його таким, що підлягає скасуванню через задоволення позову поданого на шкоду правам та інтересам апелянта.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що поділ майна відбувався за наявності ухвали про забезпечення позову від 04 січня 2019 року та відкритого провадження у справі №565/12/19 про стягнення заборгованості за договором позики.

Доводить про недобросовісність поведінки сторін, зауважує про фактичну відсутність спору та вказує на наявність перешкод у виконанні рішення про стягнення заборгованості.

Представник ОСОБА_4 адвокат Полюхович О.І. подала відзив на апеляційну скаргу за змістом якої просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення місцевого суду від 29 жовтня 2019 року без змін.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 ОСОБА_5 придбав квартиру  АДРЕСА_1   та автомобіль марки «Volkswagen» моделі СС ( реєстраційний номер  НОМЕР_1 , 2011 року випуску).

ОСОБА_5 подав до суду заяву про визнання позову у якій просив визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на квартиру та за собою на автомобіль.

Виходячи з цього суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст. 61 ЦК України).

Тлумачення норм ст. 61 СК України дозволяє дійти висновку, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17).

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду 29 січня 2020 року у справі № 711/10526/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813св18).

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з ОСОБА_6 існував спір щодо повернення заборгованості за договором позики, який вирішувався в судовому порядку у справі №565/12/19.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 січня 2019 року у вказаній справі накладено арешт на майно та рухомі речі належні на праві власності ОСОБА_6 , у межах суми 3929704,00 грн.

Накладено арешт на майно та рухомі речі належні на праві власності ОСОБА_5 , у межах суми 3929704,00 грн.

ОСОБА_4 звернулася з цим позовом 16 вересня 2019 року, тобто після ініціювання судового провадження у справі про стягнення заборгованості.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року у справі №565/12/19 стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 7860300,00 грн. та 8810,00 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2021 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 20000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

03 жовтня 2023 р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича відкрито виконавче провадження № 72936491 3 примусового виконання виконавчого листа № 565/12/19 виданого 29 вересня 2023 р. про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , 7860300 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8810 грн. 00 коп.

03 жовтня 2023 р. відкрито виконавче провадження № 72937323 з примусового виконання виконавчого листа № 565/12/19 виданого 29 вересня 2023 р. про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , 20 000 грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Постановою від 03 жовтня 2023 р., об`єднано виконавчі провадження № 72936491, № 72937323 у зведене виконавче провадження № 72937772.

Згідно інформаційної довідки №352835875 від 02.11.2023 з Державного реєстру речових прав право власності на квартиру у АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі оскарженого рішення суду.

З наведеного вбачається, що на момент звернення з цим позовом на належне відповідачу майно було накладено арешт для забезпечення реальності виконання судового рішення у справі №565/12/19 про стягнення заборгованості.

З урахуванням того, що відповідач визнавав позов, а презумпція спільності права власності не спростовувалась, то поділ майна подружжя в обраний позивачем спосіб порушує майнові права та інтереси третьої особи, як стягувача й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тобто сторони використали своє право на поділ майна в судовому порядку на шкоду інтересам кредитора.

Щодо клопотання про зупинення провадження в справі, то воно не ґрунтується на законі, а тому безпідставне. Рішення в іншій справі на підставі якого проводиться стягнення набрало законної сили і необхідності зупиняти провадження в даній справі до перегляду в касаційній інстанції справи 565/12/19 немає.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи для подання суду пояснень особисто ОСОБА_4 , то слід зазначити, що вона мала достатньо часу для комунікації з апеляційним судом за відеозв`язком, чи явки в суд особисто. Не отримання громадянкою Білорусі ОСОБА_4 візи в іншій країні для повернення до Канади не є поважною причиною та не може ставити в залежність здійснення правосуддя в Україні. Слід зазначити, що захист її інтересів в даній справі забезпечено, оскільки її представляє професійний адвокат.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції,  обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги  ОСОБА_3   та скасування рішення Кузнецовського міського суду від 29 жовтня 2019 року в частині поділу майна.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката Дяденчука А.І. задовольнити.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2019 року скасувати в частині поділу майна подружжя та ухвалити нове про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 8644 гривні 50 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 березня 2024 року.

Головуючий:                                        Боймиструк С.В.

Судді:                                        Гордійчук С.О.

                                       Хилевич С.В.