Судове рішення 759/6767/20 від 01.04.2024

Особи

Учасники процесу:

потерпілий: Мариненко Володимир Володимирович
обвинувачений: Шувалов Анатолій Олександрович
адвокат: Бовнегра Ірина Василівна
обвинувачений: Дмитренко Олег Даніелійович
засуджений: Шувалов Анатолій Олександрович
засуджений: Дмитренко Олег Даніелійович
Представник потерпілого: Москаленко Сергій Іванович
заявник: Святошинський РВ пробації

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #834730425

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 13 жовтня 2023 року, без визначення розміру застави.

Таке рішення суд, взявши до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, яке йому інкримінується, а також дані про особу обвинуваченого, а саме: його вік, стан здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, що він має постійне місця проживання у м. Києві, неодружений, вчинив злочин під час іспитового строку, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи його попередню поведінку, і тому інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу суду незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ____________________________________________________________

Справа №11-кп/824/4834/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8

Категорія: ч. 2 ст. 187 КК України Доповідач ОСОБА_1

відносно ОСОБА_7 будь-який інший запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що прокурор, користуючись формальним змістом клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яка не змінювалась вже приблизно 3 роки, послався на два ризики, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховування від органів досудового розслідування та суду; вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Разом з тим, вважає, що зі спливом часу існування кримінального провадження, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду у ОСОБА_7 значно зменшився у порівнянні з тим, коли його було затримано (травень 2020 року).

При цьому ані в клопотанні прокурора, ані в ухвалі суду не можна побачити будь-якого обґрунтування з приводу ризиків та підстав застосування найсуворішого запобіжного заходу. Прокурор у клопотанні послався лише на тяжкість покарання, яке загрожує в разі визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину. Однак тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК.

Також вказує на те, що зміст оскаржуваної ухвали повністю ідентичний попереднім ухвалам, аналогічне цитування норм закону та жодного обґрунтування з приводу заявлених стороною захисту заперечень та клопотання. Невмотивоване також посилання суду на норми, які пов`язані з визначенням розміру застави.

При цьому звертає увагу на те, що саме формулювання обвинувачення, яке зазначено, як в обвинувальному акті, так і в клопотанні прокурора, свідчить про те, що ОСОБА_7 не завдавав безпосередньо тілесних ушкоджень, не намагався будь-яким чином заволодіти майном потерпілого, тому посилання на ч. 4 ст. 183 КПК України є безпідставним та необґрунтованим, оскільки суд лише має право не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях, де злочини вчинені із застосуванням насильства.

Що стосується ризику вчиненню інших кримінальних правопорушень, то вважає, що відсутність роботи або сім`ї не дає підстав вважати, що особа спроможна на повторне вчинення злочинів.

Окрім того, зазначає, що на сьогоднішній день та до кінця повномасштабної війни, ОСОБА_7 не буде в змозі, навіть якщо у нього виникне такий умисел, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки він є військовозобов`язаним, що в свою чергу унеможливлює його переховування на території України та тим паче перетину кордону.

Тому вважає, що усі вищевказані доводи у своїй сукупності унеможливлюють тримання ОСОБА_7 під вартою в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Отже, виходячи з відсутності обставин необхідності обмеження права особи на свободу, що передбачено кримінальним процесуальним законом України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та зважаючи на правову позицію у рішеннях Європейського суду з прав людини, домашній арешт цілком може забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання сторони захисту, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи захисника ОСОБА_6 про відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.

Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , Святошинським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження № 12020100080001057 від 20.02.2020 та № 12020100080002017 від 23.04.2020 по обвинуваченню ОСОБА_9 та ОСОБА_7 а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, взявши до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, яке йому інкримінується, а також дані про особу обвинуваченого, а саме: його вік, стан здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, що він має постійне місця проживання у м. Києві, неодружений, вчинив злочин під час іспитового строку, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи його попередню поведінку, і тому інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи захисника ОСОБА_6 проте, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 жодного з більш м`яких запобіжних заходів, є безпідставними.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Враховуючи характер та конкретні обставини висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, яке йому інкримінується, а це на строк від 7 до 10 років позбавлення волі, а також, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого,а саме: його вік, стан здоров`я, щодо якого відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, що він має постійне місця проживання у м. Києві, неодружений, вчинив дане кримінальне правопорушення під час іспитового строку, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, щообвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається захисник ОСОБА_6 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів не встановила.

Посилання захисника ОСОБА_6 на те, що заявлений стороною обвинувачення ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, не знайшов свого підтвердження, оскільки відсутність роботи або сім`ї не дає підстав вважати, що особа спроможна на повторне вчинення злочинів, то вони є безпідставними, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні нового злочину під час іспитового строку, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Що стосується тверджень захисника ОСОБА_6 про те, що на сьогоднішній день та до кінця повномасштабної війни, ОСОБА_7 не буде в змозі, навіть якщо у нього виникне такий умисел, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки він є військовозобов`язаним, що в свою чергу унеможливлює його переховування на території України та тим паче перетину кордону, то вказані обставини жодним чином не вказують на зменшення існування зазначених вище ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зважаючи на конкретні обставини висунутого обвинувачення, характер та тяжкість діяння, яке йому інкримінується, і покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у його вчиненні.

Також слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому посилання захисника на те, що саме формулювання обвинувачення, яке зазначено, як в обвинувальному акті, так і в клопотанні прокурора, свідчить про те, що ОСОБА_7 не завдавав безпосередньо тілесних ушкоджень, не намагався будь-яким чином заволодіти майном потерпілого, у зв`язку з чим суд безпідставно послався на ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки суд лише має право не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях, де злочини вчинені із застосуванням насильства, - не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду.

Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, що є змістом апеляційної вимоги захисника, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 13 жовтня 2023 року, без визначення розміру застави, - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

_____________________ ____________________ _____________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кп/759/988/20