Справа №333/6022/18

Провадження №1-кп/333/201/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року                                         м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді                         Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання                 Іщенко А.О.,

прокурора                               Богача С.О.,

обвинуваченого                                         ОСОБА_1 ,

захисника                                                 Середи А.А.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Богача С.О. про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Джанкой, АР Крим, який має середню освіту, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,                                                        

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді перебуває зазначена вище кримінальна справа.

В судовому засіданні прокурор Богач С.О. заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 23.10.2019 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який закінчується 21.12.2019 року. Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочинів середньої тяжкості, останній не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, тобто, не має стійких соціальних зв`язків, не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, є особою раніше судомою за вчинення корисливих злочинів, тому перебуваючи на волі, може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник незаперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання.

Розглянувши клопотання прокурора Богача С.О., заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, враховуючи дані про особу обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до  ч. 2 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.        

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається із змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 р., пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обгрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою (також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).

Крім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

З огляду на викладене, суд вважає, що обґрунтованість підозри відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , станом на час розгляду заявленого прокурором клопотання, підтверджується обвинувальним актом, відомостями з Реєстру матеріалів досудового розслідування про результати проведення слідчих та процесуальних дій та показаннями обвинуваченого.

       Приймаючи рішення про зміну або продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та їх взаємозв`язок з можливими ризиками по справі.

В судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Про наявність зазначених ризиків свідчать наступні обставини: ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості, останній не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, тобто, не має стійких соціальних зв`язків, не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, є особою раніше судомою за вчинення корисливих злочинів. За таких обставин, суд вважає, що не має ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, вважає їх не достатніми для запобіганню ризиків та виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків.

       В судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

       Отже, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_1 строком на 60 діб підлягає задоволенню судом.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 продовжити строком на 60 діб, по 07.02.2020 року включно з правом внесення застави у розмірі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» та учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.                 

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя                         А.В. Круглікова