Копія:      

Справа № 1-166-2010 року

                                                                   В И Р О К

І М ’Я М          У К Р А Ї Н И

  4  березня  2010 року          Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого –       судді    Денисюка В.В.

               при секретарі                       Шевчук В.П.

               з участю прокурора            Печенюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого , військовозобов’язаного,   не судимого,  

по ч. 1 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 20 січня 2010 року близько 19 год., в с. Кочержинці, Уманського району Черкаської області, знаходячись по вул. Бойка, 18, вказаного населеного пункту, шляхом вільного доступу проник на територію домоволодіння ОСОБА_2. Після чого діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом демонтажу таємно викрав лобове скло з автомобіля ВАЗ – 2103 д/н 76-99 АДМ, вартістю 249 грн. 40 коп., яке належить власнику домоволодіння, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 249 грн. 40 коп., що при неоподаткованому мінімумі доходів 434 грн. 50 коп. на момент вчинення злочину, становить (249, 40  :  434, 50  =  0,57)  0,57 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.  

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому злочині визнав повністю і пояснив, що близько трьох місяців тому його рідний брат ОСОБА_3 потрапив на своєму автомобілі в ДТП, де пошкодив належний йому автомобіль ВАЗ 2106 д/н 363 – 46 МА. ОСОБА_3 попросив його допомогти полагодити автомобіль, на що він погодився. Так, як в брата  вдома не має гаража, то автомобіль він залишив в їхньої бабусі ОСОБА_4, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_4. Майже кожного дня він допомагав братові лагодити автомобіль.

Так, 20 січня 2010 року він перебував в гаражі і ремонтував автомобіль, брата з ним не було. Близько 17 год. він вставляв лобове скло  в автомобіль ВАЗ – 2106 і не втримавши ненароком розбив його. Він дуже злякався, що коли брат дізнається, що він розбив скло, то буде на нього кричати. Він відразу виніс скло з гаража на смітник та пішов додому. Близько 18 год., дорогою додому він згадав, що в жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 – ОСОБА_2 є автомобіль ВАЗ – 2103, який знаходиться на території його домоволодіння на вулиці, тому він подумав, що скло можна викрасти і поставити на братову машину. Він пішов на вул. Бойка, с. Кочержинці, де проживав ОСОБА_2. Близько 19 год. він підійшов до його домоволодіння і помітив, що в будинку та в підсобних приміщеннях горіло світло, але по території домоволодіння ніхто не ходив і він нікого не бачив. Він переліз через паркан і підійшов до автомобіля, перерізав гуму на лобовому склі, яка знаходилась по всьому периметру скла і тримала його в кузові автомобіля в двох місцях, після чого підважив ножем і скло похилилося на капот автомобіля. Перекинувши його через паркан в сніг він переліз сам, взяв скло і пішов до бабусі додому. Коли він йшов вулицею, його ніхто не бачив і він нікого не зустрічав. Ніж яким він різав гуму, він взяв в гаражі коли ремонтував автомобіль, але коли він ніс скло, то десь його загубив по дорозі. Прийшовши до домоволодіння ОСОБА_4 він зайшов в гараж поставив скло і пішов додому. Коли заходив до бабусі, то в її будинку світло не горіло, тому вона його не бачила. Коли він прийшов додому, то повечеряв і ліг спати. Вдома батькам, братові про дану крадіжку та будь – кому іншому він не розповідав.          

Потерпілий  ОСОБА_2 у своїй заяві відмовився від цивільного позову,  так як ОСОБА_5 повністю відшкодував йому завдані збитки і він до нього претензій не має.

Згідно ч. 3 ст. 299 КПК України суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому з’ясовано, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів  у  добровільності та істинності його позиції. Роз’яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Дії  ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна ( крадіжка ).

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який посередньо характеризується по місцю проживання.

Суд, приймаючи до уваги щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину, вважає, що  ОСОБА_1  можливо призначити покарання у виді громадських робіт.

Судові витрати в сумі 300 грн. 48 коп. за проведення товарознавчого дослідження та товарознавчої експертизи, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави

Речовий доказ по справі – лобове скло з автомобіля ВАЗ – 2103 під час досудового слідства повернуто потерпілому ОСОБА_2                          

 На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним   ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України України і призначити йому покарання у виді  100  (ста) годин громадських робіт.

            Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити підписка про невиїзд.    

            Стягнути з  ОСОБА_1 на користь відділення НДЕКЦ при ГУМВС України в Черкаській області 300 грн. 48 коп. за проведення товарознавчого дослідження та товарознавчої експертизи.

 Речовий доказ по справі – лобове скло з автомобіля ВАЗ – 2103 під час досудового слідства повернуто потерпілому ОСОБА_2                          

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області на протязі 15 діб з дня проголошення.

      Суддя – підпис

З оригіналом згідно:                                                                       ОСОБА_6