справа № 2-497/10

 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 року                                                               м. Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запорожжя  у складі:

головуючого судді     ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом, в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 у січні 2010 року звернулася до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на будинок № 85 по вул. Прияружній в порядку спадкування за законом, в порядку спадкування за заповітом.  В обґрунтування свого позову посилалася на те, що її батькам -  ОСОБА_4 та ОСОБА_5, належав на праві приватної власності будинок № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя. Відповідно до закону будинок був об'єктом спільної власності подружжя і належав батькам в рівних частках - по Ѕ  частині кожному. Однак згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та технічного паспорту було зареєстровано тільки право власності батька позивача на вказане домоволодіння. ОСОБА_4, помер 11.05.1997, після смерті якого відкрилась спадщина на Ѕ  частину будинку № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя. Позивачка згідно до заповіту була єдиним спадкоємцем після смерті батька.  Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, не було. Відповідно, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, позивачу належала 1/3 частина будинку № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя;  ОСОБА_5 належала в порядку спадкування за законом 1/6 частина вказаного спадкового майна (обов'язкова частка в спадщині) та 1/2 частина будинку як частка в спільному майні подружжя, тобто разом ОСОБА_5 належали 2/3 будинку. Мати  позивачки, ОСОБА_5, померла 11 червня 1999 року. Після її смерті відкрилась спадщина на належні їй 2/3 частини вищевказаного будинку № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері, але вона не звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори в передбачений законом строк. Однак після смерті матері позивач залишилась проживати в будинку, таким чином, фактично вона прийняла спадщину після смерті матері.

Позивач не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину через те, що мати за життя не оформила належним чином своє право власності на частку в спільному майні подружжя та на спадкове майно, крім того, позивач не подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріальної контори, хоча фактично спадщину прийняла. Також в свідоцтві про шлюб батьків допущені помилки: вказане ім'я чоловіка російською "Серега" та дружини російською "Лида", хоча  батьків позивача звали російською "Сергей" та "Лидия" (українською "Сергій" та "Лідія"). Виправити помилку неможливо через смерть батьків. Тому позивач просить в судовому порядку визнати права власності на будинок в порядку спадкування за законом, в порядку спадкування за заповітом та встановити факт, що померлий ОСОБА_4 і померла ОСОБА_5 перебували в шлюбі з 15 листопада 1939 року.

В судовому засіданні позивач позов підтримала на підставах, які викладені в позовній заяві та пояснила, що на момент смерті батьків вона проживала разом із ними у спадковому будинку однією сім’єю.

Представник Запорізької міської ради до суду не з’явився, але був  своєчасно повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про отримання судової повістки.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи: копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 і ОСОБА_5, копію свідоцтва про народження позивача, копію паспорта позивача, заповіт, зареєстрований в Першій нотаріальній конторі м. Запоріжжя, копію свідоцтва про шлюб батьків позивача, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 перебували в шлюбі з 15 листопада 1939 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб № 64 від 15.11.39. Це також підтверджено показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

ОСОБА_4 та ОСОБА_5, належало на праві приватної власності будинок № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя. Вказани й будинок вони побудували разом, під час шлюбу, на підставі договору про право забудови № 14361 від 12.07.1946 року.

Спірний  будинок був об'єктом спільної власності подружжя і належав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в  рівних частках - по Ѕ  частині кожному.

Однак згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та технічного паспорту було зареєстровано тільки право власності ОСОБА_4 на вказане домоволодіння.

ОСОБА_4 помер 11.05.1997, після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ  частину будинку № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя.

Позивач була єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька, згідно заповіту від 24.08.1988 року, зареєстрованого  в Першій нотаріальній конторі м. Запоріжжя за реєстровим номером №1-4017.

При цьому ОСОБА_5, належало право на обов'язкову частку в спадщині, тобто, відповідно до ст. 535 ЦК України 1963 р., 1/6 частку домоволодіння. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, не було.

Позивач разом з матір'ю звернулися з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори в передбачений законом строк, що підтверджується копією спадкової справи № 420/97. Відповідно, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, позивачу належала 1/3 частина будинку № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя; ОСОБА_5 належала в порядку спадкування за законом 1/6 частина вказаного спадкового майна (обов'язкова частка в спадщині) та 1/2 частина будинку як частка в спільному майні подружжя. Тобто разом ОСОБА_5 належали 2/3 будинку.

ОСОБА_5 померла 11 червня 1999 року. Після її смерті відкрилась спадщина на належні їй 2/3 частини вищевказаного будинку № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя.

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері (споріднення підтверджуються доданою копією свідоцтва про народження позивача та  копією свідоцтва про укладення шлюбу).

Після смерті матері позивач залишилась проживати в спірному будинку, що підтверджує додана довідка квартального комітету, користується ним, сплачує всі платежі за будинок і забезпечує порядок в будинку та на прилеглій земельній ділянці. Таким чином, фактично позивач прийняла спадщину після смерті матері.

Однак позивач не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину через те, що мати за життя не оформила належним чином своє право власності на частку в спільному майні подружжя та на спадкове майно, хоча позивач подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріальної контори, та фактично спадщину прийняла, що підтверджується копією спадкової справи № 703/2009.

Відповідно до наданої інформації ОП ЗМБТІ, право власності на житловий будинок за адресою вул. Прияружна, 85 у м. Запоріжжя зареєстровано за ОСОБА_4.

Часом відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 є 11.05.97, часом відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 є 11.06.99. На цей момент діяв Цивільний кодекс Української РСР   із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президії Верховної Ради Української РСР від 23 листопада 1966 року, тому його нормами варто керуватися.

Згідно ст. 548 цього Кодексу «для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини». На підставі ч. 1 ст. 549 цього Кодексу, діями що свідчать про прийняття спадщини, визнаються такі, якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. ОСОБА_3 виконала всі дії, що були передбачені діючим на той час ЦК України не зважаючи на те, що не звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, оскільки постійно проживала із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: вул. Прияружна, буд. 85 в м. Запоріжжя та  вважається такою, що прийняла спадщину у вигляді вищевказаного житлового будинку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, законний, тому підлягає задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 548, 1268, 1269 ЦК України 1963 року, ст.1234,1235, 1272 ЦК України, ст.ст.212-215, 224-226 ЦПК України, п.18 ст.4   Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", суд

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину будинку № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя, у порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_4.

Визнати право власності ОСОБА_3 на 2/3 частини будинку № 85 по вул. Прияружній в м. Запоріжжя, у порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5.

Заочне рішення може бути переглянуто Заводським районним судом м. Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

             Суддя                                                              О.С. Яцун