Судове рішення #83452456


Постанова

іменем України

5 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 679/453/17

провадження № 51-5256км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,

за участю:

секретаря судового

засідання Трутенко А. Ю.,

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Спіжової І. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 6 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240080000077, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Рівне, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 червня 2012 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Питання щодо судових витрат та речових доказів вирішено відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком ОСОБА_1 27 лютого 2017 року приблизно о 16:30 проходячи біля будинку № 3, що на просп. Незалежності у м. Нетішин, побачив на території міського ринку (вул. Ринкова, 5) ОСОБА_2 . Наздогнавши його ОСОБА_1 знаходячись позаду завдав ОСОБА_2 удару кулаком в обличчя, чим заподіяв потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. В подальшому ОСОБА_1 заволодів майном та грошима потерпілого на загальну суму 665 грн, чим завдав останньому матеріальної шкоди на згадану суму.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, розгляд кримінального провадження проведено упереджено, вирок суду є незаконним та необґрунтованим. Стверджує, що потерпілий неодноразово змінював свої показання, при цьому він не бачив хто наносив йому ударів, однак суд на це уваги не звернув. Суд апеляційної інстанції вказаних порушень не усунув, а тому ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.

У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається, серед іншого, на неповноту судового розгляду, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як у силу ст. 433 КПК їх перевірка до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу:

- показань потерпілого ОСОБА_2 , котрий пояснив суду, що 27 лютого 2017 року приблизно о 16:30 він йшов по дорозі та розмовляв по телефону, а коли поклав телефон до кишені та перейшов дорогу в сторону міського ринку м. Нетішин і вже перебував на його території, почув позаду різкі кроки. ОСОБА_2 повернутися та в цей момент відчув удар в праву сторону обличчя, від якого впав. Він побачив двох молодих людей зі спини, котрі тікали і у одного з них була куртка з надписом «Україна». Нападники заволоділи його барсеткою в якій були гроші та мобільний телефон;

- свідка ОСОБА_3 котрий підтвердив, що в день вчинення злочину він разом із знайомим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 приїхали до м. Нетішин. Коли він з ОСОБА_1 перебували на території ринку, побачили попереду себе ОСОБА_2 з барсеткою у руках та пішли за ним. ОСОБА_1 наздогнав потерпілого і вдарив рукою в голову, від чого останній впав на землю. ОСОБА_1 вихопив басетку з руки потерпілого та почав тікати. Оскільки він не орієнтується у місті і не знав куди йому йти, ОСОБА_3 побіг за засудженим. Добігши до лісопосадки за ринком ОСОБА_1 викинув барсетку у лісосмугу, що в ній знаходилось свідок не знав. Потім вони направились до центру міста і за мостом біля обвідного каналу поблизу фонтанів їх зупинили працівники поліції, котрим ОСОБА_1 показав свій телефон та викрадений у потерпілого телефон марки «Samsung». Додатково свідок пояснив, що під час даних подій він перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому деталей не пам`ятає. Разом з цим ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 просив його визнати вину у вчиненні нападу на ОСОБА_2 .

Крім того, у судовому засіданні законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 пояснила, що від неповнолітнього сина їй стало відомо, що засуджений схиляв його до дачі неправдивих показань, а саме відносно нападу на потерпілого ОСОБА_3 та про непричетність до цього ОСОБА_1 .

При цьому, будучи допитаним у суді першої інстанції, засуджений ОСОБА_1 підтвердив, що 27 лютого 2017 року він разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приїхали до м. Нетішин та приблизно о 15:30 вони розійшлись. Він направився до торгового центру, де зустрів ОСОБА_6 , а пізніше, приблизно о 18:00 він знову зустрівся з ОСОБА_3 за мостом біля обвідного каналу, де до них підішли працівники поліції.

Свідок ОСОБА_7 , працівник поліції, у судовому засіданні пояснив, що 27 лютого 2017 року приблизно о 17:00 надійшло повідомлення про те, що на міському ринку м. Нетішин двоє невідомих осіб із застосуванням насильства заволоділи майном потерпілого ОСОБА_2 та він разом з ОСОБА_8 виїхали на місце події. Приблизно о 18:00 поблизу обвідного каналу міста вони побачили ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та, оскільки свідок знав ОСОБА_1 як особу раніше судиму, котра перебуває під адміністративним наглядом, вони вирішили до них підійти. У ОСОБА_1 при собі були грошові кошти в сумі приблизно 170 грн та два мобільних телефони марки «Nokia» і «Samsung». Оскільки на той момент не було відомо IMEI викраденого телефону, ОСОБА_8 переглянув серійний номер мобільного телефону марки «Samsung», а він записав цей номер у записник.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9 , 1 березня 2017 року приблизно о 10:00 він під час прибирання прилеглої території Нетішенського міскрайонного відділенні лабораторних досліджень (вул. Лісова, 1а у м. Нетішин), виявив у сміттєвому баку зламану на дві частини кришку від телефону марки «Samsung», яку 3 березня 2017 року під час огляду предмету впізнав потерпілий. А, відповідно до протоколу огляду місця події з фототаблицею до нього від 1 березня 2017 року було встановлено місцезнаходження викраденої ОСОБА_1 барсетки, на яке вказав свідок ОСОБА_3 .

Згідно з висновком експерта від 16 березня 2017 року в результаті протиправних дій засудженого ОСОБА_2 було заподіяно легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Упродовж розгляду кримінального провадження місцевий суд, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт скоєння суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення засудженого, отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Такі дані відповідно до ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом приписів ст. 94 цього Кодексу, касаційний суд не встановив.

Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, цей суд належним чином розглянув і, визнавши їх неспроможними, відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

Доводи сторони захисту про те, що потерпілий не бачив хто наносив йому удар та не вказав, що це був ОСОБА_1 , а тому його показання не можна вважати такими, що підтверджують винуватість останнього у вчиненні злочину, апеляційний суд визнав безпідставними при цьому зазначив, що вони спростовуються сукупністю доказів у кримінальному провадженні, які підтверджують повністю винуватість ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_2 .

Також, будучи допитаним у суді апеляційної інстанції, свідок ОСОБА_3 підтвердив обставини вчинення злочину та вказав, що саме ОСОБА_1 раптово вдарив потерпілого кулаком в обличчя, від чого той впав, та вирвав з його рук барсетку і побіг, а він розгубившись також побіг за ним. Потім засуджений викинув барсетку і вони пішли в центр, де на прохання працівників поліції ОСОБА_1 показав телефон, який забрав у потерпілого, видаючи його за свій.

Врахувавши вищенаведене, апеляційний суд зазначив, що зібрані у кримінальному провадженні докази, які узгоджуються між собою, поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував свої висновки, з якими вона погоджується.

Доводи засудженого про невідповідність призначеного йому покарання через суворість, є необґрунтованими, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.

З вироку вбачається, що припризначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, котрий за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий та відбував покарання у виді позбавлення волі, проте на шлях виправлення не став та після звільнення з місця ув`язнення вчинив новий умисний злочин.

З урахуванням думки потерпілого, наявності обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочину, відсутності обставин, які пом`якшують покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Рішення про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі належним чином умотивовано, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів,а тому місцевий суд дотримався вимог статей 50, 65 КК,

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами засудженого та його захисника, належним чином перевірив доводи про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання через суворість, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає положенням статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 6 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу з доповненнями засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва О. П. Марчук В. В. Наставний



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація