Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 344/4690/13-ц

провадження № 61-19337св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач 1 за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач 2 за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач 3 за первісним позовом- ОСОБА_3 ,

відповідач 4 за первісним позовом- ОСОБА_2 ,

відповідач 5 за первісним позовом- ОСОБА_4 ,

третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року в складі судді Польської М. В. та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Матківського Р. Й., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеної між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 кредитної угоди від 17 липня 2008 року № 229К, останній отримав кредит траншами на загальну суму 484 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 17 липня 2015 року. У забезпечення виконання зобов`язань за даною кредитною угодою між банком та ОСОБА_1 17 липня 2008 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання надала в іпотеку банку чотирьохкімнатну квартиру з підвальним приміщенням, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 належним чином не виконувалися зобов`язання за кредитною угодою, внаслідок чого станом на 05 березня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 1 401 116,95 грн, а саме: 460 329,10 грн - заборгованість за кредитом, 594 938,93 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 278 890,97 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 250 грн - штраф (фіксована частина) та 66 707,95 грн - штраф (процентна складова).

У зв`язку з наведеним позивач просив в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості звернути стягнення на чотирьохкімнатну квартиру з підвальним приміщенням, що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою, виселити відповідачів з вказаної квартири зі зняттям останніх з реєстраційного обліку.

У червні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і на укладення договору іпотеки ОСОБА_2 згоди не надавав. У зв`язку з наведеним просили визнати договір іпотеки від 17 липня 2008 року недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2015 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою від 17 липня 2008 року № 229К у розмірі 1 387 172,40 грн звернуто стягнення на чотирьохкімнатну квартиру з підвальним приміщенням АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 листопада 2006 року, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, за ціною, визначеною шляхом проведення експертної оцінки суб`єктом оціночної діяльності на момент продажу, з наданням позивачу права здійснення всіх дій, пов`язаних з продажем. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанцій, виходив із того, що ОСОБА_2 належним чином не виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка боржником не погашена, а тому банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи у задоволенні позову про виселення суди дійшли висновку, що банком не подано належних доказів направлення відповідачам та отримання ними повідомлення про необхідність погашення заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд дійшов до висновку про пропуск позовної давності, оскільки позов про визнання договору іпотеки від 17 липня 2008 року недійсним пред`явлений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише у червні 2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення та в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки від 17 липня 2008 року недійсним залишено без змін.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитною угодою від 17 липня 2008 року № 229К, укладеною між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 , в розмірі 1 108 281,43 грн, з яких: 460 329,10 грн - заборгованість за кредитом, 594 938,93 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 250 грн - штраф (фіксована частина) та 52 763,40 грн - штраф (процентна складова), звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17 липня 2008 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 , а саме: чотирьохкімнатну квартиру з підвальним приміщенням, загальною площею 161,6 кв. м, житловою площею 86,7 кв. м, підвальне приміщення загальною площею 34 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 16 листопада 2006 року Івано-Франківським міським управлінням житлово-комунального господарства, шляхом продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з початковою ціною в розмірі 1 126 287 грн.

У частині позову про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в розмірі 278 890,97 грн відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної зазначив, що указуючи початкову ціну - ціну, визначену шляхом проведення експертної оцінки суб`єктом оціночної діяльності на момент продажу, суд першої інстанції не вказав ціни у грошовому виразі, а також не зазначив всіх складових заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, що не узгоджується з положеннями статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 344/4690/13-ц, витребувано справу із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та зупинено виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року указану справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 344/4690/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування м. Івано-Франківська, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, надання позивачу право здійснення необхідних повноважень при реалізації предмета іпотеки, виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_4 , які зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 -Франківську зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби; стягнення судових витрат по справі та зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 - Франківську , до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 205/578/14-ц.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У березні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подали касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій просили скасувати оскаржені судові рішення, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, позов ОСОБА_2 задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що договір іпотеки укладався без згоди органу опіки та піклування, оскільки ОСОБА_2 на той час був неповнолітнім, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.

Крім того, позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки може відбутись лише в один обраний спосіб, суди залишили поза увагою, що банк до пред`явлення позову до суду уже скористався цим правом.

Суд апеляційної інстанції переглядав справу в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції розглядає справу саме у цій частині.

Оскільки рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення та в частині вимог зустрічного позову про визнання договору іпотеки від 17 липня 2008 року недійсним ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року залишено без змін, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України, не є предметом розгляду у Верховному Суді.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 17 липня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитну угоду № 229К, відповідно до якої позичальник отримав кредит траншами на загальну суму 484 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 20 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту 17 липня 2015 року.

Цього ж дня між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про видачу траншу № 229К/1, який є невід`ємною частиною кредитної угоди від 17 липня 2008 року № 229К, на суму траншу 242 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 20 %, а при порушенні будь-яких зобов`язань - 50 % річних, зі сплатою коштів 20 числа кожного поточного місяця та іншими зобов`язаннями.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитною угодою від 17 липня 2008 року № 229К, а також всіх договорів про видачу траншу, 17 липня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до пункту 33.3 якого остання надала у іпотеку банку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру з підвальним приміщенням, загальною площею 161,6 кв. м, житловою площею 86,7 кв. м, підвальне приміщення загальною площею 34 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 16 листопада 2006 року Івано-Франківським міським управлінням житлово-комунального господарства. У пункті 33.4 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 1 126 287 грн.

05 серпня 2008 року між сторонами укладено договір про видачу траншу № 229К/2, який є невід`ємною частиною кредитної угоди № 229К від 17 липня 2008 року № 229К, на суму траншу 242 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 20 %, а при порушенні будь-яких зобов`язань - 50 % річних, зі сплатою коштів 05 числа кожного поточного місяця.

Отже загальна сума отримання кредитних коштів становить 484 000 грн.

Проте незважаючи на взяті на себе за кредитною угодою та договорами траншу зобов`язання відповідач ОСОБА_2 належним чином їх не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком, яка згідно розрахунку останнього становить 1 401 116,95 грн з яких: 460 329,10 грн - заборгованість за кредитом, 594 938,93 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 278 890,97 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 250 грн - штраф (фіксована частина) та 66 707,95 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до пункту 27 договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Сторони погодили порядок задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, та право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 зазначеного Закону, є двома різними способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками.

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту незалежно від того, чи просить позивач встановити у рішенні суду право продати предмет іпотеки від імені іпотекодержателя, чи від імені іпотекодавця (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

З огляду на наведені вище висновки щодо застосування приписів статей 35, 36, 37, 38 і 39 Закону України «Про іпотеку», враховуючи обов`язковість договору для сторін (стаття 629 ЦК України), які, визначаючи його умови, реалізували принцип свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, стаття 627 ЦК України), а тому висновки апеляційного суду є помилковими. Задовольняючи позов у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки сторони у договорі іпотеки визначили відповідний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя як позасудовий.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Щодо поновлення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Отже, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з початковою ціною в розмірі 1 126 287 грн скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. П. Курило