Справа №1-21/2010 року
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді – Кішковської З.А.,
при секретарі – Забаровській С.А.,
з участю прокурора – Дяченко Д.О.,
захисників – ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, допризовника, утриманців не маючого, який не працює і не навчається, проживаючого за даними реєстраційного обліку: м.Миколаїв, вул.Паризької Комуни, 5, раніше не судимого
за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 вчинив злочин проти авторитету органів державної влади за слідуючих обставин.
15 червня 2008 року близько 01 години біля приміщення ресторану «Інгулець», який розташований за адресою: м.Снігурівка вул.Суворова, 59, де підсудний ОСОБА_3 знаходився на відпочинку, працівниками Снігурівського РВ УМВС дільничним інспектором капітаном міліції ОСОБА_4, дільничним інспектором старшим лейтенантом міліції ОСОБА_5, інспектором патрульної служби групи патрульної служби сержантом міліції ОСОБА_6, призначених на посади наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №146 від 16 листопада 2007 року, старшим оперуповноваженим служби карного розшуку капітаном міліції ОСОБА_7, призначеним на посаду наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №32 від 19 березня 2007 року та міліціонером-водієм молодшим сержантом міліції ОСОБА_8, призначеним на посаду наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №119 від 24 листопада 2007 року при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку згідно розпорядження №53 від 14 червня 2008 року начальника Снігурівського РВ УМВС «Про забезпечення охорони громадського порядку при проведенні відпрацювання дискотек м.Снігурівка», був затриманий ОСОБА_9 за заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень. ОСОБА_9, не погодившись з рішенням працівників міліції, став чинити активний опір, відштовхувати працівників міліції, виривався, висловлював погрози побиттям, на вимоги працівників міліції припинити опір – не реагував.
При супроводженні затриманого до службового автомобіля для доставляння до райвідділку міліції, з метою звільнення ОСОБА_9 від затримання, підсудний ОСОБА_3 у числі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, щодо яких постановлено вироки, та інших невстановлених осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, вчинив активну протидію працівникам правоохоронного органу виконанню функцій в момент здійснення службових обов’язків. Демонструючи зневагу до останніх, висловлювався на їх адресу брутальною лайкою та застосував силу до дільничного інспектора міліції ОСОБА_4 нанесенням одночасно кулаками обох рук удару в спину, чим спричинив йому фізичний біль.
Підсудний ОСОБА_3 разом з іншими вищевказаними особами, які також вчинювали опір, перешкодив затриманню і доставлянню до райвідділку міліції ОСОБА_9, який з місця події втік.
В ході судового слідства підсудний ОСОБА_3 вину у пред’явленому обвинувачені не визнав, ствердивши про непричетність до події злочину. Суду пояснив, що у ніч на 15 червня 2008 року дійсно знаходився в ресторані «Інгулець» разом зі знайомим ОСОБА_12, щодо якого чинив дії на перешкоду втручання у конфлікт між працівниками міліції і відвідувачами дискотеки.
Вина підсудного у вчиненні злочину підтверджується наступними дослідженими судом доказами.
Показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, які пояснили, що в ніч на 15 червня 2008 року вони знаходилися в ресторані «Інгулець» при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку згідно розпорядження начальника Снігурівського РВ УМВС. Біля першої години ночі затримали ОСОБА_9, який кулаком наніс удар в груди ОСОБА_6 З метою доставки до райвідділу порушника стали вести до службового автомобіля. В цей час у місці події зібралися відвідувачі дискотеки, які у більшій своїй частині були у нетверезому стані. ОСОБА_9 та інші особи стали чинити активний опір, відштовхувати працівників міліції, наносити їм удари по різним частинам тіла. При цьому висловлювали погрози на адресу працівників міліції і ображали грубою нецензурною лайкою. На вимоги припинити чинити опір не реагували. В результаті цих дій ОСОБА_9 вдалося звільнитися. Потерпілі стверджували, що не можуть назвати всіх учасників опору через їх велику кількість, активні дії, які змушували до необхідної оборони і постійного відволікання.
Показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що 15 червня 2008 року він знаходився у складі групи по охороні громадського порядку на дискотеці в ресторані «Інгулець», був у форменому одязі. Близько 01 години після затримання ОСОБА_9 разом з ОСОБА_5 супроводжував його до службового автомобіля. Останній чинив активний опір, який підтримали відвідувачі дискотеки. У місці події утворився натовп, який повадився агресивно. Працівників міліції, його у тому числі, хапали за формений одяг, тягли за руки та наносили удари по тілу. Серед присутніх пізнав ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також ОСОБА_3, якого знав як мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 за виконання службових обов’язків дільничного інспектора. Коли приймав міри до утримання ОСОБА_9 і вимушено нахилився, підсудний вдарив його по спині одночасно кулаками обох рук, від чого впав. На послідуюче зауваження підсудний не реагував.
Показаннями потерпілого ОСОБА_5, який підтвердив, що бачив як підсудний ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_4 кулаками по спині і той впав через ОСОБА_9, щодо якого намагався зафіксувати утримання.
Показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що за опору діям працівникам міліції по затриманню правопорушника близько 01 години 15 червня 2008 року біля приміщення ресторану «Інгулець», де проводила дозвілля як приватна особа, спостерігала як ОСОБА_5 робив зауваження підсудному ОСОБА_3, вказуючи на нанесення ним удару ОСОБА_4 нишком. Дії підсудного та інших осіб носили активний характер і були триваючими. Як наслідок це перешкодило затриманню ОСОБА_14, який з місця події втік на автомобілі таксі.
Показами свідка ОСОБА_15 у суді, і ОСОБА_16, дані на досудовому слідстві і досліджені судом за поважності причин неявки, які пояснювали, що вночі 15 червня 2008 року знаходилися біля ресторану «Інгулець» на відпочинку. Бачили як між працівниками міліції –потерпілими по справі і відвідувачами дискотеки, у числі не менше 30 осіб, відбувся конфлікт за перешкоджання останніми затриманню ОСОБА_9 Події розпочалися біля сходинок центрального входу ресторану, а після поступово гурт переміщувався на 10-15 метрів. Освітлення було достатнім для розпізнання людей у юрбі.
Показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в частині підтвердження факту сутички з працівниками міліції через затримання ними ОСОБА_9 і участі з вчиненням активного опору численної кількості відвідувачів дискотеки. При цьому ОСОБА_12В,. який не заперечував своїх активних дій у самій гущі події, ствердив про присутність ОСОБА_3 у місці події злочину. Про таке свідчила ОСОБА_19, показання якої на досудовому слідстві були дослідженні у ході судового слідства.
Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 і ОСОБА_23, показання якої досліджувались судом за поважності причин неявки, підтвердили, що з 14 на 15 червня 2008 року підсудний був на дискотеці в ресторані «Інгулець» разом з ОСОБА_12
Показаннями свідка ОСОБА_24, даними на досудовому слідстві і дослідженими в суді, про те, що з місця події від ресторану «Інгулець» 15 червня 2008 року після 01 години відвозив ОСОБА_9 на своєму автомобілі таксі. В цей час там же знаходився службовий автомобіль Снігурівського РВ УМВС.
Функціональними обов’язками та наказами №146 від 16.11.2007 року, №32 від 19.03.2007 року, №119 від 24.11.2007 року, з яких вбачається, що потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 працюють у Снігурівському РВ УМВС України в Миколаївській області на посадах дільничних інспекторів, інспектора патрульної служби ГПС, оперуповноваженого відділення карного розшуку та міліціонера водія відповідно і до їх функціональних обов’язків відноситься забезпечення охорони громадського порядку на території адміністративної дільниці, а 14 червня 2008 року на дискотеці ресторану «Інгулець» відповідно розпорядження №53 від 14 червня 2008 року начальника Снігурівського РВ УМВС «Про забезпечення охорони громадського порядку при проведенні відпрацювання дискотек м.Снігурівка».
Заявами потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОСОБА_7 на ім’я прокурора Снігурівського району і рапортами на ім’я начальника Снігурівського РВ УМВС по факту опору, вчиненого ОСОБА_9 та іншими особами 15 червня 2008 року при здійсненні заходів по охороні громадського порядку в ресторані «Інгулець» і припинення злочинних дій.
Протоколом виїмки і огляду у ОСОБА_4 службової сорочки з наявними розривами, та фототаблицею до нього (том №1 а.с.113-114) на підтвердження активності опору працівникам міліції у місці події, яким було спричинено пошкодження форменого одягу.
Протоколом огляду місця події, відповідно до якого об’єктом огляду була територія біля ресторану «Інгулець», що в м.Снігурівка по вул.Суворова, 59, схемою та фототаблицею до нього (том №1 а.с.208-211), з якого вбачається, що подія злочину мала місце на ділянці місцевості зліва по ходу руху від центрального входу приміщення ресторану на відстані від сходин не більше ніж 25 метрів загалом, враховуючи переміщення гурту. Протоколом засвідчено наявність освітлення на вхідними дверима ресторану.
Дослідивши наведені докази, суд вважає, що дії підсудного підлягають кваліфікації за ч.2 ст.342 КК України – як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків щодо охорони громадського порядку.
Судом не приймаються доводи підсудного та захисту про відсутність мотиву дій, що інкримінуються, з посиланням на поважність причин невтручання у конфлікт за особистого досвіду беззаконня з боку працівників міліції по факту побиття ОСОБА_3 напередодні, а також щодо протиріч та невідповідності показань потерпілого ОСОБА_4, недопустимості прийняття показань потерпілого ОСОБА_5, свідка ОСОБА_13 і недостатності доказів вини підсудного.
При цьому, суд зважає на показання ОСОБА_12, який не заперечував і це підтверджується вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2009 року стосовно нього, який набрав чинності, що він перебував у самій гущі натовпу, активно протидіяв працівникам міліції у виконанні ними службових обов»язків, застосовуючи фізичну силу, хапав працівників міліції за формений одяг, за руки, штовхав їх, допомагаючи ОСОБА_14 звільнитись. Тому показання підсудного про невтручання у конфлікт за присутності у місці події і чинення активних дій лише у відношенні ОСОБА_12 для утримання від перешкоджання арешту ОСОБА_14, розцінює даними з метою ухилення від відповідальності. Мотивом дій ОСОБА_3 суд вважає неприязність до працівників правоохоронних органів, на яку підсудний неодноразово посилався. Вчиняючи активні дії на опір стосовно ОСОБА_4 ОСОБА_3 перешкоджав виконанню функцій по охороні громадського порядку при виконанні службових обов»язків усім потерпілим, які були у складі групи по охороні громадського порядку та діяли узгоджено на припинення його порушення. Твердження про невідповідність показань ОСОБА_4 є надуманими, постільки протягом досудового слідства і у суді він давав послідовні деталізовані показання та за таких мав змогу розгледіти підсудного, який наніс йому удар кулаками. Пояснення ОСОБА_4 про не зазначення прізвища ОСОБА_3 у первинних заяві та рапорті через втомленість після добового чергування і подію злочину суд вважає такими, що заслуговують на увагу. Також судом не вбачається підстав для відхилення показань потерпілого ОСОБА_5 і свідка ОСОБА_13 лише за факту їх роботи у правоохоронних органах, тоді як захист посилається на підтвердження невинуватості підсудного з показань ОСОБА_12, вказуючи на їх товариські відносини. Інші обставини на неприйняття показань ОСОБА_5 та ОСОБА_13 не встановлені.
Окрім того, підсудний ОСОБА_3 був відданий суду за обвинуваченням у погрозі насильством щодо працівника правоохоронного органу, умисному заподіяні працівникові правоохоронного органу побоїв, легких тілесних ушкоджень, у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків за ч.2 ст.345 КК України за вчинення опору працівникам Снігурівського РВ УМВС Миколаївської області 15 червня 2008 року близько 01 години біля приміщення ресторану «Інгулець» на вул.Суворова, 59 в м.Снігурівка, у зв’язку з затриманням ОСОБА_9, і внаслідок нанесення дільничному інспектору міліції ОСОБА_4 умисно двох ударів кулаками в спину, зі спричиненням фізичного болю та тілесного ушкодження у вигляді синця, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Дослідивши докази по справі, представлені органом досудового слідства, та докази здобуті під час судового слідства, вислухавши покази учасників процесу, суд прийшов висновку, що пред»явлене обвинувачення не знайшло свого підтвердження.
Так, з висновку експерта №168/179 від 08.07.2008 року, вбачається встановлення у потерпілого ОСОБА_4 тілесного ушкодження у вигляді синця на спині зліва – в ділянці лівої лопатки, яке віднесено до категорії легких тілесних ушкоджень (том1 а.с.191). Не висловлюючи сумніву результатів медичного освідування, суд зважає на те, що згідно вироку Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2009 року, який набрав чинності 16 червня 2009 року, винним у заподіянні означеного тілесного ушкодження визнано ОСОБА_11, вина якого підтверджена, у тому числі, і послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_4 про нанесення йому удару спочатку ОСОБА_11, внаслідок чого відчув сильний фізичний біль, а після ОСОБА_3, який вдарив одночасно кулаками обох рук у спину, що спричинило спіткання і наступне падіння через ОСОБА_14, щодо якого він на той момент намагався зафіксувати утримання.
Будучи допитаним у судовому засіданні експерт ОСОБА_25 не ствердив категоричності висновку про можливість утворення одного вищенаведеного тілесного ушкодження у вигляді синця внаслідок нанесення двох ударів різними особами через проміжок часу.
Суд вважає малоймовірним співпадання точки впливу на тіло потерпілого від ОСОБА_11 і ОСОБА_3 та враховує, що останнім було нанесено одночасно удар двома руками як у праву, так і в ліву частину спини ОСОБА_4, однак тілесного ушкодження на спині з права не зафіксовано. Потерпілий пояснював, що ОСОБА_3 наніс йому удар коли він був нахиленим над ОСОБА_9 і внаслідок впав, що підтверджує дотичність дії. У зв»язку з цим, суд розцінив нанесення удару кулаками рук по спині потерпілого ОСОБА_4 як вчинення ОСОБА_3 опору працівникам міліції за ознак активності дії, спрямованої на організм потерпілого, що полягала у застосуванні фізичної сили на перешкоджання виконання ним своїх функцій у момент здійснення покладених обов’язків по охороні громадського порядку.
Постільки, судом нанесення одночасного удару двома руками по спині потерпілому визнається одноразовим впливом на тіло людини з заподіянням фізичного болю, то інших доказів нанесення ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 побоїв, а також і висловлення погрози насильством обвинуваченням не представлено і у ході судового слідства не встановлено.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України , обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі викладеного, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об»єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_3, відсутня подія злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України і за цим обвинуваченням ОСОБА_3 підлягає виправданню.
Призначаючи покарання підсудному, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, вчинено злочин невеликої тяжкості, обставини справи щодо зухвалості дій проти авторитету працівників правоохоронних органів, вчинення їх при участі великої кількості людей, дані про особу підсудного, який за місцем попереднього навчання характеризуються позитивно, поведінку ОСОБА_3 після вчинення злочину на ухилення від слідства та перешкоджання встановленню істини по справі, крім того, його молодий вік – має повних двадцять два роки, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Суд рахує, що виправлення підсудного можливо лише з ізоляцією від суспільства, а тому застосовує мірою покарання обмеження волі як необхідну й достатню для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.
В строк відбування покарання зарахувати час знаходження ОСОБА_3 під вартою з 29 грудня 2009 року.
Міру запобіжного заходу до доставляння засудженого у кримінально-виконавчу установу відкритого типу за місцем відбування покарання залишити попередньою - тримання під вартою.
ОСОБА_3 за ч.2 ст.345 КК України виправдати, у зв’язку з відсутністю події злочину.
На вирок може бути подано апеляцію до Миколаївського апеляційного суду через районний суд протягом 15-ти діб з моменту проголошення, засудженим з моменту вручення копії вироку.
СУДДЯ
- Номер: 1-в/125/46/2016
- Опис:
- Тип справи: кримінальне провадження у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 1-21/2010
- Суд: Барський районний суд Вінницької області
- Суддя: Кішковська Зоя Анатоліївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.04.2016
- Дата етапу: 24.06.2016
- Номер:
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-21/2010
- Суд: Новоселицький районний суд Чернівецької області
- Суддя: Кішковська Зоя Анатоліївна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.09.2009
- Дата етапу: 23.09.2009
- Номер: 1-21/2010
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-21/2010
- Суд: Ружинський районний суд Житомирської області
- Суддя: Кішковська Зоя Анатоліївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 28.01.2010
- Дата етапу: 01.02.2010