Справа №2-755/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, -

В С Т А Н О В И В:  

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним укладеного із ОСОБА_5

Представник позивачів ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 09.03.2010 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що позивачам по справі на праві власності належало домоволодіння №123 по вул. Берегова в м. Гола Пристань, Херсонської області. Наприкінці 2006 року вирішили свої частки нерухомого майна заповісти відповідачу по справі, який ОСОБА_3 являється сином, а ОСОБА_4 онуком. Про свої наміри сповістили ОСОБА_5, який в послідуючому і займався  оформленням відповідних документів. 14 грудня 2006 року в нотаріальній конторі поставили свої підписи на нотаріальному бланку, вважаючи його заповітом. Після цього відповідач взяв даний документ собі, а позивачі продовжували проживати в даному будинку. Однак, через деякий час відповідач став зловживати спиртними напоями та спільне проживання з ним стало не можливе. На підставі цього почалися виникати періодичні сварки, в результаті яких дізналися, що господарем вищевказаного будинку є відповідач, на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ними. Вважають даний договір недійсним, оскільки на момент підписання договору вік ОСОБА_4 складав 75 років, а ОСОБА_3 взагалі є матір’ю відповідача, тому недовіри до нього не існувало, в дійсності мали намір укласти заповіт. В результаті чого була допущена помилка, яка має істотне значення. Даний договір було укладено на вкрай невигідних для позивачів умовах, оскільки після підписання договору залишилися без житла. Крім того, грошей за будинок в розмірі 63496 взагалі не отримували від відповідача. Тому, просить задовольнити заявлені вимоги, визнати договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку недійсним.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав та підтвердив, що під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку № 123 по вул. Берегова в м. Гола Пристань, позивачів було введено в оману, грошові кошти за будинок в дійсності не передавались, оскільки мати та бабуся бажали скласти на нього заповіт. Не заперечував проти визнання договору купівлі-продажу недійсним.  

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі ст.691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як свідчить з матеріалів справи, між сторонами по справі було укладено правочин - договір купівлі-продажу житлового будинку №123 по вул. Берегова в м. Гола Пристань, Херсонської області, посвідчений 14.12.2006 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області, реєстр № 4712.

З пояснень представника позивача, свідчить, що укладений правочин не створив тих правових наслідків на які розраховували позивачі, як продавці зазначеного будинку, оскільки було з’ясовано, що продавці не отримали грошові кошти за проданий будинок, а також залишилися без житла.

Факт того, що позивачі не отримала грошові кошти за квартиру, також підтвердив відповідач в своїй заяві.  

Крім того, укладення договору купівлі-продажу даного будинку, потягло настання для позивачів невигідних та несподіваних наслідки, оскільки не маючи іншого житла, були змушені шукати притулку у сторонніх людей, оскільки відносини з відповідачем не склалися і вони залишилася без місця проживання.

З огляду на вище наведене, суд приходить до висновку  про наявність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Виходячи з матеріалів справи, суд схиляється до думки, що позивачі, могли помилитися щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки не передбачали, що в результаті укладення даного договору опиняться без даху над головою.

Укладаючи дану угоду ОСОБА_4 хотіла забезпечити житлом свого онука, а ОСОБА_3 відповідно свого сина після своєї смерті.

В порядку ст. 229 ЦК України правочин, укладений в результаті помилки, є недійсним.

З іншого боку даний правочин є фіктивним, оскільки він вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, тому що позивачі вважали, що залишиться проживати в цій квартирі до своєї смерті.

В порядку ст. 234 ЦПК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, на підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 179, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 216, 234, 236, 655, 691, 692 ЦК України,  суд –

В И Р І Ш И В:

      Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -  задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташованого по вул. Берегова, 123 в м. Гола Пристань, Херсонської області, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець), посвідчений 14.12.2006 року приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Херсонської області, реєстр № 4712.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі до районного суду протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарженню було подано, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                        Ю.В. Францішко