Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 752/900/15-ц

провадження № 61-1050св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Олена Іванівна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Марченко Олени Іванівни , в інтересах якої діє адвокат Абакаров Мурад Мавлетханович, та заяву ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги Марченко Олени Іванівни , в інтересах якої діє адвокат Абакаров Мурад Мавлетханович, на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. (приватний нотаріус Київського МНО), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання нотаріальних дій незаконними, визнання недійсними свідоцтв про право власності.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , а 13 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Марченко О. І. була заведена спадкова справа.

Позивач є співвласником 1/2 частки у спільному майні подружжя та спадкоємцем іншої частини майна її чоловіка - ОСОБА_4 .

Разом з тим, ОСОБА_1 відмовилася від спадщини та хотіла лише оформити свідоцтва про право власності на спільне сумісне майно подружжя.

Позивач 27 березня 2012 року видала на ім`я ОСОБА_2 та

ОСОБА_5 довіреність, яка посвідчена відповідачем, на оформлення її спадкових прав та грошових вкладів, які мав у банківських установах її чоловік.

У подальшому спадкову справу ОСОБА_4 у порядку заміщення передано приватному нотаріусу Сікуцькому О. А., який повідомив позивача про передачу спадкової справи та видачу на її ім`я свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя.

ОСОБА_1 12 червня 2013 року звернулася до нотаріуса із заявою видати їй свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя щодо об`єктів нерухомого майна, проте нотаріус повідомив, що він видав ці свідоцтва її сину ОСОБА_2 , який діяв в її інтересах на підставі довіреності від 27 березня 2012 року. Фактично приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. видано п`ять свідоцтв про право власності на спільне майно подружжя.

В той же день позивач скасувала спірну довіреність та подала заяву нотаріусу ОСОБА_6 . про видачу дублікатів свідоцтв, але останній відмовив у задоволенні вказаної заяви з тих підстав, що оригінали вказаних документів знаходяться у ОСОБА_2 , що підтверджується заявою останнього, тому визначені законом підстави для видачі дублікатів свідоцтв відсутні.

У подальшому позивач дізналася, що у довіреність від 27 березня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Марченко О. І. були внесені зміни на підставі спільної заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 28 березня 2013 року. Так, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. власноруч внесла зміни у вигляді дописок, закреслення слів у документ, виданий іншою особою та застерегла їх своїм підписом та печаткою, чим розширила (наділила) повірених осіб більшими повноваженнями, ніж їм було надано довірителем.

Також позивач дізналася, що 28 березня 2013 року відповідач прийняла від ОСОБА_5 заяву і видала йому оформлені на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя на два об`єкти нерухомого майна та віддала їх (свідоцтва) ОСОБА_5 , не повідомивши позивача про видачу цих свідоцтв.

Позивач вважає, що дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. є незаконними, оскільки були порушені вимоги законодавства, що призвело, на її думку, до заволодіння особами, які не мали на це права, майном позивача, яке було спільною сумісною власністю подружжя.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- визнати незаконною нотаріальну дію (акт) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. щодо внесення змін (дописок, закреслення слів) у довіреність, видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яка посвідчена 27 березня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Марченко О. І., на підставі заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрованої 28 березня 2013 року;

- визнати незаконними нотаріальні дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. щодо видачі на підставі заяви ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, в яку внесені зміни (дописки, закреслення слів) 28 березня 2013 року, посвідченої 27 лютого 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., на ім`я ОСОБА_1 свідоцтв про право власності на спільне сумісне майно подружжя, а саме: свідоцтво від 28 березня

2013 року на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; свідоцтво від 28 березня 2013 року на 1/2 частку машиномісця АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 ;

- визнати недійсними наступні свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. на ім`я ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від 27 березня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., яка мала описки та інші незастережені видавником документа виправлення, а саме: свідоцтво від 28 березня

2013 року на 1/2 частку квартири

АДРЕСА_1 ; свідоцтво від 28 березня 2013 року на 1/2 частку машиномісця

АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконною нотаріальну дію приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. щодо внесення змін у вигляді дописок та закреслення слів у довіреність, видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчену 27 березня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Марченко О. І. та зареєстровану за реєстровим № 450 на бланку ВРР 670610.

Визнано незаконними нотаріальні дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. щодо видачі ОСОБА_5 на підставі заяви від 28 березня 2013 року свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з квартири

АДРЕСА_1 , що посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І.

28 березня 2013 року та зареєстроване у реєстрі за № 110, та свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з машиномісця АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , яке посвідчене приватним нотаріусом Київського міського

нотаріального округу Марченко О. І. 28 березня 2013 року та зареєстроване у реєстрі за № 113.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виправлення в довіреність, складену від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчену 27 березня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., вносились не під час вчинення нотаріальної дії, зроблені без волі та відома позивача, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідач мала право внести виправлення та дописки у довіреність, видану позивачем, тільки на підставі її заяви, а також повідомивши її про наявність технічної помилки та погодивши з нею їх виправлення, а відтак, вчиненні нотаріусом спірні нотаріальні дії є неправомірними. Застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які втратили чинність, не призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Проте суди не з`ясували дійсні обставини справи, не перевірили належним чином докази, не надали їм оцінки, не встановили, чи відповідало виправлення дописок у довіреності волевиявленню позивача. Крім того, судами не перевірено, чи реєструвалась заява про внесення дописок чи виправлень до тексту документа у Журналі реєстрації вхідних документів та дати вчинення виправлень.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внесені у довіреність

від 27 березня 2012 року спірні виправлення відповідали волевиявленню позивача та не порушували її права. Видача свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя не порушує будь-яких прав позивача, вона особисто подала заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, а також уповноважила довіреностями її представників на оформлення такого майна, яке і було оформлено відповідачем саме на позивача.

З метою отримання права власності на спільне майно подружжя, 27 березня 2012 року позивачем і була видана довіреність, посвідчена відповідачем, на імена ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , якою вона уповноважила вказаних осіб бути її повноважними представниками перед третіми особами з питань: оформлення спадкових прав позивача на майно, яке залишилось після смерті її чоловіка, та здійснення інших юридично значимих дій, пов`язаних з цією довіреністю.

Крім того, у подальшому позивачем була видана інша довіреність

від 01 березня 2013 року, якою вона уповноважила, зокрема

ОСОБА_5 від її імені проводити державну реєстрацію належного позивачу нерухомого майна (зокрема і щодо майна, отриманого на підставі спірних у цій справі свідоцтв), укладати та підписувати договори дарування та/або купівлі-продажу.

Виправлення полягали лише в тому, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5 та ОСОБА_2 бути її представником з питань оформлення та отримання свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя. Однак ОСОБА_1 відповідно до закону і мала право на отримання саме таких свідоцтв.

Отже, позивачем не доведено та судом не встановлено обставин щодо порушення її прав внаслідок внесення виправлень у довіреність, на підставі якої за нею було оформлено право власності на нерухоме майно.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконною нотаріальну дію приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. щодо внесення змін (дописок, закреслення слів) у довіреність, видану ОСОБА_1 на ім`я

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за реєстровим № 450, посвідчену

27 березня 2012 року на бланку ВРР 670610 , за заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрованою 28 березня 2013 року за № 27/02-18.

Визнано незаконними нотаріальні дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. щодо видачі на підставі заяви ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, в яку внесені зміни (дописки, закреслення слів) 28 березня 2013 року за реєстровим № 450, посвідченої від 27 лютого 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. на ім`я ОСОБА_1 наступних свідоцтв про право власності на спільне сумісне майно подружжя: свідоцтва від 28 березня 2013 року за реєстровим № 110 на

1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; свідоцтва

від 28 березня 2013 року за реєстровим № 113 на 1/2 частку машиномісця АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

Визнано недійсними наступні свідоцтва про право власності на частку

у спільному майні подружжя, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. на ім`я ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від 27 березня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. за реєстровим № 450, в яку внесені зміни (дописки, закреслення слів) 28 березня 2013 року, а саме:

свідоцтво від 28 березня 2013 року за реєстровим № 110 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; свідоцтво від 28 березня 2013 року за реєстровим № 113 на 1/2 частку машиномісця

АДРЕСА_4 .

Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 441,80 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 1 325,40 грн за розгляд справи в апеляційному суді.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не писала заяви про внесення дописок чи виправлень до спірної довіреності.

Спірна довіреність передбачає представництво інтересів при оформленні спадкових прав ОСОБА_1 на майно спадкодавця, а внесення виправлень (описки) фактично змінило предмет представництва на оформлення та отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 була видана довіреність, посвідчена відповідачем, якою вона уповноважила

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 бути її представниками з питань оформлення спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 , та здійснення інших юридично значимих дій, пов`язаних з цією довіреністю.

Також ОСОБА_1 надала ОСОБА_5 та ОСОБА_2 право представляти її інтереси в органах нотаріату з можливістю, у разі виявлення помилок при оформленні належних позивачу документів, ставити питання про їх виправлення.

Так, позивач подавала заяви до нотаріальної контори про відмову від належного їй спадкового майна та просила видати свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. У подальшому з метою оформлення права власності на спільне майно подружжя, ОСОБА_1 було надано довіреність від 27 березня 2012 року, проте у цій довіреності помилково не зазначено про повноваження представників на оформлення та отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. Оскільки у довіреності була допущена описка, а ОСОБА_1 уповноважила своїх представників на виправлення помилок при оформленні належних довірителю документів, то ОСОБА_5 та

ОСОБА_2 , діючи в інтересах позивача звернулися до нотаріуса із заявою про внесення виправлень до вказаної вище довіреності.

Разом з тим, заява про виправлення описки у довіреності була зареєстрована у Журналі реєстрації вхідних документів за 2013 рік, тобто нотаріусом дотримано вимоги пункту 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України

від 22 грудня 2010 року № 3253/5.

Внесені до довіреності виправлення та дописки жодним чином не розширили повноваження представників позивача, тому немає підстав вважати, що оспорювані дії відповідача призвели до порушень її прав чи були здійснені з порушенням норм законодавства.

Крім того, 01 березня 2013 року позивачем була видана довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смирновою О. Ю., якою вона уповноважила ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від її імені проводити державну реєстрацію нерухомого майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 та машиномісця АДРЕСА_2

АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, у нотаріуса не було підстав для відмови у видачі свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та

на 1/2 частину машиномісця АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

Зібраними у справі доказами не підтверджено порушень відповідачем будь-яких прав позивача, оскільки внесення виправлень та дописок у довіреність від 27 березня 2012 року не розширили повноважень представників ОСОБА_1 . Крім цього, представники позивача, отримуючи свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на ім`я

ОСОБА_1 , діяли лише в її інтересах та у межах повноважень, наданих їм довіреністю.

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції врахував викладені у постанові касаційного суду висновки та ухвалив законне і справедливе рішення, яке підтверджується зібраними у справі доказами.

Позивач не змогла пояснити у чому полягає порушення її прав, з огляду на те, що свідоцтва на частку у спільному майні подружжя були видані на її ім`я та отримані її сином ОСОБА_2 . Крім того, 01 березня 2013 року позивач видала ще одну нотаріально завірену довіреність на ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , якою уповноважила останнього подарувати сину ОСОБА_2 майно, яке зазначене у спірних свідоцтвах, що видали на її ім`я.

Суд першої інстанції правильно встановив відсутність порушеного права позивача під час внесення виправлень у довіреність та видачі свідоцтв про право власності на її ім`я.

Разом з тим, внесення виправлень та дописок у текст довіреності не є нотаріальними діями, тому вони не можуть бути предметом оскарження

у суді, отже місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст заяви про приєднання до касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги Марченко О. І. , в інтересах якої діє адвокат Абакаров М. М., в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

У березні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, судом апеляційної інстанції правильно встановлені фактичні обставини у справі.

Внаслідок неправомірних дій відповідача свідоцтвами про право власності у спільному майні подружжя заволоділи особи, які не мали права на отримання таких документів. Разом з тим, отримати вказані свідоцтва позивач мала намір особисто, а не через представників.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі та витребувано справу.

25 березня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого 13 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. була заведена спадкова справа № 12/2011.

ОСОБА_1 08 жовтня 2011 року подала нотаріусу заяву про відмову від належного їй спадкового майна за законом після ОСОБА_4 на користь синів ОСОБА_8 та ОСОБА_2 та про видачу свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя.

ОСОБА_1 27 березня 2012 року видала на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., на оформлення спадкових прав позивача на майно спадкодавця; оформлення, отримання та подання необхідних документів для оформлення та отримання свідоцтв про право на спадщину; оформлення, отримання та подання всіх необхідних документів для переоформлення грошових коштів у банківських установах; після оформлення спадкових прав на майно проведення їх державної реєстрації; на представництво її інтересів у відповідних державних, громадських, комерційних організаціях, установах, органах та підприємствах з усіх питань, пов`язаних з отриманням дозволів, узгоджень, проектної документації, укладення від імені довірителя договорів на обслуговування щодо успадкованого майна.

Також у довіреності був зазначений перелік прав, які були надані представникам, а саме: бути повноважним представниками перед третіми особами, представляти інтереси довірителя та вести справи в установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форми власності та галузевої належності, зокрема органах нотаріату; мати вільний доступ до майна, узгоджувати технічну документацію тощо, укладати та підписувати договори на обслуговування майна у компетентних уповноважених органах; замовляти та одержувати оформлені або виписані на ім`я довірителя довідки та документи, зокрема дублікати, повторні свідоцтва, дозволи та іншу документацію; розписуватися за довірителя на документах та в їх одержанні; надсилати від імені довірителя та отримувати на її ім`я кореспонденцію (офіційні повідомлення тощо).

Пунктом 5 довіреності передбачено, що у разі виявлення помилок при оформленні належних довірителю документів, повірені мають право ставити питання про їх виправлення.

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які діяли від імені позивача, у зв`язку із заявою ОСОБА_1 про відмовою останньої від належного спадкового майна, 28 березня 2013 року звернулися до нотаріальної контори із заявою про внесення виправлення у вищевказану довіреність, а саме зазначити «власність на частку у спільному майні подружжя»; «отримувати свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя».

На підставі вказаної заяви відповідач внесла виправлення у довіреність, яка видана позивачем 27 березня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , викресливши слова «на спадщину на майно» та замінивши їх на «власності на частину у спільному майні подружжя», а також дописавши «отримувати свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя».

ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 28 березня 2013 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. із заявою, в якій просив видати на ім`я позивача свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце АДРЕСА_2

АДРЕСА_3 .

На підставі заяви ОСОБА_5 від 28 березня 2013 року та внесених виправлень до довіреності від 27 березня 2012 року нотаріусом видані свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, яке складається з квартири АДРЕСА_1 , машиномісця АДРЕСА_2 на

АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 березня 2013 року ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина квартири

АДРЕСА_1 та 1/2 частина машиномісця АДРЕСА_2

АДРЕСА_3 .

Крім того, ОСОБА_1 01 березня 2013 року видала довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смирновою О. Ю., якою уповноважила ОСОБА_5 та ОСОБА_9 від її імені укладати та підписувати договори дарування та/або купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема майна, на яке на її ім`я були видані свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя - квартири

АДРЕСА_1 , машиномісця АДРЕСА_2 на

АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сікуцького О. А. від 21 травня 2013 року останньому передано спадкову справу № 12-2011, яка заведена після смерті

ОСОБА_4 , для подальшого провадження.

Позивачем 12 червня 2013 року подано до приватного нотаріуса

Сікуцького О. А. заяву про видачу дублікатів свідоцтв про право власності

у зв`язку з втратою оригіналів цих документів, проте у видачі дублікатів свідоцтв відмовлено, оскільки підстави вважати ці документи втраченими відсутні, у матеріалах спадкової справи міститься копія заяви ОСОБА_2

від 12 червня 2013 року про наявність у нього оригіналів свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданих на ім`я

ОСОБА_1 , які він згоден передати за першою вимогою власнику - його матері ОСОБА_1

ОСОБА_1 22 червня 2013 року подала нотаріусу заяву про припинення дії довіреності від 27 березня 2012 року.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шнирьової Г. М., остання 22 червня 2013 року припинила дію довіреності від 27 березня 2012 року. Вказані обставини також підтверджуються витягом з Єдиного реєстру довіреностей

від 29 грудня 2014 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом України «Про нотаріат», із метою надання їм юридичної вірогідності.

Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу.

Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

Як встановлено судами, позивач 27 березня 2012 року видала на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 довіреність з правом повірених вносити до неї виправлення, в яку у подальшому було внесено виправлення, а саме: закреслено слова «на спадщину на майно» та замінено їх на «власності на частину у спільному майні подружжя», а також дописано «отримувати свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя».

Вказані виправлення були здійснені у довіреності від 27 березня 2012 року на підставі заяви представника позивача, оскільки остання (довіритель)

08 жовтня 2011 року подала нотаріусу заяву про відмову від належного їй спадкового майна за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 на користь синів ОСОБА_8 та ОСОБА_2 та просила видати свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання незаконною нотаріальної дії (акта) нотаріуса щодо внесення змін (дописок, закреслення слів) у довіреність; визнання незаконними нотаріальних дій нотаріуса щодо видачі на підставі заяви представника на ім`я довірителя свідоцтв про право власності на спільне сумісне майно подружжя; визнання недійсними свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя, виданих нотаріусом за заявою представника, який діяв на підставі довіреності, в яку внесено виправлення.

Як встановлено судами, на підставі заяви ОСОБА_5 від 28 березня 2013 року, який діяв в інтересах ОСОБА_1 , на ім`я останньої видано свідоцтва про право власності на 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, яке складається з квартири АДРЕСА_1 , машиномісця АДРЕСА_2 на

АДРЕСА_3 .

Вчинення будь-яких інших правочинів не в інтересах довірителя матеріалами справи не підтверджено.

Відповідно до пункту 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (далі - Правила № 3253/5), у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Встановлено, що у подальшому, на підставі зареєстрованої в журналі реєстрації вхідних документів заяви, у тексті вищевказаної довіреності нотаріусом зроблено виправлення, які застережені нотаріусом, які можливо прочитати.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

У статті 34 Закону України «Про нотаріат» наведено перелік нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси.

Вказаний перелік, як й інші норми чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, не містять вказівки на те, що внесення виправлень у довіреності або видача представнику особи (зокрема і позивача) свідоцтв є нотаріальною дією.

Нотаріальна дія являє собою юридичний акт уповноваженої державою особи - нотаріуса, який спрямований на встановлення, зміну, припинення, підтвердження, гарантування законності цивільних правовідносин, сприяння здійсненню суб`єктивних прав.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про нотаріат» запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Вказана норма також закріплена у пункті 3 глави 11 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.

Нотаріальна дія є сукупністю процедури нотаріальної дії та її результату.

Отже, внесення змін у довіреність від 27 березня 2012 року та отримання ОСОБА_5 свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя не є нотаріальними діями, тому вони не можуть бути визнані судами як незаконні нотаріальні дії, відповідно, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказував, що внесені у довіреність виправлення вчинені нотаріусом з порушенням норм матеріального права, тому видані на її підставі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя необхідно визнати недійсними.

Позивач зазначала, що її права порушені тим, що вона особисто мала намір отримати вказані свідоцтва, хоча й не заперечувала про її дійсні наміри на отримання саме такого виду свідоцтв.

Отже, враховуючи те, що пунктом 5 довіреності від 27 березня 2012 року передбачено, що у разі виявлення помилок при оформленні належних довірителю документів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають право ставити питання про їх виправлення, внесення виправлень у довіреність були вчинені на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з метою оформлення на ОСОБА_1 свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки вона відмовилась від належного спадкового майна, про що вона не заперечувала, то посилання апеляційного суду на те, що при внесенні виправлень було порушено права та інтереси позивача є помилковими.

Як встановлено судом першої інстанції, нотаріусом 28 березня 2013 року видані на ім`я позивача свідоцтва про право власності на частину майна та остання видала довіреність, яку посвідчила 01 березня 2013 року в іншого нотаріуса - ОСОБА_10 , якою уповноважила представників розпорядитися цим майном на користь її сина ОСОБА_2 , що свідчить про схвалення ОСОБА_1 дій її довірителів щодо отримання ними свідоцтв. Спірну довіреність було скасовано через 1 рік та 2 місяці, лише після того, як нотаріус відмовив їй у видачі дублікатів спірних свідоцтв.

Звернення до нотаріуса за видачею дублікатів свідоцтв також свідчить про схвалення дій нотаріуса та повірених.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

При цьому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про визнання нотаріальних дій незаконними, визнання недійсними свідоцтв про право власності, не ґрунтуються на законних підставах і внесення виправлень у довіреність не вплинуло на волевиявлення ОСОБА_1 та не порушує її законні права та інтереси.

ОСОБА_1 мала право лише на отримання свідоцтв про право власності на частку у спадковому майні подружжя та не мала законних підстав для отримання свідоцтв про право на спадщину, про що особисто підтвердила в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Разом з тим, видача свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя на ім`я довірителя ( ОСОБА_1 ), яка їх схвалила, не порушує законних прав та інтересів останньої, оскільки, ставши на підставі цих свідоцтв власником нерухомого майна, остання вчинила наступну дію - уповноважила ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на відчуження цього майна на користь свого сина - ОСОБА_2 , а також просила нотаріуса видати дублікати вказаних свідоцтв.

Отже, суд першої інстанції правильно відмовив у визнанні недійсними свідоцтв, на підставі яких позивач набула право власності на майно, щодо яких зверталася до нотаріуса із заявою про видачу дублікатів, а також на підставі яких розпорядилася належним їй майном на користь свого сина.

Апеляційний суд всупереч нормам процесуального права помилково залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та досліджених доказів, не врахував указані вище норми матеріального права, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Марченко Олени Іванівни , в інтересах якої діє адвокат Абакаров Мурад Мавлетханович, до якої приєднався ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року скасувати, рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська