Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 641/2198/17

провадження № 61-34966св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Національне антикорупційне бюро України, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року у складі судді Колодяжної І. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області

від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П.,

Колтунової А. І., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство України) про відшкодування моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 05 квітня 2016 року він звернувся до НАБУ із заявою про злочин та корупційні дії посадових осіб Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС), які входять у склад організованої злочинної групи разом із співробітниками прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, окремими суддями Харківського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, проте НАБУ у порушення вимог чинного законодавства України відмовилося вносити вказану заяву до Єдиного реєстру судових розслідувань (далі - ЄРДР). Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року вказану бездіяльність посадових осіб НАБУ визнано незаконною. Повідомленням

від 03 червня 2016 року № 0413-188/17962 його було поінформовано про внесення заяви від 05 квітня 2016 року до ЄРДР, провадження

№ 5201600000000170 за частиною першою статті 210 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

11 червня 2016 року він доповнив свою заяву від 05 квітня 2016 року, у відповідь на яку НАБУ повідомило, що кримінальне провадження

№ 5201600000000170 направлено до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області) за підслідністю, яка визначена постановою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ від 07 червня 2016 року, а тому його доповнення до заяви від 05 квітня 2016 року також направлено до ГУ НП в Харківській області. Разом з тим, з інформації ГУ НП в Харківській області, викладеної в повідомленнях від 21 жовтня 2016 року, від 07 грудня 2016 року, від 20 грудня 2016 року, стало відомо, що кримінальне провадження № 5201600000000170 до зазначеного правоохоронного органу не надходило. Згідно з повідомленням ГПУ від 07 грудня 2016 року № 06-р, кримінальне провадження № 5201600000000170 направлено до прокуратури Харківської області за підслідністю згідно постанови процесуального керівника

від 07 червня 2016 року. Таким чином, НАБУ та ГПУ, посилаючись на постанову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ від 07 червня

2016 року про визначення підслідності кримінального провадження

№ 5201600000000170, вказують на різні органи, уповноважені здійснювати досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні. На його запит НАБУ не надало йому копію зазначеної постанови.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправної бездіяльності НАБУ щодо не здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 5201600000000170, він змушений докладати значних зусиль для того, щоб змусити НАБУ боротися з корупцією, тобто для відновлення своїх порушених прав, що забирає велику кількість часу, наносить шкоду здоров`ю та порушує його життєві ритми і зв`язки, просив стягнути з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 512 000,00 грн, зобов`язати Держказначейство України перерахувати зазначену суму на рахунок общини Ікони Ієрусалимської Божої Матері Української православної церкви Московського патріархату для використання їх у будівництві храму на честь Ікони Різдва Пресвятої Богородиці та Святого Миколая , яка будується за адресою: АДРЕСА_1 , та надати йому оригінал відповідної платіжної квитанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Держказначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди

3 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконної бездіяльності уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою позивача

від 05 квітня 2016 року, факт якої встановлений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року, позивачу завдані моральні страждання та втрати немайнового характеру, а тому з огляду на конкретні обставини справи, виходячи із принципу розумності і виваженості, загальнолюдських принципів та суспільної моралі, урахувавши важливість для позивача питань, для вирішення яких він звертався до відповідача, та тривалість (понад рік) негативного впливу на морально-фізичний стан позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, у розмірі 3 000,00 грн. Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, а тому суд дійшов висновку, що грошові кошти на відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з Держказначейства України за рахунок коштів державного бюджету України. У задоволенні позовних вимог про перерахування присудженого йому відшкодування моральної шкоди на користь общини Ікони Ієрусалимської Божої Матері Української православної церкви Московського патріархату суд відмовив, вказавши, що зазначена релігійна община не є учасником спірних правовідносин і позивач не позбавлений права перерахувати отримані ним кошти на її рахунок.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11жовтня 2017 року апеляційніскарги Держказначейства України, НАБУ, ОСОБА_1 відхилено, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався принципами розумності і справедливості, з урахуванням обставин справи. Позивач не довів наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі. Апеляційний суд відхилив доводи відповідачів про недоведеність позовних вимог, вказавши, що внаслідок протиправної бездіяльності НАБУ, ОСОБА_1 вимушений був вживати додаткових зусиль для захисту свого права, що спричинило йому душевні страждання. Надаючи оцінку діям НАБУ при передачі матеріалів кримінального провадження № 52016000000000170 до ГУ НП в Харківській області, апеляційний суд вказав, що в межах даної справи мають значення дії та бездіяльність саме НАБУ, а не інших органів. Вважав безпідставними доводи НАБУ щодо незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки ОСОБА_1 заявив вимоги з інших підстав, ніж зазначені у цьому законі та статті 1176 ЦК України, а тому завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню на загальних підставах, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Держказначейства України перерахувати присуджену позивачу суму грошових коштів на відшкодування моральної шкоди на рахунок общини Ікони Ієрусалимської Божої Матері Української православної церкви Московського патріархату, оскільки община не є учасником спірних правовідносин і позивач має право самостійно перерахувати ці кошти на рахунок зазначеної релігійної общини.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У жовтні 2017 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга Держказначейства України, у якій заявник просив скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що з боку НАБУ відсутні протиправні дії чи бездіяльність при передачі матеріалів кримінального провадження

№ 52016000000000170 від 01 червня 2016 року до слідчого управління ГУ НП в Харківській області, та дійшли помилкового висновку про те, що встановлений факт незаконної бездіяльності уповноважених осіб НАБУ щодо не внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_1 свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, зокрема позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою НАБУ та моральною шкодою.

У жовтні 2017 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга НАБУ, у якій заявник просив скасувати рішення Комінтернівського районного суду

м. Харкова від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам представника НАБУ про те, що спірні правовідносини між сторонами регулюються кримінальним процесуальним законодавством, оскільки виникли з приводу невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, а тому моральна шкода може бути відшкодована позивачу тільки за наявності підстав та у порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Разом з тим, позивач не притягувався до кримінальної відповідальності, до нього не застосовувались запобіжні заходи, щодо нього детективами НАБУ не проводились слідчі та інші процесуальні дії, що обмежують чи порушують його права та свободи, а тому відсутні підстави для відшкодування йому моральної шкоди. Крім того, суди не з`ясували обставин спричинення позивачу моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини НАБУ в її заподіянні. Висновок суду першої інстанції про тривалий (понад рік) негативний вплив бездіяльності НАБУ на морально-фізичний стан позивача не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки заява про вчинення кримінального правопорушення подана ним до НАБУ 06 квітня 2016 року, а відомості про кримінальне правопорушення внесені детективом НАБУ до ЄРДР 01 червня 2016 року. Обгрунтованість посилань НАБУ на відсутність у заяві позивача від 05 квітня 2016 року конкретних фактів корупційних правопорушень, здійснення досудового розслідування яких віднесено до підслідності детективів НАБУ, підтверджена постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ від 07 червня 2016 року, якою підслідність кримінального провадження № 52016000000000170 визначено за слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області. Суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на статтю 61 ЦПК України 2004 року, як на підставу для звільнення від доказування обставин, що встановлені в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року, оскільки зазначеною нормою передбачено звільнення від доказування лише тих обставин, які встановлені у вироку, постанові суду у справі про адміністративне правопорушення або ж у судовому рішенні в цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили.

У листопаді 2017 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення про їх задоволення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами НАБУ та Держказначейства України порушив цивільне процесуальне законодавство, зокрема відкрив апеляційне провадження за відсутності доказів сплати НАБУ та Держказначейством України судового збору. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки його доводам про те, що кримінальне провадження № 52016000000000170 підслідне НАБУ, оскільки детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтею 210 КК України, стосовно працівників юридичних осіб публічного права, якими є працівники ХНУВС. Крім того, ні прокуратура Харківської області, ні ГУ НП в Харківській області не наділені повноваженнями щодо проведення перевірки відносно суддів Вищого адміністративного суду України, Харківського апеляційного адміністративного суду України та працівників ГПУ, про наявність в діях яких кримінального правопорушення він вказував у заяві від 05 квітня 2016 року. Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки діям уповноважених осіб НАБУ щодо виконання протиправної постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ від 07 червня 2016 року щодо передачі кримінального провадження № 52016000000000170 слідчому управлінню ГУ НП в Харківській області за підслідністю, яке крім іншого, до ГУ НП в Харківській області не надійшло. З урахуванням наведеного вважав, що бездіяльність НАБУ щодо не здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 5201600000000170 та не відновлення порушених прав позивача є протиправною, що змушує його докладати значних зусиль для відновлення своїх прав та забирає велику кількість часу, наносить шкоду здоров`ю, порушує його життєві зв`язки, для відновлення яких йому необхідні додатковий час та зусилля, що завдає йому моральних страждань. Крім того, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні його вимоги про зобов`язання Держказначейства України перерахувати присуджені йому кошти на рахунок релігійної общини, не урахували, що він має право вимагати відшкодування шкоди зручним для нього способом та використовувати їх на власний розсуд, що спростило б процедуру виконання судового рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами НАБУ та Державної казначейської служби України, витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

05 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги НАБУ та Держказначейства України підлягають задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 05 квітня 2016 року

ОСОБА_1 направив заяву до директора НАБУ про ймовірне вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами ХНУВС щодо використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням, зокрема, неправомірного надання квартир одним і тим самим особам у 2002 році, яку позивач просив внести до ЄРДР, не направляти матеріали на перевірку до органів внутрішніх справ України та органів прокуратури України, проводити перевірку НАБУ.

11 червня 2016 року ОСОБА_1 направив до НАБУ доповнення до заяви від 05 квітня 2016 року.

Відповідно до повідомлення НАБУ від 12 квітня 2016 року № 11-006/10911 щодо електронної заяви ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій суддів Харківського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України, які полягали у винесенні неправосудних, на думку заявника, рішень, а також щодо відмови у прийнятті звернень заявника Верховним Судом України, позивачу повідомлено, що розгляд порушених у заяві питань не належить до компетенції НАБУ, а тому вказану заяву направлено для розгляду компетентним органам.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року визнано незаконною бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_1 від 05 квітня 2016 року про кримінальне правопорушення, зобов`язано детективів НАБУ внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1

від 05 квітня 2016 року в частині ймовірного вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами ХНУВС щодо використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням, зокрема, неправомірного надання квартир одним і тим самим особам у 2002 році, про що проінформувати заявника.

Повідомленням від 03 червня 2016 року № 0413-188/17962 НАБУ позивача поінформовано, що на виконання ухвали Солом`янського районного суду

м. Києва від 24 травня 2016 року, 01 червня 2016 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 210 КК України, та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000170.

З копії постанови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ

від 07 червня 2016 року, яка міститься у матеріалах справи, вбачається, що підслідність кримінального провадження № 52016000000000170 визначена за ГУ НП в Харківській області, постанову вирішено скерувати до прокуратури Харківської області для організації проведення досудового розслідування та здійснення процесуального керівництва та Національного антикорупційного бюро України до відома.

У відповідь на запити ОСОБА_1 щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000170, НАБУ повідомленнями від 23 червня 2016 року № 041-188/20421 та від 02 липня 2016 року

№ 041-188/20442 повідомило, що підслідність у кримінальному провадженні № 52016000000000170 від 01 червня 2016 року визначено за слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області, куди скеровано матеріали кримінального провадження та звернення позивача від 11 червня 2017 року з додатками.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 липня

2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва

від 15 серпня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій НАБУ щодо передачі матеріалів кримінального провадження № 52016000000000170 до ГУ НП в Харківській області, та зобов`язання витребувати матеріали у ГУ НП у Харківській області для проведення досудового розслідування.

Відповідно до повідомлень ГУ НП в Харківській області від 21 жовтня

2016 року № 24/В-532/3, від 07 грудня 2016 року № 24/В-532/4, від 20 грудня 2016 року № 24/В-532/5 проведеними службовими перевірками за зверненнями позивача від 15 вересня 2016 року, від 07 листопада 2016 року та від 08 грудня 2016 року встановлено, що кримінальне провадження

№ 52016000000000170, розпочате НАБУ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 210 КК України, до слідчого управління ГУ НП в Харківській області не надходило.

23 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до НАБУ із заявою про направлення йому копії постанови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ від 07 червня 2016 року про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 52016000000000170, у відповідь на яку НАБУ зазначило, що надати копію запитуваної позивачем постанови не вбачається можливим, оскільки кримінальне провадження № 52016000000000170 разом із постановою про визначення підслідності скеровано до слідчого управління ГУ НП в Харківській області для організації розслідування (повідомлення від 08 грудня 2016 року № 0413-188/44319).

28 грудня 2016 року позивачем на адресу директора НАБУ направлено заяву про злочини, зокрема про не проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 52016000000000170, у якій він просив прийняти заходи по внесенню заяви від 05 квітня 2016 року до ЄРДР та проведенню комплексної і всесторонньої перевірки, притягнення винуватих до відповідальності, відновлення його порушених прав, також не направляти матеріали перевірки до органів внутрішніх справ України та прокуратури України.

Згідно з повідомленням НАБУ від 16 січня 2017 року № 0413-188/1624, за результатами розгляду його заяви від 28 грудня 2016 року встановлено, що за викладеними у його заяві фактами вчинення кримінального правопорушення

від 05 квітня 2016 року вже здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000170, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для повторного внесення зазначених відомостей до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 січня

2017 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо зобов`язання компетентних посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості по його заяві про злочин від 28 грудня 2016 року та розпочати досудове розслідування.

Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 зазначеної частини передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди бездіяльністю посадових осіб НАБУ щодо не внесення до ЄРДР його заяви про злочин від 05 квітня 2016 року, не

здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 52016000000000170 від 01 червня 2016 року та протиправною передачею матеріалів зазначеного кримінального провадження до слідчого управління ГУ НП в Харківській області за підслідністю.

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку наданим позивачем доказам та дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем протиправних дій НАБУ при передачі кримінального провадження

№ 52016000000000170 від 01 червня 2016 року до слідчого управління ГУ НП в Харківській області за підслідністю та заподіяння йому душевних страждань, яких він міг зазнати у зв`язку з вказаними процесуальними рішенням посадових осіб НАБУ, а тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачеві моральної шкоди.

Законність передачі матеріалів кримінального провадження № 52016000000000170 від 01 червня 2016 року до слідчого управління ГУ НП в Харківській області, здійснена НАБУ на виконання постанови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ від 07 червня 2016 року, підтверджується в тому числі ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду

м. Києва від 15 серпня 2016 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії НАБУ про визнання дій щодо передачі матеріалів кримінального провадження незаконними та зобов`язання витребувати матеріали у ГУ НП у Харківській області для проведення досудового розслідування.

Разом з тим, встановивши, що ухвалою Солом`янського районного суду

м. Києва від 24 травня 2016 року визнано незаконною бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_1 від 05 квітня 2016 року про кримінальне правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що внаслідок зазначеного протиправного діяння НАБУ позивачеві завдано моральних страждань та втрат немайнового характеру, а тому наявні правові підстави для відшкодування державою позивачу завданої моральної шкоди у розмірі

3 000,00 грн.

Верховний Суд не погоджується із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки він є помилковим з огляду на таке.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Втім наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, зокрема позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою НАБУ та моральною шкодою. Доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами НАБУ у кримінальному провадженні, натомість у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення його особистих немайнових чи процесуальних прав, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій про обгрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є необгрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити за їх недоведеністю.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Держказначейства України перерахувати присуджену позивачу суму грошових коштів на відшкодування моральної шкоди на рахунок общини Ікони Ієрусалимської Божої Матері Української православної церкви Московського патріархату, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що зазначена релігійна община не є учасником спірних правовідносин, крім того, зазначені позовні вимоги є похідними від вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому також не підлягають до задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій помилково задовольнили позовні вимоги

ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування у цій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог за їх необгрунтованістю.

В іншій частині оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України задовольнити, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова

від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області

від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

Г. І. Усик