ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2007 р. | Справа № А-17/152 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нестеренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: | Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Івано-Франківськ, вул.Гуцульська, 9
|
до відповідача:
| Відкритого акціонерного товариства "Залізничник", м.Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, 19а |
про | стягнення 2750 грн. |
За участю представників:
від позивача: | Юхменко Д.М. - представник (довіреність №04-237/514 від 17.05.2007 р.). Магас А.В. - представник (довіреність №04-245/534 від 29.05.2007 р. ).
|
від відповідача : | Меляков І.А. - представник (довіреність №017/11 від 20.06.2007 р.).
|
встановив: заявлено позов про стягнення 2750 грн.
В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.
Позивач позов підтримав. Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Відповідно до поданого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік відповідач, виходячи з середньооблікової чисельності працівників 11 чоловік повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. Фактично, виходячи із даних звіту у відповідача не працювали інваліди, а отже він зобов"язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньорічної заробітної плати на підприємстві, що становить 2750 грн.
Відповідач проти позову заперечив мотивуючи тим, що на підприємстві фактично працювало 6 осіб, однак при здачі звітності середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відображена невірно, помилково зазначено 11 осіб. Дана помилка виникла через включення до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу сумісників та осіб, що знаходяться у відпустках у зв"язку з вагітністю та пологами або по догляду за дитиною до досягнення нею встановленого законодавством віку. Дана категорія працівників згідно п. 2.6.1; 2.6.7 інструкції зі статистики кільклсті працівників, затвердженої наказом Держакомстату від 28.09.2005 року №286 до облікової кількості штатних працівників не включається. Проведеною позивачем перевіркою встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача в 2006 році становила 6 осіб. За наведених обставин, відповідач вважає, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.
Дослідивши матеріали справи, доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 N 42 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 117/13384, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами). Відповідно до п.п.3.2.5. п.3.2 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Відповідачем подано звіт, де зазначено що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві становить 11 чоловік.
Проведеною Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів перевіркою товариства щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві, установі, організації, встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача в 2006 році становила 6 осіб. Даний факт зафіксовано в Акті № 64 від 13.04.2007 року, який підписано як позивачем так і відповідачем.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За змістом вищевказаних норм ГК України господарське правопорушення - це винне, протиправне діяння, що завдає шкоди господарським відносинам, правам і законним інтересам суб"єктів господарювання та інших учасників господарських відносин. Склад господарського правопорушення включає: протиправну поведінку суб"єкта господарювання; наявність шкідливих наслідків; причинний зв"язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; вина правопорушника.
З урахуванням тієї обставини, що фактична середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача в 2006 році становила 6 осіб, вказана обставина встановлена сторонами при проведенні позивачем перевірки та зафіксована в акті №64 від 13.04.2007 року, який підписаний сторонами, у відповідача не виникав обов"язок встановлювати норматив відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність складу господарського правопорушення, а відповідно і відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.
З огляду на викладене, у позові про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2750 грн. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст.158-167, ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Неверовська Л.М.
Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 10.07.2007 р.
Документ виготовлено в АС "Діловодство суду"
Боднарчук М.Б.