ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № 24/172

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.08.2009 р. 11:01 № 2а-7903/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Власенкової О.О., секретаря судового засідання Рибалки Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач)

допрокуратури Київської області (далі - Відповідач)

пропро визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

за участю

ПозивачаОСОБА_1

від Відповідача:Галезник О.І. (дов. від 24 грудня 2008 року № 05/1-2688)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якому, враховуючи зменшення розміру позовних вимог просить визнати бездіяльність Відповідача протиправною, зобов`язати Відповідача надати йому письмові роз`яснення порядку оскарження листа Відповідача від 06 червня 2009 року №06/2-2922 вх.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що всупереч вимогам пункту 8 частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян`Відповідачем у листі від 06 липня 2009 року 2009 року №06/2-2922 вх. не роз`яснено порядку оскарження прийнятого ним рішення, що зумовило порушення права Позивача на отримання інформації щодо порядку оскарження цього рішення.

Представник Відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що Позивачу надано відповідь на його звернення, яка відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 15 липня 2009 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 17 серпня 2009 року.

У попередньому судовому засіданні 17 серпня 2009 року закінчено підготовче провадження у справі та за згодою відбувся судовий розгляд справи.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 28 травня 2009 року направив до Відповідача звернення, яке того ж дня зареєстровано у відділі звернень громадян прокуратури Київської області за № 873.

У згаданому зверненні Позивач порушив питання про особисте втручання заступника прокурора Київської області Шмакова О.В. щодо вирішення його скарги від 24 квітня 2009 року та щодо запрошення Позивача на особистий прийом до вказаної посадової особи для викладення обставин його звернення.

Аналогічне звернення 03 червня 2009 року подано Позивачем заступнику прокурора Київської області на особистому прийомі

Листом від 06 липня 2009 року № 06/2-2922 вх. Відповідач повідомив Позивача про своє рішення, прийняте за результатами розгляду його звернення від 28 травня 2008 року. Однак, у зазначеному листі відсутнє роз`яснення щодо порядку оскарження прийнятого ним рішення.

У судовому засіданні представник Відповідача не заперечував, що копія відповіді прокуратури Київської області від 06 липня 2009 року № 06/2-2922 вх., яку Позивачем долучено до позовної заяви, відповідає оригіналу та є відповіддю на звернення Позивача від 28 травня 2009 року.

Згідно з частиною 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на викладене суд, вважає доведеною ту обставину, що копія листа прокуратури Київської області від 06 липня 2009 р. № 06/2-2922 вх. є відповіддю на звернення Позивача від 28 травня 2009 року.

Відповідно до вимог статті 40 Конституції України усі мають право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян»(далі -закон) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

У відповідності до статті 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до статті 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Стаття 19 Закону покладає обов`язок на органи державної влади та місцевого самоврядування, об`єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, засоби масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб в межах своїх повноважень письмово повідомляти громадянина про результати перевірки його заяви чи скарги.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті заява -звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті скарга -звернення з вимогою про поновлення прав і захист інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Аналіз змісту звернення Позивача від 28 травня 2009 року до Відповідача свідчить, що у ньому відсутня вимога про поновлення прав і захист інтересів Позивача, порушених діями (бездіяльністю) чи рішеннями Відповідача. Натомість у зазначеному зверненні містяться прохання про сприяння у реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав:

- на особисту участь у перевірці поданої заяви при розгляді його звернення, (право передбачене частиною 2 статті 18 Закону);

- на сприяння у вирішенні скарги Позивача від 24 квітня 2009 року (обов`язок прокуратури щодо розгляду даного звернення, визначений статтею 40 Конституції України).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що незважаючи на те, що Позивач назвав своє звернення від 28 травня 2009 року скаргою, за своєю суттю воно є заявою.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону відмова у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Зі змісту листа Відповідача 06 липня 2009 р. № 06/2-2922 вх. вбачається, що вимоги Позивача щодо особистої участі у перевірці поданого ним звернення та сприяння у вирішенні раніше поданої ним скарги не задоволено, що обумовило виникнення у Відповідача обов`язку роз`яснити Позивачу порядок оскарження прийнятого ним рішення. Однак, всупереч частині 4 статті 15 Закону Відповідач такого роз`яснення Позивачеві не надав.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що Відповідачем не дотримано встановлених статтею 20 Закону строків розгляду звернення Позивача, оскільки лист Відповідача за результатами розгляду звернення Позивача, отриманого 28 травня 2009 року, датований 06 липня 2009 року.

За таких обставин вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 159-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Київської області щодо ненадання ОСОБА_1 роз`яснення порядку оскарження листа від 06 липня 2009 року №06/2-2922 вх.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому статтею 186 КАС України.

Суддя О.О. Власенкова

Повний текст постанови складено та підписано 25 серпня 2009 року.