ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9276/19 Справа № 203/1014/19 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року        Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

       Головуючого — Куценко Т.Р.

       судді: Демченко Е.Л., Макаров М.О.,

за участю секретаря — Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за  апеляційною скаргою

        ОСОБА_1 ,

на ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року про відмову в забезпечені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬМАР ЛЮКС», Державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради» Єрмоленко Наталії Сергіївни, Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», Комунальне підприємство «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора Демчана Олександра Івановича, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пустовий Сергій Володимирович, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський юридичний консалтинговий центр», про визнання права на частку у праві спільної часткової власності, визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності, визнання припиненим та скасування рішення про передачу земельних ділянок в оренду, визнання недійсними договорів оренди, -

В С Т А Н О В И Л А:

       У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬМАР ЛЮКС»,  Державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради» Єрмоленко Наталії Сергіївни, Дніпровської міської ради, про визнання права на частку у праві спільної часткової власності, визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності, визнання припиненим та скасування рішення про передачу земельних ділянок в оренду, визнання недійсними договорів оренди (т. 2 а.с. 29-36).

       Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року у задоволенні вищевказаної заяви відмовлено в повному обсязі (т. 2 а.с. 66-67).

               Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити, оскільки оскаржена ухвала суду постановлена у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, зазначенні судом в оскарженому судовому рішенні висновки не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції порушено норми процесуального права (т. 2 а.с. 70-80).

ТОВ “Дельмар Люкс” скористалось свої правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необгрунтованою, а оскаржувана ухвала винесена з дотриманням норм чинного законодавства.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалися.

ТОВ “Дніпропетровський юридичний консалтинговий центр” подало до суду письмові пояснення щодо апеляційної скарги, в яких просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необгрунтованою, а оскаржувана ухвала винесена з дотриманням норм чинного законодавства.

               Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬМАР ЛЮКС», Державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради» Єрмоленко Наталії Сергіївни, Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», Комунальне підприємство «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора Демчана Олександра Івановича, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пустовий Сергій Володимирович, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський юридичний консалтинговий центр», про визнання права на частку у праві спільної часткової власності, визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності, визнання припиненим та скасування рішення про передачу земельних ділянок в оренду, визнання недійсними договорів оренди (т. 1 а.с. 1-14).

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення даного позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1,361% об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1215521712101 – незавершене будівництво, торгівельно-діловий центр, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 19425,60 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності у розмірі 67/100 частин Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬМАР ЛЮКС». Також просив заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо 1,361% об`єкту вказаного нерухомого майна (т. 2 а.с. 29-36).

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що запропоновані стороною позивача заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, заява належним чином не обгрунтована та наявність ризиків утруднення або неможливості виконання рішення в разі можливого задоволення позову не доведена.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік видів такого забезпечення передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який не є вичерпним, а тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідальності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Із оскаржуваної ухвали вбачається, що вона має належне обґрунтування відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та постановлена відповідно до норм процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, обрані позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами та можуть порушити права та інтереси інших пайщиків, що не залучені до участі у справі.

Оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами ухвали суду, які наведені в її обґрунтування. Заявником не надано доказів на спростування мотивів суду та їх необгрунтованості.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       На підставі наведеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

       Ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року — залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскарження у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:                                                                        Т.Р. Куценко

Судді:                                                                                        Е.Л. Демченко

                                                                                       М.О. Макаров