КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/5314/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15414/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 17 вересня 2019 року у складі судді Усатової І.А.,

у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (надалі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося у суд із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року у справі № 760/5314/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (надалі - ПАТ «ВБР») заборгованість за кредитним договором №IKCASHGG.18550.001 від 06 грудня 2011 року.

Посилаючись на те, що 06 лютого 2018 року між ПАТ «ВБР» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 103, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №IKCASHGG.18550.001 від 06 грудня 2011 року, до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», заявник просив:

замінити сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача - ПАТ «ВБР» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у справі № 760/5314/14-ц.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року заяву задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що після того, як рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року набрало законної сили і виконавчі листи були надіслані ПАТ «ВБР», банк жодного разу не звернувся у виконавчу службу для виконання рішення суду, що є порушенням ст. 129 Конституції України, ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ч. 1 ст. 14 ЦПК України.

Посилаючись на вказане, порушення договором відступлення права вимоги від 06 лютого 2018 року розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 грудня 2014 року № 231; порушення вимог ст. 516 ЦК України, оскільки боржник не був письмово цінним листом повідомлений про зміну кредитора у зобов`язанні і новий кредитор несе несприятливі для нього наслідки, а також на відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували права і обов`язки переходу прав у зобов`язанні, які згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України несе новий кредитор, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши думку ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 15 травня 2015 року у справі № 760/5314/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВБР» заборгованість за кредитним договором №IKCASHGG.18550.001 від 06 грудня 2011 року, у сумі 45467 грн. 37 коп., з яких прострочена заборгованість по тілу кредиту - 15 302 грн. 45 коп., прострочена заборгованість - процентами - 14 949 грн. 03 коп., заборгованість за комісією - 10 215 грн. 89 коп., сума пені - 5000 грн. (а.с.63-64).

Як убачається з матеріалів справи, 06 лютого 2018 року між ПАТ «Всеукраїнський Розвитку» в особі Уповноваженої особи ФГВФО та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 103, відповідно до умов якого ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» відступає шляхом продажу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» належні банку, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги банку до позичальників, заставодавців, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору (а.с.72).

Відповідно до додатку до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 103 від 06 лютого 2018 року - реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №IKCASHGG.18550.001, укладеним між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 (а.с.73).

Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, районний суд виходив з підстав її обґрунтованості.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у судовому рішенні доказів.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого з самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Твердження апеляційної скарги про те, що після того, як рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року набрало законної сили і виконавчі листи були надіслані ПАТ «ВБР», банк жодного разу не звернувся у виконавчу службу для виконання рішення суду, що є порушенням ст. 129 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ч. 1 ст. 14 ЦПК України, колегія суддів визнає безпідставними.

При цьому, перевіряючи законність постановленої по справі ухвали, колегія суддів враховує таке.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:

- купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК);

- дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК);

- факторингу (гл.73 ЦК).

Згідно із ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).

Враховуючи, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

За таких обставин, посилання скаржника на те, що виконавче провадження щодо його виконання не відкрито та не перебуває на виконанні, не вказує на незаконність постановленої по справі ухвали щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення договором відступлення права вимоги від 06 лютого 2018 року розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 грудня 2014 року № 231; порушення вимог ст. 516 ЦК України, оскільки боржник не був письмово цінним листом повідомлений про зміну кредитора у зобов`язанні і новий кредитор несе несприятливі для нього наслідки, а також на відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували права і обов`язки переходу прав у зобов`язанні, які згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України несе новий кредитор, колегія суддів визнає необґрунтованими.

При цьому, колегія суддів враховує й те, що неповідомлення боржника первісним кредитором про заміну кредитора не вказує на незаконність договору відступлення прав вимоги та не звільняє боржника від належного виконання зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи не міститься доказів того, що первісний кредитор ПАТ «ВБР» оспорює чи піддає сумніву дійсність та належність договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від №IKCASHGG.18550.001 від 06 грудня 2011 року.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав щодо заміни сторони у зобов`язанні його правонаступником.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: