Головуючий у І інстанції Комаревцева Л.В.

Провадження №22-ц/824/15264/2019 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Гановській А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» державний реєстратор Мосійчук Оксана Василівна про визнання протиправною реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрсоцбанк», Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» державний реєстратор Мосійчук О.В. про визнання протиправною реєстрації права власності.

До звернення з позовною заявою, ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та шляхом заборони представникам АТ «Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме: входження в спірну квартиру представників ПАТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, вселення та реєстрацію представників ПАТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб (постійно чи тимчасово) у вищевказану квартиру АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 посилався на те, що 14.06.2007 року заявником на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тубольцевою Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1997, було набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 .

04.04.2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №030.29-50/357-С та в забезпечення його належного виконання договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

26.07.2019 року позивачу стало відомо про те, що згідно із записом про право власності №30584533 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01.03.2019 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за АТ "Укрсоцбанк", що підтверджується інформаційною довідкою.

Вказане рішення державного реєстратора, на думку позивача, є протиправним та оскаржується ним в судовому порядку, а тому, зважаючи на грубе порушення АТ «Укрсоцбанк» конституційного права позивача на житло, яке є єдиним місцем його проживання, позивач вважав за необхідне застосування в даній справі заходів забезпечення позову, невжиття яких може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києвавід 30 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Заборонено представникам АТ «Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме входження в спірну квартиру представника ПАТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, вселення та реєстрацію представників ПАТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб (постійно чи тимчасово) в квартирі АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з ухвалою, АТ «Укрсоцбанк» подало на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу скасувати та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Ващенко Т.В. заперечила проти задоволення скарги та просила ухвалу суду залишити без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, однак їхня неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з приписами Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на квартиру та їх обтяження підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Проте у випадку, якщо до скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо об`єкта нерухомого майна буде проведена державна реєстрація прав на цей об`єкт за іншою особою, внесення запису про скасування державної реєстрації прав буде неможливим до моменту скасування цієї державної реєстрації прав у встановленому Законом № 1952-IV порядку.

Враховуючи наведені позивачем обставини вибуття квартири з його власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати, що особи, які заволоділи квартирою ОСОБА_1 , можуть відчужити права на неї третім особам, що з огляду на особливості функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ускладнить внесення до реєстру записів про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, яке оскаржив позивач, та зумовить необхідність звернення ОСОБА_1 до суду з новими позовами.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про забезпечення позову, дійшов обґрунтованого висновку про об`єктивну можливість АТ «Укрсоцбанк» відчужити квартиру, яка є єдиним місцем проживання позивача, і законність переходу права власності на яку є предметом судового розгляду в даній справі.

Враховуючи викладені обставини, правильним є висновок суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки такий захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, які заявив ОСОБА_1 , і вжиття цього заходу буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушує будь-яких прав третіх осіб.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді заборони представникам АТ «Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме: входити в спірну квартиру представникам ПАТ «Укрсоцбанк» та третім особам, вселяти та реєструвати представників ПАТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб (постійно чи тимчасово) у квартирі, обмежують права АТ «Укрсоцбанк», як власника, на володіння та користування своїм майном.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на те, що вищевказаний захід забезпечення позову обмежує права АТ «Укрсоцбанк», як власника, на безперешкодне володіння та користування квартирою, та беручи до уваги цілковиту достатність арешту, накладеного на квартиру, як заходу забезпечення позову, покликаного запобігти утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду в разі задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про неспівмірність такого заходу, як заборона представникам АТ «Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, вимогам ОСОБА_1 та, відповідно, відсутність підстав у вжитті такого заходу забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали в частині заборони представникам АТ «Укрсоцбанк» та іншим особам вчиняти дії щодо спірної квартири, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні заяви в цій частині. В частині накладення арешту ухвала суду підлягає залишенню без змін, як така, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задовольнити частково.

Ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 рокув частині заборони представникам Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та будь - яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме: входити в спірну квартиру представникам ПАТ «Укрсоцбанк» та третім особам, вселяти та реєструвати представників ПАТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб (постійно чи тимчасово) у квартиру АДРЕСА_1 - скасувати та в задоволенні заяви ОСОБА_1 в цій частині відмовити.

В іншій частині ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: