ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8255/19 Справа № 205/4611/19 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року        Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

       Головуючого — Куценко Т.Р.

       судді: Демченко Е.Л., Макаров М.О.,

за участю секретаря — Синенка Є.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

               Акціонерного товариства “Укрсоцбанк”,

на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2019 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

       У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення її позову до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (а.с. 39-41).

       Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетрвоська від 03 червня 2019 року вищевказану заяву задоволено частково.

Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в т.ч., посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно торговельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено (а.с. 44).

               Не погодившись з вказаною ухвалою суду, АТ “Укрсоцбанк” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетрвоська від 03 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, оскільки вважає дану ухвалу незаконною та необгрунтованою, оскільки судом порушенні права Банку, як власника майна. Крім того, зазначає, що в частині відмови ухвала не оскаржується (а.с. 45-49).

ОСОБА_1 скористалась свої правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу АТ “Укрсоцбанк” залишити без задоволення,а ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетрвоська від 03 червня 2019 року без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з постановленою ухвалою суду.

               Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (а.с. 2-11).

Разом з позовом, також подала до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову, в якій просила накласти арешт на нерухоме майно (торгівельний павільйон), Літ А-1: а саме: А-1 торгівельний павільйон, ме.кар.; пласт., утеп.європан, - загальною площею 62,9 кв. м., ганки, цегла, обкл., мет.пл., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що відсутність забезпечення позову може призвести до відчуження банком майна, яке до перереєстрації державним реєстратором належало їй, на користь нового добросовісного набувача, що унеможливить виконання рішення суду.

               Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву про забезпечення позову прийшов до висновку, що у даному випадку дійсно виник спір між сторонами, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у майбутньому .

               Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п.1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача,щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з`ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем достатньо обґрунтовано подану заяву.

Обраний вид забезпечення позову є цілком співмірним із заявленими позовними вимогами.

Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про неефективність вжитих заходів, чи про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги АТ “Укрсоцбанк” стосовно того, що вони наразі є власниками квартири та їх права як власників порушуються, не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду, оскільки заходи забезпечення позову є тимчасовими.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала не порушує права користування спірним майном, а фактично встановлює заборону здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги АТ “Укрсоцбанк” про безпідставне обмеження судом реалізації його права власності на квартиру як власника, оскільки заборона вчиняти певні дії до вирішення спору є тимчасовим обмеженням і найменш вразливим для нового власника.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для задоволення його апеляційної скарги.

Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення.

       На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укрсоцбанк” — залишити без задоволення.

       Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетрвоська від 03 червня 2019 року — залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскарження у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:                                                                        Т.Р. Куценко

Судді:                                                                                        Е.Л. Демченко

                                                                                       М.О. Макаров