№ 2-а-828/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 березня 2010 року                                     м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Бережної Н. М.

при секретарі Шелудько Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Дорожньої Патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержанта міліції ОСОБА_2 про оскарження постанови інспектора ДАІ про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Дорожньої Патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержанта міліції ОСОБА_2 про оскарження постанови інспектора ДАІ про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, в якому вказав, що 20 січня 2010 року інспектором Дорожньої Патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержантом міліції ОСОБА_2 відносно нього було винесено постанову серії АХ №122223 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. та протокол про адміністративне правопорушення, серії АХ №171115 Копію постанови та протоколу позивач отримав безпосередньо на місці зупинки його транспортного засобу. З вказаної постанови вбачається, що 20 січня 2010 року позивач ОСОБА_1 здійснив зупинку автомобілю Фольцваген Т5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті пр. Гагаріна та вул. Одеської, чим порушив п. 15.9 правил дорожнього руху України.

З винесеною постановою позивач не згоден, вважає її незаконною та необґрунтованою.

Дійсні обставини справи наступні.

20 січня 2010 року близько 21 години 50 хвилин ОСОБА_1 керував за довіреністю автомобілем Фольцваген ТРАНСПОРТЕР Т5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Харкові по пр. Гагаріна біля невідомого будинку. В момент коли він під’їхав до перехрестя пр. Гагаріна з вул. ОСОБА_3 ОСОБА_1 виявив на панелі приладів автомобілю світло, яке сповіщало про те, що в роботі двигуна автомобілю виник збій. Близько 5-7 метрів він проїхав від перехрестя і коли двигун перестав працювати, зупинився, ввімкнувши при цьому сигнал аварійної зупинки. В цей час до позивача підійшов співробітник ДАІ – відповідач ОСОБА_2, який запропонував ОСОБА_1 передати йому документи, які дозволяють керувати транспортним засобом, що і зробив позивач. Відповідач забрав документи та прослідував у автомобіль Шевроле Лачетті. Через 10-15 хв. Інспектор ДАІ не повернувся, тоді ОСОБА_1 самостійно підійшов до зазначеного автомобілю, з пасажирського сидіння вийшов відповідач зі складеними протоколом та постановою і запропонував підписати їх, на що позивач відповів відмовою, оскільки правопорушення він не вчиняв. Тоді інспектор ДАІ зупинив тролейбус та маршрутне таксі, запропонувавши водіям яких поставити свої підписи у постанові. По спливу близько 10-15 хв. позивач ліквідував несправність автомобілю та продовжив свій рух.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що складена відносно нього постанова є незаконною, необґрунтованою з наступних підстав:

- постанова складена на підставі даних, які не підтверджуються документально письмовими доказами, показаннями свідків і ґрунтується на припущеннях інспектора ДАІ, не дивлячись на ту обставину, що він не визнав своєї провини у вказаній вище ситуації;

- у постанові не зазначено ряд суттєвих обставин: напрямок руху автомобілю позивача, час складання постанови, чітко марку автомобіля та ін.;

- інспектором ДАІ невірно вказано місце зупинки транспортного засобу позивача, оскільки у вказаний день та у вказаний час ОСОБА_1 не перебував на перехресті пр. Гагаріна з вул. Одеською в м. Харкові;

- інспектором ДАІ при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 не були роз’яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що є порушенням гарантованих йому державою конституційних прав.

- 2 -

Відповідно до п. 15.9 ПДР України, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м. від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що виконав п. 9.9 ПДР, де зазначено, що «аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки» і при цьому виконав всі необхідні дії для усунення небезпеки. Продовжувати рух позивач не міг, оскільки в роботі двигуна виникла несправність.

Інспектор ДАІ помилково притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, бо його дії не можуть бути визнані правопорушними так як п. 15.14 ПДР передбачено, що «у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб придбати транспортний засіб, а за неможливості це зробити – діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 ПДР», що позивач і зробив, зупинився та ввімкнув сигнал аварійної зупинки.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Згідно ч. 2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в діях особи події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Інспектором ДАІ не доведено жодним чином факт правопорушення позивача та не зазначені докази, що підтверджують його вину у вказаному правопорушенні. Складена інспектором постанова про накладення адміністративного стягнення не відповідає встановленим вимогам та не може бути доказом по даній справі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягає.

Належним чином повідомлений відповідач інспектор Дорожньої Патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержант міліції ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, заперечень проти позовної заяви не надав.

У відповідністю з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки відповідач – суб’єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду повторно не прибув в судове засідання без повідомлення ним про причини неприбуття, суд визнав необхідним розглядати справу за його відсутністю та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Постановою інспектора Дорожньої Патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержантом міліції ОСОБА_2 від 20 січня 2010 року серії АХ №122223 на ОСОБА_1

- 3 -

В.П. накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наступних обставин: 20 січня 2010 року о 21 годин 45 хвилин ОСОБА_1 здійснив зупинку автомобілю Фольцваген Т5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті пр. Гагаріна та вул. Одеської, чим порушив п. 15.9 правил дорожнього руху України. (а.с. 7).

Про те, що ОСОБА_1 виявив на панелі приладів автомобілю світло, яке сповіщало про те, що в роботі двигуна автомобілю виник збій, свідчать надані позивачем фотокартки (а.с. 9, 10).

У відповідності до ст. 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про

- 4 -

адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень проти позовної заяви, не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення.

Тобто доказів, які б дали змогу суду в повній мірі з’ясувати обставини справи, визначити наявність чи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, спростувати чи підтвердити позовні вимоги позивача, відповідачем надано не було, рівно як і не було надано заперечень на позов ОСОБА_1

Наведене свідчить про те, що матеріалами справи жодним чином не підтверджено вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності своїх дій, спрямованих на притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню, постанова серії АХ №122223 від 20 січня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 246, 251, 254, 256, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, 70, 71, 72, 99-103, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову інспектора Дорожньої Патрульної служби БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержанта міліції ОСОБА_2 серії АХ №122223 від 20 січня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

    Головуючий: