Справа № 1-161

                                                                                                                                           2010р.

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

           11 березня 2010 року    Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого – судді:                                                                        Мусієвського Є.П.

при секретарі -                                                                                   Пелещишин І.А.

з участю прокурора -                                                                        Крикливця Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова справу про обвинувачення

                                                      ОСОБА_1,  01.12.1972 року

                                                      народження, уродженця  ІНФОРМАЦІЯ_1, Львівської    

                                                      області,  громадянина України,

                                                      українця, б/п, ІНФОРМАЦІЯ_2,

                                                      працюючого приватним підприємцем, одруженого,

                                                      військовозобов”язаного, проживаючого

                                                      м.Новояворівськ, вул.Ю.Липи, 1а/19,

                                                      Яворівського району, Львівської області,

                                                      раніше в порядку ст.89 КК України не судимого

 за  ч.1 ст.172 КК України,

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1 будучи приватним підприємцем, який здійснює діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів на автобусному маршруті № 425 сполученням «Львів-Новояворівськ» та використовуючи найману працю ОСОБА_2, грубо порушив законодавство про працю, а саме всупереч вимогам ст.ст. 24, 48 КЗпП України, не оформив з ОСОБА_2 трудові відносини у письмовій формі, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року,  в порушення ст. 24-1 КЗпП України в державній службі зайнятості договір не зареєстрував, та не зробив відповідного запису у його трудовій книжці, внаслідок чого, в порушення вимог ст.ст. 2, 74, 253, 254, 255, 257, 258, 258-1 КЗпП України, ОСОБА_2 позбавлено наданих йому Конституцією України та законодавством про працю прав, а саме: права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, щорічні  оплачувані  відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у зв’язку з хворобою, повною або частковою втрати працездатності, на матеріальну допомогу на випадок безробіття, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів, та інших прав, встановлених законодавством.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 себе винним визнав повністю і пояснив, що з червня 2004 року займається підприємницькою діяльністю з надання послуг перевезення пасажирів автомобільним транспортом  загального користування, а з ВАТ «Ярорівське АТП-14632» співпрацює з 01.01.2009 року та його автобус марки «Mercedes-Benz-609» д.н.з. НОМЕР_1 обслуговує маршрут № 425 сполученням «Львів-Новояворівськ», який крім нього, обслуговує водій ОСОБА_2Р, однак жодних трудових відносин з ОСОБА_2Р він не укладав, відповідних трудових записів у його трудову книжку не вносив, жодних звітів до Фондів соціального страхування протягом 2009 року він не подавав, оскільки, як платник податків до цих Фондів не зареєстрований, а у звітах до ДПІ вказував, що найману працю не використовує. Трудовий договір з потерпілим вже уклав, а трудові відносини з ним не укладав, тому що, за усною домовленістю, встановив останньому випробовувальний термін, щоб подивитись, чи той зможе працювати на маршруті, і як буде обслуговувати автобус, строки випробовувального терміну з ним не обумовлювались,  домовленостей з ОСОБА_2 про надання відпусток, оплату лікарняних листків та інші соціальні права не було, оскільки, офіційних трудових відносин з ним він не оформляв. Денну виручку  ОСОБА_2 віддає особисто йому в руки, з яких 100 грн. він сплачує ВАТ «Яворівське АТП-14632» за оренду маршруту та сплачував за себе, як підприємця податки, заправляв автобус та проводив його ремонт.  Розкаюється у вчиненому.

    Таким чином винність підсудного доказана і його дії слід кваліфікуватиза ч.1 ст.172 КК України, так як він грубо порушив законодавство про працю.

           Обираючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який в порядку ст.89 КК України раніше не судимого, а також те, що він визнав себе винним, розкаюється у скоєному, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей,  сприяв розкриттю злочину,  вважаю за можливе обрати покарання у виді штрафу.

    Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,  суд –

з а с у д и в :

     Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 510  /п»ятсот десять/грн.

             Запобіжний захід засудженому –  підписку про невиїзд - залишити без змін до звернення вироку до виконання.

    Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення через Залізничний районний суд м.Львова.

       Суддя.