Справа № 357/13897/16-ц

2/357/3144/19

Категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Тодосієнко О. А.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 - Кулакова В.В. , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що 15 грудня 2015 року він передав ОСОБА_2 у борг грошові кошти в розмірі 400 000 дол. США, що за курсом НБУ складало 9 524 000 грн., строком до 01 серпня 2016 року, про що між ними було укладено договір позики. Факт одержання позичальником грошей у зазначеному розмірі підтверджується підписанням сторонами цього договору. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики в частині повернення 200 000 грн. 15 грудня 2015 року між ним та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 1. Посилаючись на порушення відповідачами своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення грошових коштів, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 15 грудня 2015 року в розмірі 12 078 400 грн., з яких: 10 032 000 грн. основна сума боргу та 2 046 400 грн. сума штрафу, стягнути з ОСОБА_6 на свою користь забезпечену договором поруки № 1 від 15 грудня 2015 року частину заборгованості в розмірі 200 000 грн. та стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 6 890 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 19.12.2016 року відкрито провадження по зазначеній справі.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року позов ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 12 078 400 грн. заборгованості за договором позики від 15.12.2015 року, яка складається з 10 032 000 грн. боргу, 2 046 400 грн. штрафу та судові витрати по справі. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 200 000 грн. заборгованості за договором позики та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 17.06.2019 року справу було прийнято до провадження судді Кошель Б.І. та призначено підготовче судове засідання.

13.08.2019 року представник відповідача подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів позики та поруки.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2019 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів позики та поруки - відмовлено.

Представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 19.08.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю вимог.

19.08.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано заяву про відвід судді Кошель Б.І. Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукуров В.П. від 30.08.2019 року у задоволенні заяви про відвід судді Кошель Б.І. відмовлено.

Ухвалою Білоцерківського міськрйонного суду Київської області від 20.09.2019 року у даній справі поновлено провадження.

В підготовчому судовому засідання 03.10.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано повторну заяву про відвід судді Кошель Б.І., яка залишена без розгляду на підставі ч.5 ст. 39 ЦПК України.

Також, в цьому ж судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про виклик і допит в судовому засіданні експертів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , клопотання про призначення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, клопотання про визнання обов`язкової явки сторін для надання особистих пояснень, в задоволенні яких судом було відмовлено.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2019 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - Кулакова В.В. про виклик і допит в якості свідка ОСОБА_10 та постановлено закрити підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

24.10.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано заяву про відвід судді Кошель Б.І., яка в судовому засіданні 12.11.2019 року залишена без розгляду на підставі ч.5 ст. 39 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_2 - Кулаков В.В. та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві від 14.08.2019 року.

Крім того, позивач ОСОБА_5 на виконання вимог ст. 93 ЦПК України надав до суду письмові відповіді на поставлені 10 запитань представників відповідача ОСОБА_2 - Кулаков В.В. та ОСОБА_4 щодо обставин укладення договору позики від 15.12.2015 року.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належно, письмових пояснень, заяв чи будь-яких клопотань відповідач суду не направив та відповідно до положень ч.3 ст. 130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належно про розгляд справи.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідка ОСОБА_10 та експерта ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, судом встановлено, що 15 грудня 2015 року в м. Херсон за адресою пр. Свободи 5, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач (позикодавець) передав, а відповідач (позичальник) отримав у борг грошові кошти в розмірі 400 000 дол. США, що за курсом НБУ на день укладення цього договору (1 долар США - 23 грн. 81 коп.) складало 9 524 000 грн., а також зобов`язався повернути позику безпроцентно до 1 серпня 2016 року.

Пунктом 10 договору позики установлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові.

Згідно із пунктами 9, 9.1. договору позики, підписання цього договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики. Належним чином підписаний договір є доказом передання грошей від позикодавця до позичальника.

Відповідно до пункту 4 договору позики, позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених цим договором.

За прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 20% від несвоєчасно поверненої суми (пункт 6.1. договору позики).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 15 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 1, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_2 свого зобов`язання за договором позики від 15 грудня 2015 року щодо повернення позики у розмірі 400 000 дол. США, що за курсом НБУ на день укладання цього договору складало 9 524 000 грн., у строк до 1 серпня 2016 року.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 200 000 грн. (пункту 2.2. договору поруки).

Встановлено, що у визначений в договорі позики строк відповідач ОСОБА_2 отримані ним грошові кошти не повернув.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (пункт 2 частини 1 статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині 2 статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, відповідно до вимог наведених норм закону між сторонами було укладено договір позики на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів, який місить зобов`язання позичальника повернути позикодавцю визначену суму грошей, що становить основний зміст та істотні обставини позичкового зобов`язання, передбаченого частиною 1 статті 1046 ЦК України і є належними доказами укладення між сторонами позики вказаної грошової суми. Така форма договору надана за бажанням сторін.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частини 2 статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Окрім того, виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням наведених норм закону, суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_2 порушено зобов`язання щодо своєчасного повернення боргу за договором позики, а тому з нього на користь позивача ОСОБА_5 підлягають до стягнення грошові кошти в сумі, яка дорівнює розміру зобов`язання та нарахованого штрафу за прострочення повернення позики в загальному розмірі 12 078 400 грн., з яких: 10 032 000 грн. основна сума боргу та 2 046 400 грн. сума штрафу, що на день пред`явлення позову за офіційним курсом НБУ становило 480 000 дол. США.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням ОСОБА_2 ухвалою Апеляційного суду Київської області від 6 вересня 2017 року у справі було призначено судову технічно-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту КНДІСЕ.

За результатом проведення судової почеркознавчої експертизи було складено висновок експерта № 17539/17540/17-32 від 28 листопада 2017 року, а за результатом проведення судової технічної експертизи документів - висновок експертів № 17538/17-34/21666?21669/18-34/21670?21672/18-31 від 11 жовтня 2018 року.

За висновком експерта КНДІСЕ № 17539/17540/17-32 від 28 листопада 2017 року, 1) підпис від імені ОСОБА_2 в договорі позики від 15 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , в розділі цього договору «Підписи сторін» в графі «Позичальник» виконано рукописним способом, а саме кульковою ручкою, без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

2) Підпис від імені ОСОБА_2 в договорі позики від 15 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , в розділі цього договору «Підписи сторін» в графі «Позичальник», виконаний ОСОБА_2 .

За висновком експертів КНДІСЕ № 17538/17-34/21666?21669/18-34/21670?21672/18-31 від 11 жовтня 2018 року, 1) підписи в графі «Позикодавець» від імені ОСОБА_5 та підпису в графі «Позичальник» від імені ОСОБА_2 , які містяться в досліджуваному договорі позики, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , датованому 15 грудня 2015 року, виконані рукописно кульковими ручками, спорядженими пастами синьо-фіолетового кольору різних відтінків.

2) Друкований текст в договорі позики, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , датованому 15 грудня 2015 року, нанесений електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою (пристроїв) з лазерним способом друку тонером чорного кольору.

3) Підпис від імені ОСОБА_2 виконаний після нанесення друкованого тексту на зворотній сторінці договору позики, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , датованого 15 грудня 2015 року.

4) Встановити період виконання підпису в графі «Позикодавець» від імені ОСОБА_5 та підпису в графі «Позичальник» від імені ОСОБА_2 , які містяться в досліджуваному договорі позики, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , датованому 15 грудня 2015 року, не представляється можливим з причини відсутності придатних для порівняння зразків.

5) Встановити період виготовлення договору позики, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , датованого 15 грудня 2015 року, не представляється можливим з причини відсутності придатних зразків порівняння для штрих підпису в графі «Позикодавець» від імені ОСОБА_5 та підпису в графі «Позичальник» від імені ОСОБА_2 , та відсутності у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу виконання друкованих текстів, нанесених використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

При цьому якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 заперечували факт знайомства ОСОБА_2 з позивачем і відповідачем ОСОБА_6 та сам факт отримання у ОСОБА_5 грошових коштів у борг, у зв`язку з чим він 28 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про підроблення ОСОБА_5 договору позики від 15 грудня 2015 року, відомості про яку внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230020001171, матеріали кримінального провадження №12017230020001171 скеровано до Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області для проведення досудового розслідування.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кучер В.М., на даний час вказане кримінальне провадження зупинено, будь-які процесуальні дії по ньому не проводяться.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що 15.12.2015 року відповідач ОСОБА_2 із ним перебував в Територіальному сервісному центрі 6541 та весь день разом займались перереєстрацією автомобіля MERCEDES-BENZ S550 5461, в підтвердження зазначеного факту надав витяг ТСЦ МВС 6541 про зареєстрований транспортний засіб MERCEDES-BENZ S550 5461, 2011 року випуску, за гр. ОСОБА_10 .

Однак, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_10 , оскільки останній є близьким родичем відповідача ОСОБА_2 , а саме є його рідним батьком, прямо зацікавлений у результатах розгляду даної справи, крім того його покази є не послідовними, не точними, містять суперечності з іншими матеріалами справи. Зокрема, покази свідка ОСОБА_10 також, спростовуються даними що містяться у висновку експерта № 17539/17540/17-32 від 28 листопада 2017 року та висновку експертів № 17538/17-34/21666?21669/18-34/21670?21672/18-31 від 11 жовтня 2018 року.

Також, суд не враховує зазначений витяг ТСЦ МВС 6541 як належний доказ, оскільки останній містить лише дату реєстрації автомобіля MERCEDES-BENZ S550 5461, 2011 року випуску, за гр. ОСОБА_10 , і не містить в собі будь-яку достовірну інформацію щодо перебування останнього разом з відповідачем ОСОБА_2 15.12.2015 року.

Разом з тим, представники відповідача ОСОБА_2 , крім іншого, просили допитати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості свідків з приводу обставин укладення договору позики. При цьому посилалися на наявний в матеріалах справи висновок експерта № 1-17/12 від 17 грудня 2018 року проведений за заявою адвоката ОСОБА_2 - Кулакова В.В., згідно з яким підпис від імені ОСОБА_5 у графі «Позикодавець», нижче реквізитів позикодавця в фотокопії договору позики від 15 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та підпис від імені ОСОБА_5 , електрографічне зображення якого міститься, навпроти рукописного запису прізвища « ОСОБА_12 » в електрокопії заяви від імені ОСОБА_5 на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління поліції у Херсонській області Вакуленка від 05 квітня 2017 року, виконані різними особами.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 пояснила, що має стаж експертної роботи в КНДІСЕ МЮУ 21 рік та 17.12.2018 року нею було складено висновок експерта № 1-17/12 на підставі електрофотокопій досліджуваних документів, разом з тим зазначила, що під час складення висновку методичні рекомендації які б дозволяли проведення дослідження по електрофотокопіях досліджуваних документів та надання відповідного висновку затверджені Міністерством юстиції не були, а тому нею використовувалась література, яка зазначена у вказаному висновку, крім того пояснила, що для правильного висновку електрофотокопії мають бути дуже гарної якості.

Відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Відповідно до п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 10.01.2019 р. N 83/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі не ідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Однак, як пояснила експерт та вбачається з висновку експерта № 1-17/12 від 17 грудня 2018 року за результатами почеркознавчої експертизи за заявою адвоката Кулакова В.В., для порівняльного дослідження адвокатом були надані зразки підпису, що містяться в електрофотокопії договору поруки №1, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 15.12.2015 року; електрофотокопії договору позики, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 15.12.2015 року; електрофотокопії Вимоги 1/12/2016, складеної від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_7 від 01.12.2016; електрофотокопії позовної заяви про стягнення заборгованості, складеної від імені ОСОБА_5 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.12.2016; електрофотокопії Угоди про надання адвокатської допомоги укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 14.12.2016; електрофотокопії Заяви від імені ОСОБА_5 на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_14 від 21.03.2017; електрофотокопії заяви від імені ОСОБА_5 на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_14 від 05.04.2017; вільні зразки підписів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Крім того, згідно абз. 14, 18 п. 4.14 розділу IV Інструкції висновок має містити: попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України; нормативні акти, методики, рекомендована науково-технічна та довідкова література з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 року № 1722/5, інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, за правилами бібліографічного опису, із зазначенням реєстраційних кодів методик проведення судових експертиз з Реєстру методик проведення судових експертиз, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 року № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2008 року за № 924/15615.

Враховуючи, що під час проведення експертизи використовувалась література, яка не передбачена Інструкцією, не досліджувались оригінали документів, що суперечить вищевказаним науково-методичним рекомендаціям, разом з тим, висновок не містить відомостей про попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України, тому суд не бере до уваги висновок експерта № 1-17/12 від 17 грудня 2018 року за результатами почеркознавчої експертизи за заявою адвоката Кулакова В.В.

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, суд зазначає, що під час проведення судової технічно-почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2017 року, та за письмовою згодою представника відповідача ОСОБА_2 , оригінал договору позики від 15.12.2015 року було пошкоджено, що з об`єктивних причин унеможливлює дослідження останнього.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року вказав на те, що апеляційний судом не надано оцінку доводам представника відповідача щодо відкриття 29 березня 2018 року слідчим управління ГУ НП в м. Києві кримінального провадження № 12018100000000314 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 384 КК України за завідомо неправдивий висновок експерта від 28 листопада 2017 року № 17539/17540/17-32.

У зв`язку з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідач чи його представник не надали суду відомостей про стан зазначеного кримінального провадження. Відомості про вручення будь-які особі підозри або наявності обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні сторона відповідача не надала.

За таких обставин, сам факт внесення відповідних відомостей до ЄРДР не може викликати сумнів у підписанні ОСОБА_2 договору позики від 15 грудня 2015 року. Зазначений договір не визнаний недійсним чи не укладеним, а одне лише припущення представника відповідача про вчинення експертом кримінального правопорушення за ст.384 КК України не може бути покладено в основу судового рішення.

За таких обставин, позивач надав суду належні та допустимі докази виникнення між сторонами позикових правовідносин, тоді як доводи сторони відповідача ці докази не спростовують.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними та ґрунтуються на відповідних доказах, які наявні в матеріалах справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права та договірними взаємовідносинами, які виникли та врегульовані між сторонами відповідно до укладеного договору позики та договору поруки, тому позовну заяву слід задовольнити та стягнути на користь позивача суму заборгованості за договором позики в загальному розмірі 12 278 400 грн., що за курсом НБУ станом на 25.11.2016 року (1 долар США - 25,58 грн.) дорівнює 480 000 доларів США, тобто в межах заявлених вимог, стягнувши з ОСОБА_2 12 078 400 грн. з яких: 10 032 000 грн. сума боргу та 2 046 400 грн. штрафу, а також з ОСОБА_6 в розмірі 200 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід пропорційно стягнути у розмірі 6 890 грн., стягнувши 6 777,69 грн. (98,37% ціни позову) з ОСОБА_2 та 112,31 грн. (1,63%) з ОСОБА_6 .

На підставі вищевикладеного, керуючись 526, 530, 610, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики від 15.12.2015 року в розмірі 12 078 400 грн. з яких: 10 032 000 грн. сума боргу та 2 046 400 грн. штрафу.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість в розмірі 200 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 6 777,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 112,31 грн.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 18.11.2019 року.

СуддяБ. І. Кошель