Справа №2-а-144/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 року Залізничний районний суд м.Львова
в складі:
головуючого судді Іванюк І.Д.
при секретарі Кондратьєвій Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання провести нарахування і виплати недоплаченої надбавки до пенсій "дітям війни" ,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 09.04.2009 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування і виплати недоплачену щомісячну надбавку до пенсії "дітям війни" за період з 2007-2008 рр. в розмірі 1646,07 грн. Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 р. "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідачем, всупереч вимогам вказаного Закону, така грошова допомога у 2007 р. йому не виплачувалась, а в 2008 р. виплачувалась у заниженому розмірі. Про те, що йому не в повному обсязі виплачують спірну допомогу дізнався після висвітлення в засобах масової інформації рішень Конституційного суду України, чому просить поновити строк звернення до суду і позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, просив позов задовольнити, поновивши строк звернення до суду.
Представник відповідача згідно довіреності від 01.02.2010 р. в судовому засіданні проти позову заперечила та зазначила, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини. Крім того, фінансове забезпечення вказаних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України . Між тим, позивачу в 2008р. щомісячно виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% від прожиткового мінімуму. Просила відмовити позивачу в поновленні пропущеного строку звернення до суду та наполягала на відмові у задоволенні позову за 2007р. в зв’язку з пропуском строку для звернення до суду.
Заслухавши пояснення сторін та розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії „діти війни” та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова та отримує пенсію за віком /а.с.5-6/.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено: пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувалась в меншому, ніж визначено Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, розмірі, і лише дітям війни-інвалідам: з 1-го січня 2007 року – на 19 грн.; з 1-го квітня 2007 року – на 20,30 грн.; з 1-го жовтня 2007 року – на 20,55 грн.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», за якими підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Між тим, всупереч рішенням Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка з 9 липня по 31 грудня 2007 р. безпідставно не нараховувалася і не виплачувалася, а з 22 травня 2008р. та по 31 грудня 2008 р. нараховувалася і виплачувалась не в повному обсязі, чому вимоги позивача в цій частині є підставними.
Щодо вимог позивача про зобов’язання нарахування і виплати оспорювану ним надбавку за період з січня по 9 липня 2007р. та з січня 2008 по 22 травня 2008р., то така до задоволення не підлягає, оскільки рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 зворотньої дії в часі не мають, і на період до 09.07.2007р. та відповідно до 22.05.2008р. не поширюються.
Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, оскільки огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини. Т акож, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України»).
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач просив поновити пропущений строк для звернення до суду з позовом за 2007р., зазначаючи причиною пропуску вказаного строку те, що він дізнався, що його права порушені лише у 2008 р. з висвітлення в засобах масової інформації рішень Конституційного Суду України, а також з тих підстав,що він являється особою похилого віку, хворіє на тахікардію. Представник відповідача в судовому засіданні наполягала на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік. Між тим, суд приходить до висновку, що причини пропуску позивачем строку для звернення до суду є поважними, а тому вважає за необхідне його поновити.
Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог та необхідності їх задоволення.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 90, 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, суд –
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м.Львова щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як „дитині війни” в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м.Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії як „дитині війни” в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично отриманих ним сум надбавки.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: .