ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.03.2010 року Справа № 8/235
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Бойченка К.І.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання Антонова І.В.
та за участю
представників сторін:
від позивача представник за довіреністю Гаврін О.І.,
довіреність №б/н від 14.08.2009;
від відповідача повноважний та компетентний
представник не прибув;
розглянувши
апеляційну скаргу Приватного підприємства „Барс”,
м.Донецьк
на рішення
господарського суду Луганської області
від 15.01.2010
по справі №8/235 (суддя Середа А.П.)
за позовом Приватного підприємства „Барс”,
м.Донецьк
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Луганськ
про стягнення 9218 грн. 00 коп.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство „Барс”, м.Донецьк звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Луганськ про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 9218 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.01.2010 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 15.01.2010 Приватне підприємство „Барс”, м.Донецьк звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права; що судом неповно з”ясовано всі обставини справи.
Відповідач запереченням б/н від 05.03.2010 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства „Барс”, м.Донецьк на рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2010 по справі №8/235 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С. - суддя –головуючий, Бойченко К.І. - суддя, Журавльова Л.І.–суддя.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст.811 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника позивача в судовому засіданні здійснювалась звукова фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.
Відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом, Приватне підприємство “Барс” (далі –ПП “Барс”) з 14.03.2007 року по грудень 2008 року здійснювало поставки пластикової упаковки на замовлення відповідача –Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі –ФОП ОСОБА_5.).
Сторони не оформляли свої правовідносини шляхом укладення відповідного договору, а кожного разу відповідач по телефону домовлявся з позивачем про предмет, ціну та строк поставки упаковки, що, на думку позивача, відповідало вимогам ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України, у якій сказано, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як стверджує позивач, відповідач належним чином здійснив оплату вартості упаковки, поставленої на його адресу ПП “Барс”, крім поставок, здійснених згідно накладних: №576 від 17.11.2008 на суму 18984 грн. 00 коп.; №625 від 09.12.2008 на суму 4770 грн. 00 коп., - на загальну суму 23754 грн. 00 коп. (т.1, а.с.10-11).
Відповідач не заперечує факт отримання від позивача товару (упаковки) на підставі двох вищеназваних накладних на вказані в них суми.
У зв’язку з частковою несплатою боргу позивач 18.06.2009 за вих. №12 направив на адресу відповідача претензію, у якій запропонував до 15.07.2009 сплатити залишок боргу у сумі 9218 грн. 00 коп. (т.1, а.с.12-13).
Відповідач не визнав претензію, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Стаття 205 Цивільного кодексу України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У даному випадку сторони обрали спосіб форми правочину –заявка надавалася відповідачем по телефону, позивачем за накладною поставлявся товар і відповідач розрахувався платіжним дорученням із зазначенням номеру і дати накладної.
Спір виник по оплаті товару, отриманого відповідачем від позивача за двома накладними - №576 від 17.11.2008 на суму 18984 грн. 00 коп. та №625 від 09.12.2008 на суму 4770 грн. 00 коп., факт отримання і загальна вартість товару за якими відповідачем не оспорюється, але оспорюється факт боргу.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог і заперечень.
Позивач в підтвердження своїх позовних вимог надав копії накладних №576 від 17.11.2008 та №625 від 09.12.2008.
Відповідач надав копії платіжних документів, із яких вбачається, що товар по накладній №576 від 17.11.2008 оплачений на суму 14784 грн. 60 коп. (накладні №1713 від 05.12.2008; №1721 від 15.12.2008; №1744 від 23.12.2008, №1759 від 09.01.2009, №1717 від 16.01.2009; №1794 від 23.01.2009; №1804 від 30.01.2009; №1818 від 06.02.2009; №1841 від 20.02.2009; №1855 від 27.02.2009; №1871 від 06.03.2009; №1883 від 13.03.2009; №1899 від 23.03.2009; №1922 від 03.04.2009; №1942 від 13.03.2009; №2003 від 26.05.2009), а оплата отриманого товару за накладною №625 від 09.12.2008 не здійснювалась (платіжні доручення відсутні).
Таким чином, судова колегія вважає, що факт неповного розрахунку відповідачем за товар, який отриманий за накладними №576 від 17.11.2008 та №625 від 09.12.2008 є встановленим.
Що стосується суми боргу, то вона фактично підтверджується актами звірення розрахунків, які сторони зробили від 29.12.2009 і 05.01.2010 в сумі 8218 грн. 00 коп. і актом контрозрахунку відповідача від 10.12.2009.
Згідно вищевказаних документів сторони фактично підтвердили порядок і розмір розрахунків з березня 2007 по вересень 2009, тобто до періоду здійснення останніх розрахунків відповідачем за отриманий товар.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що господарський суд при розгляді даної справи неповно з”ясував обставини справи, що привело до прийняття невірного рішення, яке підлягає скасуванню, а позов підлягає частковому задоволенню в сумі 8218 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується вимог позивача в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн., то судова колегія вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 1000 грн., виходячи із наступного.
Пунктом 12 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено), вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка складається в країні або регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором № 14 від 14.09.2009 про надання правової допомоги, остання складається з плану дій, консультацій, аналізу дослідження матеріалів, аналізу норм законодавства, організації, підготовки та проведення позовної роботи, підготування позовної заяви, розрахунку ціни позову, надіслання копії позовної заяви.
Вказана робота та послуги для кваліфікованого фахівця не являється складною, не потребує додаткових витрат, складається з виконання роботи юриста підприємства в межах звичайного режиму роботи та не оплачується в розмірі зазначеному позивачем.
Судова колегія, з урахуванням конкретних обставин справи, вважає можливим зменшити розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат на оплату послуг адвоката для даної справи та стягнути їх в сумі 1000 грн.
У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.2 ст. 103, п.1 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Барс”, м.Донецьк на рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2010 по справі №8/235 задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2010 по справі №8/235 –скасувати.
3.Прйиняти нове рішення.
4.Позовні вимоги задовольнити частково.
5.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства „Барс”, м.Донецьк, вул.Воїнська, 36, код 25602740 борг у сумі 8218 грн. 00 коп., державне мито в сумі 82 грн. 18 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 210 грн. 39 коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1000 грн. 00 коп.
6.В решті позову відмовити.
7.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства „Барс”, м.Донецьк, вул.Воїнська, 36, код 25602740 державне мито за апеляційним провадженням в сумі 45 грн. 47 коп.
8.Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя К.І. Бойченко
Суддя Л.І. Журавльова
Помічник судді С.І.Заєць