Справа № 417/8303/19

Провадження № 2/417/323/19

РІШЕННЯ

Іменем україни

"04" грудня 2019 р. смт Марківка

головуючого судді Дідоренко А. Е.

при секретарі Грибєнік О. В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у с. Марківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича до Ліснополянської сільської ради Марківського району Луганської області, третя особа: Станично - Луганська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бірюкова І.Ю. звернулася до Марківського районного суду Луганської області з позовом до Ліснополянської сільської ради Марківського району Луганської області, третя особа: Станично - Луганська нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно до складу якого входить земельна ділянка, площею 4,51 га, що розташована на території Ліснополянської сільської ради Марківського району Луганської області, право на земельну частку (пай) , розміром 8,82 умовних кадастрових гектарів. За життя спадкодавець склала заповіт від 09.06.2009р., засвідчений секретарем Кризької сільської ради, в якому заповіла своїй доньці ОСОБА_1 належне їй вищевказане майно.

Вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину, однак отримала роз`яснення, в якому нотаріус відмовляє у видач свідоцтва на право на спадщину, оскільки вона не проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою та пропустила шестимісячний строк для звернення з заявою про прийняття спадщини.

Крім того в заяві про уточнення позовних вимог зазначає, що не має можливості надати суду докази поважних причин пропуску строку, пов`язаних з об`єктивними непереборними, істотними труднощами, тому єдиним способом захисту порушених прав є визнання судом права власності на спадкове майно.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач та його представник в своїй заяві просили розглянути справу в їх відсутнсть.

Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Відзиву на позовну заяву не надав, просив розглянути справу на розсуд суду. (а.с.147).

Третя особа, Державний нотаріус, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. (а.с.145).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. У такому випадку фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1258 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.1ст.1269ЦК України, спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населений пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У судовому засідання встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 08.06.2016 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_2 (а.с.49), яка в зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 . (а.с.50).

Згідно копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 24.06.2016, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час свого життя вона склала заповіт, посвідчений 09.06.2009р. секретарем Кризської сільської Ради Марківського району Луганської області та зареєстрований в реєстрі за №12 згідно якого належну їй земельну частку (пай) в розмірі 4,51 га згідно державного акту І -ЛГ № 069465 та сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №0094040, виданого Марківською райдержадміністрацією в січні 1997 року заповіла ОСОБА_1 (а.с.57).

З роз`яснення державного нотаріуса Станично-Луганської державної нотаріальної контори від 02.11.2017р. вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті значилася зареєстрованою з 04.05.2011 в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_2 , проте у зазначений законом шестимісячний строк не звернулася з заявою про прийняття спадщини, а тому є такою, що не прийняла спадщину. В зв`язку з цим їй рекомендовано звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини згідно ст. 1272 ЦКУкраїни.

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру встановлено, що у спадковому реєстрі інформація відносно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня. (а.с.117).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Згідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно зі ст.ст.1297,1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно положень пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно абзаців 1, 15, 16 п. 3.1 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до змісту ст.1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:

1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;

2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленомуст.1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч.5 ст.1268, статей 1296 - 1299 ЦК України.

Отже, вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини. У матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем спадщини. Тому звернення позивача, якому відмовлено постановою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом у зв`язку з пропуском встановленого законодавством строку для прийняття спадщини, до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на спадкове майно, без звернення до суду з вимогами про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, є передчасним.

На думку суду, позивачем обраний не той спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст.ст.4,12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216,1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича до Ліснополянської сільської ради Марківського району Луганської області, третя особа: Станично - Луганська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області або безпосередньо до Луганського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: А.Е. Дідоренко