Справа №2-а-1803/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Мотивована
20 липня 2009 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Наумик О.О., при секретарі Шеіній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка справу адміністративного судочинства за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги дітям війни,
ВСТАНОВИВ:
17.06.2009 р. позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить
- відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;
• - визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області протиправними;
• - зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік у сумі 1.290, 60 грн., за 2007 рік у сумі 1.442, 70 грн., за січень-грудень 2008 року у сумі 1.334, 52 грн.;
• - зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити на його користь інфляційні від щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік у сумі 149, 71 грн., за 2007 рік у сумі 239, 49 грн., за січень-грудень 2008 року у сумі 214, 86 грн.
- зобов'язати відповідача проводити в подальшому нарахування та виплати йому щомісячної державної соціальної допомоги, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни",
пославшись на те, що має статус "дитини війни", у зв'язку з чим у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1.01.2006 р. йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках йому така допомога не виплачувалась.
Верховна Рада України своїм Законом №3235-IV від 20.12.2005 р. "Про державний бюджет України на 2006 p.", ст.77 та ст.110 та Законом України №489-М від 19.12.2006 р. "Про Державний бюджет України на 2007 р." ст.71 п.12 призупинила дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Конституційний Суд України своїм рішенням №6 рп/2007 від 9.07.2007 р. по справі №1-29/2007, керуючись ст.ст. 147, 150, 152 Конституції України та ст.ст.45, 51, 61, 63, 65 Закону України "Про Конституційний Суд України",
вирішив:
Пункт 1 визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положенням Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р." п.12 ст.71, яким зупинено дію ст.6 ЗУ №2195-IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни"; пункт 3 положення ст.71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 p.", №489-IV від 19.12.2006 p. визначений неконституційним; пункт 5 рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними; пункт 6 рішення Конституційного суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України №2195-Іv від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України №2195-1V від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2006 р." прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2007 р." прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Відповідно до ЗУ №1282-ХІІ від 03.07.1991 р. „Про індексацію грошових доходів населення" щомісячна соціальна допомога, передбачена ст. 6 ЗУ № 2195—ІУ від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни", повинна йому сплачуватись з урахуванням індексу інфляції.
Розмір соціальної допомоги:
За 2006 рік (4.302 * 30%)/100 = 1290, 60 грн.
З урахуванням індексу інфляції у 2006 році 1.290, 60 х 1, 116 - 1.290, 60 = 149, 71 грн.
За 2007 рік (4.809 * 30%)/100 = 1442, 70 грн.
З урахуванням індексу інфляції у 2007 році 1.442, 70 х 1, 116 - 1.442, 70 = 239, 49 грн.
За січень-грудень 2008 року (4.448, 40 * 30%)/100 = 1.334, 52 грн.
З урахуванням індексу інфляції за 2008 рік 1.334, 52 * 1, 116- 1.334, 52 = 214, 86 грн.
Відповідно до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється із дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, окрім того, про належні йому як дитині війни виплати повідомлено не було, тому про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначеної події у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та з посиланням на підтримання позову.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника з урахуванням письмових заперечень проти позову за наступних підстав:
Статтею 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо підвищення пенсій або довічного грошового утримання дітям війни.
Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" надбавка "дитині війни" призначалась тільки особам, які визнані інвалідами.
Оскільки позивач інвалідом не визнаний, підстави для виплати надбавки як "дитині війни" з 01.01.2006 р. відсутні.
Надбавка "дитині війни" виплачується позивачу з 01.01.2008 р. у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України", на підставі ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно положенням якого фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 р. положення Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними. Проте на законодавчому рівні не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку.
Тож підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення, не має.
Просить суд відмовити у позові за наведених підстав, а також за підстав пропущення позивачем строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАСу України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Позивач має правовий статус "дитина війни", що підтверджується копію пенсійного посвідчення.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 p., чинного з 01.01.2006 p., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 p. №3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування. Тому у відповідача не було правового підґрунтя на нарахування і виплату відповідачу 30-відсоткової доплати до пенсії у 2006 році.
В частині вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік у позові слід відмовити з підстав пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС
України, перебіг якого обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наведені позивачем підстави пропущення строку звернення до суду суд не визнає поважними, оскільки Рішення Конституційного Суду України публікуються в офіційних виданнях. Позивачем не надано доказів того, що через якісь поважні причини він не міг вчасно звернутися за захистом порушеного права.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАСу України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу у 2008 році підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року.
Задовольняючи позовні вимоги з 22 травня 2008 року, суд виходить з того, що жодна із сторін не наполягає на застосуванні положень ч.1 ст.100 КАСу в частині позовних вимог щодо нарахування та сплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік.
Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.2008 року, відповідачем сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. відповідач повинен донарахувати та виплатити позивачеві 715, 23 грн. (481 грн. х 30% / 31 дн. * 10 дн. - 481 грн. * 10% / 31 дн. * 10 дн. + 481 грн. * 30% - 481 грн. х 10 % + 482 грн. * 3 м-ці * 30% - 482 грн. * 3 м-ці * 10 % + 498 грн. * 3 м-ці * 30% - 498 грн. * 3 м-ці * 10%).
Вимоги стягнення з відповідача на користь позивача певної суми інфляційних від підвищення до пенсії суд вважає зайвими, оскільки відповідач в силу діючого законодавства повинен здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як "дитині війни", з урахуванням індексу інфляції саме на час виплати.
Позов в частині вимог зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин. Виходячи з закріпленої ст.17 КАСу України компетенції адміністративних судів, компетенція адміністративних судів не поширюється на вирішення питань щодо правовідносин, які виникнуть у сторін у майбутньому.
Керуючись ст.ст. 100 ч.1, 160-161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково, визнавши неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області по нарахуванню ОСОБА_1 як дитині війни щомісячної доплати до пенсії в розмірі, меншому за 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком як "дитині війни" з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 715 грн. 23 коп.
В іншій частині в позові відмовити.
На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі 27 липня 2009 року заяви про апеляційне оскарження.