ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

03 грудня 2019 року

м. Харків

справа № 623/3066/19

провадження № 22-ц/818/4936/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Верховний Суд,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 серпня 2019 року , постановлену у складі судді Винниченка П.П., -

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, мотивуючи який зазначив, що ухвалою Верховного Суду від 17.05.2019 року його касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі за його позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення у справі №826/19159/16 було залишено без руху, а ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 року касаційну скаргу повернуто.

Посилаючись на те, що Цивільним процесуальним Кодексом не передбачено можливості оскарження незаконних дій Верховного Суду, ОСОБА_1 просив на підставі ст. 55 Конституції України визнати вищевказані ухвали Верховного Суду незаконними.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 серпня 2019 року у відкритті провадження відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу скасувати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в відкритті провадження у справі за його позовом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого ОСОБА_1 позову є вимоги про визнання незаконними ухвал Верховного Суду у справі № 826/19159/16.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження дій суду, пов`язаних із розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Статтями 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У зв`язку з цим, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом по суті, перегляду судових рішень у визначеному процесуальним законом порядку і їх виконання, нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 14 Закону № 1402-VIII).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).

З викладеного вище вбачається, що оскарження дій суду при здійсненні ним правосуддя можливе лише шляхом подачі відповідних апеляційних та (або) касаційних скарг.

Можливість оскарження процесуальних дій судді як органу державної влади шляхом подачі відповідного позову до суду не передбачена за винятком випадків завдання особі матеріальної та моральної шкоди в порядку, передбаченому ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

У суду першої інстанції відсутні повноваження розглядати позови про визнання незаконними дій судді іншого суду при здійсненні останнім правосуддя.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України).

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2019 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова