Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 р.                                                                                     № 520/7594/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мадевської Е.Д.,

представника позивача - Гребінки А.М.,

представника відповідача - Сєлєдєвої Т.А.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом        ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просить суд:

          - визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка оформлена листом за № Г-9548-4660/21-19 від 11.07.2019 року, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га та надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га з метою надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 червня 2019 р. засобами поштового зв`язку звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га та надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації. До заяви були надані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Однак, відповідач своїм листом за № Г-9548-4660/21-19 від 11,07.2019 року повідомив про неможливість задоволення заяви позивача у зв`язку з тим, що відносно земельної ділянки, яка планується для відведення позивачу, видано наказ іншому громадянину. На думку позивача, зазначена відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка оформлена листом за № Г-9548-4660/21-19 від 11.07.2019 року є протиправною, у звязку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач проти позову заперечував, згідно наданого до суду відзиву на позов просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що земельна ділянка із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою якої звернувся позивач накладається на земельні ділянки, яким вже надані вищезазначені дозволи. Тому, у зв`язку з вищевикладеною обставиною, позивачу листом було запропоновано уточнити бажане місце розташування земельної ділянки та повторно звернутись до Головного управління з відповідним зверненням.

Протокольною ухвалою від 04.11.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом  встановлено, що 11 червня 2019 р. позивач звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га та надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації. До заяви були надані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.18).

Листом за № Г-9548-4660/21-19 від 11.07.2019 ГУ Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про те, що згідно інформації наявної в головного управління, земельна ділянка, яка планується гр. ОСОБА_1 до відведення  видано наказ іншому громадянину та запропоновано уточнити бажане місце розташування земельної ділянки та повторно звернутись до Головного управління з відповідним зверненням (а.с. 20).

Не погодившись з такою відповіддю відповідача,позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, зобов`язання відповідача надати такий дозвіл.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

-  надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Зі змісту листа відповідача від 11.07.2019 №Г--9548-4660/21-19 вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка, яка планується до відведення гр. ОСОБА_1 видано наказ іншому громадянину (а.с. 20).

Однак, ті обставини, на які посилається відповідач у вказаному листі, не передбачені статтею 118 ЗК України в якості підстави для відмови в задоволенні клопотання про наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Беручи до уваги наведене, суд зазначає, що оскільки позивачем, з урахуванням вищезазначених норм ЗК України, подано відповідні документи, то у відповідача не було правомірних підстав відхиляти клопотання щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333(далі - Положення № 333) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому, пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Однак, як встановлено судом рішення у формі наказу про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, як це передбачено статтею 118 ЗК України, відповідачем не приймалось.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист від 11.07.2019 №Г--9548-4660/21-19 не може вважатися належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.02.2019 по справі № 823/1121/16, від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18, яка є обов`язковою для врахування в силу ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних відносинах діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка оформлена листом за № Г-9548-4660/21-19 від 11.07.2019 року, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га та надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою     статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 по справі № 2040/6320/18.

З огляду на викладене, твердження відповідача про втручання суду у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, є необґрунтованим.

Разом з тим, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, та не прийняв рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки  або про відмову в його наданні.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору  статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою  статті 245 КАС України  визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку належним та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1  про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га з метою надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18, від 14.08.2018 по справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 по справі № 814/1755/17, від 11.09.2018 по справі № 816/318/18.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

          Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка оформлена листом за № Г-9548-4660/21-19 від 11.07.2019 року, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га та надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м.Суми, вул.Петропавлівська,108, код ЄДРПОУ 39763885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га з метою надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м.Суми, вул.Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39763885) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.12.2019 року.

Суддя                                                                                                 О.М. Тітов