ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Сіромаха М.А.- за дов. від 05.03.07

від відповідача : Сопільняк О.М.- за дов. від 03.02.07

          Товариством з обмеженою відповідальністю “Ремонтне підприємство” у травні 2006 року заявлений позов про визнання Відкритого акціонерного товариства “Агротехніка” таким, що вийшло зі складу учасників позивача. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначав, що листом від 26.12.05 №02.102 відповідач повідомив про вихід зі складу учасників товариства, а листом від 07.04.06 №01-136 просив повернути його частку у статутному капіталі

доповідач: Добролюбова Т.В.

майном, яке було передане ним до статутного фонду. Разом з тим, позивач наголошував на тому, що листом від 04.04.06 відповідач повідомив учасників ТОВ “Ремонтне підприємство” про скликання на 20.04.06 загальних зборів на території акціонерного товариства. Дані дії ВАТ “Агротехніка”, на думку позивача, є порушенням статті 92 Цивільного кодексу України, статей 58, 61 Закону України “Про господарські товариства”. Тому позивач просив визнати відсутність права у відповідача, вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтне підприємство”. Товариство вважало, що такий спосіб захисту його права узгоджується з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України і цим обґрунтовував позов.

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.09.06, ухваленим суддею Безрук Т.М., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Місцевий суд вмотивовуючи рішення посилався на відсутність доказів, які  підтверджують внесення змін до статуту ТОВ “Ремонтне підприємство” про зміну складу його учасників та державної реєстрації таких змін. Суд керувався приписами статей 4, 7, 59, 41 Закону України “Про господарські товариства”, статями 82, 83 Господарського кодексу України, статтею 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців”, частиною 5 статті 89 та  частиною 4 статті 145 Цивільного кодексу України. Водночас суд визнав, що вимоги заявлені позивачем не відповідають встановленому законом способу захисту порушеного права, оскільки останній не визначив, відсутність яких саме прав відповідача він просить встановити, а фактично наполягав на встановленні факту виходу відповідача з ТОВ “Ремонтне підприємство”.

          Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мамонтової О.М.- головуючого, Агрикової О.В.,       Фаловської І.М. розглянув справу повторно за скаргою позивача і постановою від 06.12.06, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремонтне підприємство” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Разом з цим,  товариство просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник вказує на  те, що вихід з товариства -є безумовне суб'єктивне право учасника, і це підтверджує приписами частини 1 статті 10, статі 54 Закону України “Про господарські товариства”,   статтею 100 Цивільного кодексу України. При цьому, заявник зауважує, що відповідно до статей 41, 59 Закону України “Про господарські товариства” питання виходу з товариства уповноважений вирішувати виконавчий орган учасника бажаючого вийти з товариства. Товариство зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про припинення корпоративних правовідносин з часу реєстрації змін до установчих документів, суперечать статті 7, частині 3 статті 18  Закону України “Про господарські товариства”. Товариство наголошує на тому, що фактичні зміни складу учасників породжують правові наслідки щодо наступної реєстрації таких змін. Подання ж заяви про вихід є односторонньою дією і такий правочин є дійсним з моменту його вчинення. Скаржник зазначає, що згідно статті 148 Цивільного кодексу України заява відповідача є належним доказом того, що після спливу тримісячного строку, а саме з 26.03.06 відповідач втратив статус учасника ТОВ “Ремонтне підприємство”. Не мотивоване відхилення цих доводів судами попередніх інстанцій, на думку товариства, є порушенням   приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України.  

          Від Відкритого акціонерного товариства “Агротехніка” відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. та пояснення представників сторін, переглянувши  матеріали  справи і доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування судами  приписів  чинного   законодавства,  дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

         Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.01.03 протоколом №1 загальних зборів засновників було затверджено Установчий договір про спільну діяльність зі створення товариства з обмеженою відповідальністю  і Статут  ТОВ “Ремонтне підприємство”. Одним із засновників цього товариства стало   Кобеляцьке ВАТ “Агротехніка”. Заявою від 26.12.05 №02.102 Голова правління цього акціонерного товариства (відповідача) повідомив              ТОВ “Ремонтне підприємство” про прийняте ним рішення щодо виходу акціонерного товариства зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю (позивача). Водночас, відповідач виклав вимогу про виплату частини прибутку згідно його внеску у статутний фонд. Судами встановлено, що дана заява прийнята позивачем до виконання, про що було повідомлено відповідача листом №90 від 27.03.06. Предметом позову у даній справі є правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтне підприємство” про визнання відсутності права у Відкритого акціонерного товариства “Агротехніка на вчинення дії від імені товариства щодо скликання загальних зборів учасників, у тому числі, шляхом визнання його таким, що вийшло зі складу учасників ТОВ “Ремонтне підприємство”. Вимоги обґрунтовані статтями 145, 148 Цивільного кодексу України та статтями 10, 41, 59 Закону України “Про господарські товариства”. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що  до установчих документів позивача  не внесені зміни про вихід Відкритого акціонерного товариства “Агротехніка” з учасників товариства і не відбулося їх державної реєстрації, а відтак, не має підстав вважати відповідача таким, що вийшов зі складу учасників товариства. Проте, такий висновок колегія суддів визнає передчасним. Правовий статус і діяльність господарських товариств регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та   Закону України “Про господарську діяльність”. Право на вільне розпорядження належними учаснику корпоративними правами є невід'ємним. Корпоративні правовідносини  існують безстроково і припиняються внаслідок настання обставин, передбачених законом. Зокрема, підставою для припинення корпоративних відносин з ініціативи учасника - є вихід з товариства з обмеженою відповідальністю. Право на вихід реалізується у встановленому законом порядку та з урахуванням вимог, передбачених установчими документами. Дане право  не може бути обмежене. Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства має право у порядку, визначеному установчими документами та законом вийти з товариства.  Дана норма кореспондує з частиною 1 статті 10 Закону України “Про господарські товариства”, якою визначено, що учасник товариства має право вийти у встановленому порядку з товариства. Підставою для виходу з товариства є заява учасника. При  виході з товариства юридичної особи -учасника, ним подається рішення  відповідного органу управління. Згідно статей 41, 59 Закону України “Про господарські товариства” в акціонерних товариствах такі питання уповноважений вирішувати виконавчий орган. Проте, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, виходячи з установчих документів відповідача, чи уповноваженим органом ВАТ “Агротехніка” заявлено про вихід з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтне підприємство”. Відповідно до частини 1 статі 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Частиною 2 цього Кодексу зумовлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Ці положення відображені і в статті 54 Закону України “Про господарські товариства” згідно якої при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Відтак, вирішуючи даний спір, судам попередніх інстанцій необхідно було насамперед установити чи передбачає Статут товариства інший строк  виходу з товариства ніж це встановлено законом, визначити дату отримання листа про вихід акціонерного товариства  безпосередньо позивачем, оскільки саме з цього моменту обчислюється трьохмісячний строк. Виходячи зі з'ясованого суди повинні установити  день, з якого учасник вважається таким, що вийшов з товариства, або ж спростувати таке твердження позивача.  Разом з цим, колегія суддів визнає, що фактичні зміни складу учасників породжують, як правовий наслідок обов'язок реєстрації таких змін. Ці наслідки породжуються діями сторін. Подання заяви про вихід є односторонньою дією, спрямованою на припинення корпоративних правовідносин. Такий правочин є дійсним з моменту його вчинення, і дійсність не залежить ні від згоди товариства, ні від реєстрації змін до установчих документів. Помилковим є застосування апеляційною інстанцією пункту 7 частини 4 статті 145 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин. Названий припис Цивільного кодексу України унормував віднесення до виключної компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю виключення учасника товариства. Проте, виключення учасника із складу товариства з обмеженою відповідальністю -є санкцією, а спір про застосування такої у справі відсутній. Висновок судів про те,  що вимоги заявлені позивачем не відповідають встановленому законом способу захисту порушеного права,  оскільки останній не визначив, відсутність яких саме прав відповідача він просить встановити, визнається колегією суддів також помилковим. Статтею 20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту прав суб'єктів господарювання, зокрема, визнання наявності або відсутності прав. Приписами даної статті були обґрунтовані вимоги позивача при зверненні з позовом до господарського суду. Проте, якщо судові не зрозуміло, відсутність яких прав відповідача позивач просить встановити  суди повинні з'ясувати це  та установити чи мали місце обставини, на які посилається позивач, зокрема, щодо порушення відповідачем суб'єктивного права позивача на скликання загальних зборів учасників ТОВ “Ремонтне підприємство”. Окрім цього, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови надав оцінку доводам відповідача, натомість, довід позивача щодо наявності заяви про вихід відповідача з товариства, яка свідчить про його добровільне волевиявлення спрямоване на припинення корпоративних правовідносин залишився поза увагою суду, підстави відхилення вказаного доводу у постанові не наведені. Згідно  приписів статей 4², 4³ Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а тому господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи і оцінює кожний доказ окремо, та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно  відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Переглянуті судові акти цим вимогам повністю не відповідають.  Враховуючи, що застосування норм матеріального права цілковито залежить від повноти та правильності встановлення обставин справи, судові рішення не можна визнати законними. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають нам права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхиленні ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.12.06 у справі №19/129 і рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.06 у цій справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду  Полтавської  області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтне підприємство” задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                    Т.Добролюбова

            С у д д і                                                                               Л.Продаєвич

                                                                                                    Л.Рогач