ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 р. | № 15/119(12/230/9) |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Регіонального відділення ФДМ України по Чернігівській області |
на постанову | від 26.02.2007 |
Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Чернігівської області № 15/119(12/230/9) |
за позовом | Регіонального відділення ФДМ України по Чернігівській області |
до | ВАТ “Котельний завод “Колвіенергомаш” |
про | відшкодування 78144,57 грн. |
за участю представників: - позивача | Семенія М.В. |
- відповідача | Хряпова І.Б. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернігівський області від 14.11.2006 у справі № 15/119 (12/230/9) (колегія суддів у складі головуючого судді Федоренко Ю.В., суддів Фетисової І.А., Книш Н.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі головуючого судді Григоровича О.М., суддів Гольцової Л.А., Рябухи В.І.), позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ВАТ „Котельний завод „Колвіенергомаш” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівський області 8713,81 грн. збитків, завданих державі внаслідок незбереження державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства в процесі приватизації.
В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення в зв’язку з не доведенням втрати відповідачем обладнання, яке фактично було встановлено на котельні, що залишилась у державній власності, що підтверджується постановою від 13.09.2006 у кримінальній справі № 75/2977 та постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.10.2006.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівський області в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, при прийнятті рішення та постанови судами попередніх інстанцій були порушені норми ст. ст. 1 –3, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та ст. ст. 34, 35, 43 ГПК України.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом не прийнято до уваги основний доказ порушення покладеного на ВАТ Котельний завод “Колвіенергомаш” зобов'язання по збереженню державного майна - протокол інвентаризаційної комісії від 08.06.2005, в якому зафіксовано факт нестачі державного майна на суму 78144,57 грн., натомість первинних бухгалтерських документів про встановлення обладнання на котельню відповідачем не подано.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.8 Плану приватизації державного підприємства заводу „Агрореммаш”, правонаступником якого став ВАТ „Котельний завод „Колвіенергомаш”, та пунктом 5 Протоколу засідання інвентаризаційної комісії № 1 від 10.05.1995 визначено, що невстановлене обладнання на суму 2209770 тис. крб., яке придбане для котельні, не підлягає приватизації і не було включене до статутного фонду ВАТ.
08.06.2005 інвентаризаційною комісією за участю представників позивача та відповідача було складено протокол про виявлену під час інвентаризації станом на 30.05.2005 нестачу невстановленого обладнання на суму 78144,57 грн. згідно переліку відсутнього обладнання, наведеного в додатку 3 до протоколу засіданні інвентаризаційної комісії.
При розслідуванні кримінальної справи № 75/2977, порушеної через втрату державного майна на суму 78144,57 грн. постановою прокуратури м. Чернігова від 12.10.2005 за фактом зловживання службовим становищем і службового підроблення, перекваліфікованої після проведення додаткового розслідування щодо бувшого голови правління ВАТ Щура М.П., який через неналежне виконання своїх службових обов’язків внаслідок несумлінного ставлення до них не забезпечив зберігання державного майна, було встановлено використання майна на діючій котельні та у капітальному будівництві на суму 74757,67 грн., однак, обладнання на суму 3386,90 грн. відсутнє як на території заводу, так і на котельнях, отже, має рахуватись як реальний розмір недостачі, в зв’язку з чим Щуру М.П. пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, про що винесено постанову від 13.09.2006, в якій наводиться перелік фактично втраченого державного майна на загальну сумі 3386,90 грн.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.10.06 кримінальну справу по обвинуваченню Щура М.П. за ст. 367 ч. 1 КК України закрито через визнання ним вини в пред’явленому обвинуваченні, скоєнням ним злочину вперше і невеликої тяжкості, та відсутністю до нього претензій підприємства.
Згідно з п. 3.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999 за № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707, відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутній фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 Цивільного кодексу України - щодо захисту прав власності, та главою 51 Цивільного кодексу України - щодо правових наслідків порушення зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Розмір збитків обчислюється у відповідності до Порядку визначення збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 та Порядку індексації вартості окремих видів майна, затвердженого спільним наказом ФДМУ та Міністерства статистики України від 05.04.1996 № 393/101.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості стягнення з відповідача збитків в розмірі, встановленому в процесі розгляду кримінальної справи № 75/2977 - 3386,90 грн., з урахуванням збільшення цієї суми на індекс інфляції, що становить 8713,81 грн., і судові акти в цій частині не є предметом касаційного оскарження.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суди попередніх інстанцій врахували встановлені в процесі розслідування і розгляду кримінальної справи № 75/2977, порушеної через втрату державного майна на суму 78144,57 грн., обставини і факти та, оцінивши їх за правилами ст. 43 ГПК України, дійшли висновку про те, що позивач не довів втрати відповідачем невстановленого обладнання, придбаного для котельні, на суму 74757,67 грн., не подав доказів, які б спростовували ці встановлені обставини щодо використання відповідачем майна на цю суму на діючій котельні та у капітальному будівництві, тобто, на об’єкти державної власності.
Виходячи з меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 1117 ГПК України, та доводів касаційної скарги, колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків доводиться кредитором, в зв’язку з чим і з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не можливо вважати доведеним, що фактичний розмір збитків відповідає заявленому, а посилання позивача в наданих суду поясненнях по суті справи (а.с.97, т.4) на “достатньо високу ступінь обґрунтованості заявлених вимог” свідчить про недотримання ним встановленого зазначеною нормою обов’язку точного підрахунку збитків і їх документального підтвердження, тому позовні вимоги в цій частині правомірно визнані судами попередніх інстанцій такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач не довів належними і допустимими доказами виконання власних зобов’язань щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі, встановлених приписами пунктів 1.3, 1.4, 4.1 Положення від 19.05.1999 № 908/68, зокрема, не здійснив вибір способу та не забезпечив умови подальшого використання майна з попереднім аналізом висновків інвентаризаційних комісій, адже, інвентаризація невстановленого майна для котельні протягом 10 років не проводилась, наявність майна на балансі і його вартість не контролювалась, передача цього обладнання на зберігання відповідачеві, в оренду тощо не здійснювалась, чим унеможливлюється висновок про дотримання позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 757 “Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених в процесі корпоратизації та приватизації” при проведенні інвентаризації, оформленої протоколом від 08.06.2005, на якому ґрунтуються позовні вимоги.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги і для висновку про порушення судами попередніх інстанцій під час розгляду справи вимог чинного матеріального і процесуального законодавства, а, отже, і підстав для скасування або зміни ухвалених у справі судових актів.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 у справі господарського суду Чернігівської області № 15/119 (12/230/9) залишити без змін.
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області залишити без задоволення.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.І.Глос