Номер провадження 2/754/2004/19

Справа №754/9834/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косарєва Тетяна Вячеславівна, про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.02.2017 року за заявою позивача було розпочато досудове розслідування щодо злочинних дій ОСОБА_4 , а саме кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12017110030001017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.191, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст.365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України. Станом на сьогодні ОСОБА_4 є обвинуваченим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України. Потерпілому ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження завдано матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 . Зокрема, в рамках кримінального провадження за №12017110030001017 05.10.2017 року позивачем було подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, на загальну суму матеріальних збитків, з урахуванням інфляційних втрат, у розмірі 3378248, 28 грн. та 2000000, 00 грн. моральної шкоди; 16.01.2018 року позивачем було подано другий цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, на загальну суму, з урахуванням інфляційних втрат, у розмірі 1991960, 95 грн. Отже, загальна сума позовних вимог ОСОБА_3 за позовами щодо відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди дорівнює 7370209, 23 грн. 13.10.2017 року, через сім днів після повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, тобто у службовому підробленні, а саме внесенні до офіційних документів свідомо неправдивих відомостей, вчиненому групою осіб за попередньою змовою, що спричинило тяжких наслідків інтересам окремих юридичних і фізичних осіб, ОСОБА_4 було укладено оскаржувані правочини на користь ОСОБА_5 . Уклавши фіктивні оскаржувані правочини з метою уникнення стягнення на нерухоме майно, що є предметом оскаржуваних правочинів, ОСОБА_4 здійснив умисні дії, що мають правовим наслідком порушення прав та законних інтересів позивача, а саме можливості стягнення для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок відчуженого вище зазначеного об`єкта нерухомого майна. Оскаржувані правочини уклали сторони, які є близькими родичами, без мети настання реальних правових наслідків, обумовлених спірним правочином. Дії сторін оскаржуваних договорів направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому його коштом судових рішень про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Зокрема, дарувальник ОСОБА_4 фактично продовжує володіти та користуватися цим майном. Отже, позивач вважає, що оскаржувані правочини є фіктивними та у відповідності до положень ст. 234 ЦК України підлягають визнанню недійсними. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсними наступні договори, а саме:

1)Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0028, посвідчений 13.10.2017 року приватним нотаріусом КМНО Косарєвою Т.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1868;

2)Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0012, посвідчений 13.10.2017 року приватним нотаріусом КМНО Косарєвою Т.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1869;

3)Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0023, посвідчений 13.10.2017 року приватним нотаріусом КМНО Косарєвою Т.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1870;

4)Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за пресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 800000000:62:403:0030, посвідчений 13.10.2017 року приватним нотаріусом КМНО Косарєвою Т.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1871;

5)Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0002, посвідчений 13.10.2017 року приватним нотаріусом КМНО Косарєвою Т.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1872;

Також позивач просить суд застосувати наслідки недійсності вказаних вище договорів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 30.07.2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 31.07.2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Косарєва Т.В. про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 02.08.2019 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на земельні ділянки, що є предметами оскаржуваних договорів, а також заборонено ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження та/або обтяження майна - земельних ділянок.

18.09.2018 року до суду надійшов Відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_4 . Відповідно до викладених у Відзиві заперечень зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки вони необгрунтовані, викладені в позові обставини не підтверджені належними доказами, окрім того між сторонами відсутній цивільний спір. Відповідач також зазначив, що ОСОБА_3 протягом десяти років не звертався до суду щодо визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ «ПЛАТО ПЛЮС» від 14.02.2008 року, оформлених протоколом №1 від 14.02.2008 року, з підстав неприйняття участі в них та незаконності прийнятих рішень, а отже вмотивованого рішення суду з цього приводу не має, що свідчить про законність прийнятих рішень загальними зборами. Це свідчить, що ОСОБА_3 приймав участь на загальних зборах, голосував особисто, підписував протокол і дійсно мав намір продати свою частку комплексу, був обізнаний про ціну продажу, підписав договір купівлі-продажу та отримав кошти. Протягом десяти років ОСОБА_3 приймав участь у господарській діяльності ТОВ «ПЛАТО ПЛЮС», укладав та підписував різного роду правочини, угоди та інші документи. Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 18.02.2008 року № 801 нотаріально посвідчений. Підписання договору відбулося у присутності нотаріуса КМНО Омельчука О.І., який належним чином перевірив всі документи та повноваження осіб на підписання договору, а потім його посвідчив. ОСОБА_3 протягом всього часу не звертався до суду щодо визнання цього договору недійсним. Вмотивованого рішення суду про визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 18.02.2008 року № 801 недійсним по цей час не має. Вищезазначене свідчить, що ОСОБА_3 отримав кошти за умовами договору в повному обсязі. Крім того, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2018 року №357/2298/18 встановлено, що у формулюванні обвинувачення відсутні відомості про місце та час вчинення злочину відносно ОСОБА_3 . Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.08.2018 року №357/2298/18 залишено без змін ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2018 року №357/2298/18. Відтак, між сторонами відсутній спір, факт завдання ОСОБА_3 матеріальних збитків нічим не підтверджується, а тому ОСОБА_3 не має суб`єктивного права оскаржувати договори дарування, в яких він не є стороною. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог.

19.09.2018 року до суду надійшла Відповідь на відзив представника позивача, в якій зазначено про те, що в своєму відзиві на позов відповідач ОСОБА_4 наводить свої заперечення щодо обставин, викладених позивачем в межах кримінального провадження №12017110030001017, які не є предметом розгляду цієї цивільної справи, а розглядаються Білоцерківським міськрайонним судом Київської області в межах кримінальної справи №357/2298/18. Відтак ОСОБА_4 намагається довести суду правомочність продажу позивачем та відповідачем цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_6 , дійсність рішення загальних зборів ТОВ «ПЛАТО ПЛЮС», оформлених протоколом № 1 від 14.02.2008 року, договору купівлі-продажу зазначеного цілісного майнового комплексу. Проте всі ці обставини не мають відношення до даної справи, а є предметом розгляду кримінальної справи. Також, Відповідач 1 у відзиві на позов зазначає, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2018 року, ухваленої судом в межах розгляду кримінальної справи № 357/2298/18, було повернуто обвинувальний акт від 03.03.2018 року у кримінальному провадженні №12017110030001017. Проте, повернення зазначеного обвинувального акту не скасовує той факт, що під час укладення оскаржуваних правочинів ОСОБА_4 був повідомлений про підозру у вчиненні злочину, про існування цивільного позову, поданого позивачем в межах кримінального провадження, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину, на загальну суму матеріальних збитків, з урахуванням інфляційних втрат, у розмірі 3 378 248, 28 грн. та 2 000 000, 00 грн. моральної компенсації, також був обізнаний. Крім того, санкцією ч. 5 ст.191 КК України передбачена спеціальна конфіскація майна, як вид покарання, про що ОСОБА_4 також був повідомлений ще до укладення оскаржуваних правочинів. Будучи повідомленим про зазначені кримінальне провадження і цивільний позов, поданий позивачем в межах кримінального провадження, ОСОБА_4 уклав оскаржувані правочини з метою уникнення стягнення на нерухоме майно, яке матиме місце у разі задоволення судом цивільного позову. Тобто укладення зазначених правочинів є умисною дією, направленою на порушення прав та законних інтересів позивача, який є потерпілим у кримінальному провадженні, обвинуваченим в якому є ОСОБА_4 . На підставі викладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.

02.10.2018 року до суду надійшли Заперечення на відповідь на відзив від відповідача, в яких зазначено, що ОСОБА_3 зі своєї сторони намагається довести неправомочність вищевикладених подій, але при цьому не надає суду ніяких доказів. В свою чергу ОСОБА_4 у відзиві ґрунтовно спростував відомості, викладені ОСОБА_3 у позові, надавши відповідні докази. ОСОБА_3 , звертаючись з позовом у даній справі, брав за основу обставини, які є, як він зазначає, предметом розгляду кримінальної справи №357/2298/18. Обов`язком ОСОБА_3 було надати суду докази, що він не приймав участі у продажі цілісного майнового комплексу ТОВ «ПЛАТО ПЛЮС», надати рішення суду про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «ПЛАТО ПЛЮС» оформлених протоколом №1 від 14.02.2008 року, надати рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного комплексу, а не критикувати відзив ОСОБА_4 . На підставі викладеного відповідач ОСОБА_4 просить у задоволенні позову відмовити.

02.10.2018 року до суду надійшли Заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , в яких зазначено, що позивач в рамках кримінального провадження два рази намагався накласти арешт на земельні ділянки і йому було відмовлено. Тому ОСОБА_3 і була подана до суду позовна заява про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, щоб в рамках забезпечення позову накласти арешт на земельні ділянки. Тобто позивач зловживає своїм правом, подавши позов виключно для здійснення перешкод у розпорядженні та користуванні своїм майном ОСОБА_5 , для задоволення своєї особистої помсти. На момент укладення оспорюваних договорів дарування арешт на дане майно не був накладений, ОСОБА_4 був обвинувачений, вироку суду з встановленням його вини у вчиненні кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 не існує. Позивач вважає підставою для визнання п`яти договорів дарування земельних ділянок, загальна вартість яких більше ніж 11 мільйонів гривень, начебто намір ОСОБА_4 приховати об`єкти нерухомості від можливого покарання у формі спеціальної конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим. При цьому ОСОБА_3 стверджує, що ним було подано цивільний позов в межах кримінального провадження про відшкодування матеріальної та моральної завданої вчиненням злочину на загальну суму матеріальних збитків, з урахуванням інфляційних втрат, у розмірі 3 378 248, 28 грн. та 2 000 000, 00 грн. моральної компенсації. Тобто позивачем було подано позовну заяву, в якій він умисно просив визнати недійсними договори дарування земельних ділянок, загальна вартість яких більш ніж в три рази вища, ніж матеріальна шкода, яка, на його думку, була завдана кримінальним правопорушенням. На підставі викладеного представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

28.11.2018 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшла Заява про зміну (уточнення) підстав подання позову, відповідно до якої позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.01.2019 року задоволено клопотання представника відповідача та скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 02.08.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 25.03.2019 року скасовано Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15.01.2019 року та в задоволенні заяви ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.06.2019 року відмовлено представнику позивача у задоволенні заяви про відвід судді Лісовської О.В. Заяву представника позивача передано на розгляд іншому судді у порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України, провадження по справі зупинено.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 06.06.2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Лісовської О.В.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10.06.2019 року провадження у справі відновлено.

23.11.2019 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшла Заява про зміну (уточнення) підстав подання позову, відповідно до якої представник зазначає, що станом на сьогоднішній день в провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться справа №757/12245/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири на ім`я своєї доньки. Крім того, в провадженні Деснянського районного суду м. Києва знаходиться справа №754/9834/18 за позовною заявою ТОВ «Плато Плюс» до ОСОБА_4 , ТОВ «Права Справа» про визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень. Зазначені вище договори дарування були укладені при тих самих обставинах, що і оспорювані договори по справі №754/9834/18. Укладені договори, що оспорюються в справах №757/12245/18 та 754/807/19, додатково підтверджують той факт, що єдиною метою ОСОБА_4 є приховання всього свого майна від звернення стягнення в майбутньому. Тобто ОСОБА_4 всіляко намагається уникнути будь-якої відповідальності за свої незаконні діяння. Укладення оспорюваних договорів дарування за наявності у ОСОБА_4 на момент укладення таких договорів заборгованості перед ОСОБА_3 (невиконаного грошового зобов`язання), подальших дій ОСОБА_4 щодо відчуження в аналогічний спосіб (за договорами дарування) іншого нерухомого майна (справи №757/12245/18,754/807/19), а також наявність кримінальних проваджень та вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке є конфіскація всього майна, свідчить про те, що оспорювані договори дарування є фіктивними. У зв`язку вищевикладеним представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у Відзиві на позов.

Третя особа - приватний нотаріус КМНО Косарєва Т.В. - у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що старшим слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області Ткач І.І. у кримінальному провадженні № 12017110080001017 від 23.02.2016 було повідомлено про підозру ОСОБА_4 , про те, що він підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 22-28 т. 1).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 13.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1868, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 земельну ділянку № 3 , площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_8 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0028) (а.с. 2-3 т. 3).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 13.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1872, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 земельну ділянку АДРЕСА_9 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0002) (а.с. 4-5 т. 3).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 13.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1870, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 земельну ділянку АДРЕСА_9 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0023) (а.с. 6-7 т. 3).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 13.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1869, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 земельну ділянку АДРЕСА_8 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0012) (а.с. 8-9 т. 3).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 13.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1871, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 земельну ділянку АДРЕСА_8 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0030) (а.с. 10-11 т. 3).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13.10.2017 року № 1868, приватним нотаріусом КМНО Косарєвою Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_16 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0028) (а.с. 12-13 т. 1).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13.10.2017 року № 1869, приватним нотаріусом КМНО Косарєвою Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_8 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0012) (а.с. 14-15 т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13.10.2017 року № 1870, приватним нотаріусом КОМН Косарєвою Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_17 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0023) (а.с. 16-17 т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13.10.2017 року № 1871, приватним нотаріусом КОМН Косарєвою Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_18 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0030) (а.с. 18-19 т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13.10.2017 року № 1872, приватним нотаріусом КОМН Косарєвою Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_19 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0002) (а.с. 20-21 т. 1).

У своїх позовних вимог ОСОБА_3 просить суд визнати недійсними договори дарування земельних ділянок з тих підстав, що відповідач ОСОБА_4 уклав їх з метою уникнення стягнення на нерухоме майно, що є предметом оскаржуваних правочинів, здійснив умисні дії, що мають правовим наслідком порушення прав та законних інтересів позивача, а саме можливості стягнення для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок відчуженого вище зазначеного об`єкта нерухомого майна. Також позивач вказує про те, що оскаржувані правочини уклали сторони, які є близькими родичами, без мети настання реальних правових наслідків, обумовлених спірним правочином. Дії сторін оскаржуваних договорів направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому його коштом судових рішень про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступних вимог діючого законодавства.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Відповідно до вимог ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно із ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року у справі №6-1873цс16 зазначено, що при розгляді справ про встановлення фіктивності правочину суди повинні брати до уваги те, що у таких правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Як встановлено при розгляді даної справи, ОСОБА_4 , відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно, був обізнаний про наявність кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12017110080001017 відносно нього, за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, та про існування цивільних позовів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що були подані ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, а отже міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку задоволення судом цивільного позову та виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

Крім того, суд враховує, що спірні договори дарування були укладені між найближчими членами родини, а саме батьком та дочкою. Будь-яких доказів на підтвердження того, що нерухоме майно, що є предметом оспорюваних договорів, було передано у встановленому законом порядку у власність та користування відповідачем 1 до відповідачки 2, суду надано не було.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідачі, укладаючи спірні договори дарування, не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, а дії ОСОБА_4 були направлені на фіктивний перехід права власності на належні йому земельні ділянки до своєї дочки з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, встановлені у справі обставини, оцінивши у сукупності належні та допустимі докази, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у частині визнання договорів дарування недійсними, оскільки вони були укладені без наміру реального настання обумовлених ними правових наслідків, а тому є фіктивними.

Що стосується позовних вимог у частині застосування наслідків недійсності правочинів, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки за ОСОБА_5 право власності на п`ять земельних ділянок було зареєстровано на підставі договорів, що визнаються судом недійсними, то і вимога позивача щодо застосування наслідків недійсності правочинів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності за вказаною особою є підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі по 3525, 00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 202, 203, 215, 234 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косарєва Тетяна Вячеславівна, про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок - задовольнити.

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0028, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1378932880000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрований у реєстрі за № 1868.

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0012, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1378941080000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрований у реєстрі за № 1869.

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0023, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1378947480000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрований у реєстрі за № 1870.

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0030, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 137895438000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрований у реєстрі за № 1871.

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0002, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1378959880000, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрований у реєстрі за № 1872.

Застосувати наслідки недійсності Договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0028, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1378932880000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрованого у реєстрі за № 1868, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37576822 від 13.10.2017 року 17:18:25, приватний нотаріус Косарєва Тетяна Вячеславівна.

Застосувати наслідки недійсності Договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0012, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1378941080000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрованого у реєстрі за № 1869, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37577114 від 13.10.2017 року 17:31:49, приватний нотаріус Косарєва Тетяна Вячеславівна.

Застосувати наслідки недійсності Договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0023, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1378947480000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрованого у реєстрі за № 1870, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37577289 від 13.10.2017 року 17:40:07, приватний нотаріус Косарєва Тетяна Вячеславівна.

Застосувати наслідки недійсності Договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0030, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 137895438000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрованого у реєстрі за № 1871, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37577425 від 13.10.2017 року 17:48:14, приватний нотаріус Косарєва Тетяна Вячеславівна.

Застосувати наслідки недійсності Договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0002, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1378959880000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Тетяною Вячеславівною, зареєстрованого у реєстрі за № 1872, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37577540 від 13.10.2017 року 17:55:15, приватний нотаріус Косарєва Тетяна Вячеславівна.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3525, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3525, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_12 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_13 .

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_14 .

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косарєва Тетяна Вячеславівна, адреса: АДРЕСА_15 .

Повний текст рішення виготовлений 02 грудня 2019 року.

Суддя О.В.Лісовська