Справа № 161/5135/24 Провадження №11-кп/802/346/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12024030580000167 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030000000179, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2024 року клопотання прокурора частково задоволено, обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 19 травня 2024 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу тримання під вартою необґрунтованою. Вказує на те, що переконливих доказів, що ОСОБА_6 вчинив грабіж немає. Посилається на те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, на утриманні є неповнолітній син та мати пенсійного віку. Зазначає, що перебуваючи в місцях позбавлення волі та в слідчому ізоляторі у ОСОБА_6 погіршився стан здоров`я. Крім того, потерпіла ОСОБА_8 в суді заявила, що вона примирилась з ОСОБА_6 та ніяких претензій до нього немає, цивільний позов заявляти не буде, а також просила випустити його з під варти. Просить ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу міського суду про тримання його під вартою.

Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які підтримували подані апеляційні скарги та просили скасувати ухвалу суду і застосувати щодо ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.

Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Вимоги ст.177 КПК України регламентують, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_6 , міцності його соціальних зв`язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому строк під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, ОСОБА_6 раніше судимий, в короткий проміжок часу після звільнення з місць відбування покарань знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, разом з тим, в даний час не розпочато судове слідство, не допитані обвинувачений, потерпіла та інші учасники кримінального провадження, зазначені обставини, характер правопорушення вказує на продовження існування раніше визначених ризиків.

Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.

Апеляційний суд вважає, що продовжуючи ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.

Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, даних про неможливість його перебування в умовах СІЗО суду не надано (відповідна медична документація суду не надавалась), лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.

Що ж стосується клопотання потерпілої про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який, то воно є необґрунтованим і до задоволення не підлягає з вищенаведених підстав.

Твердження потерпілої про те, що вона примирилась з обвинуваченим і не має до нього жодних претензій буде оцінюватись місцевим судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційних скаргах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: