Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 577/4561/15-ц

провадження № 61-10474св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 вересня 1993 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2015 року було розірвано.

У період шлюбу вони за спільні кошти придбали майно, в тому числі: житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; автомобіль ЗИЛ - ММЗ 554 М, державний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску; мопед SIGMA Line 50 X, державний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску; трактор колісний Т-25 А, державний номер НОМЕР_3 , 1990 року випуску; автомобіль CHEVROLET Aveo 1.5і, державний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску.

Позивач вказав, що сторони не можуть дійти згоди щодо поділу майна подружжя.

Зважаючи на фактичний порядок користування майном, враховуючи інтереси кожного, просив суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності з відповідачем, виділивши йому житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль ЗИЛ - ММЗ 554 М, державний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску; мопед SIGMA Line50 X, державний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску; трактор колісний Т-25 А, державний номер НОМЕР_3 , 1990 року випуску, та визнати за ним право власності на вказане майно. Відповідачу просив виділити квартиру АДРЕСА_2 , автомобіль CHEVROLET Aveo1.5і, державний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, визнавши за нею право власності на вказане майно.

Оскільки сукупна вартість майна, що підлягає розподілу відповідачці, переважає сукупну вартість майна, що розподіляється йому, грошову компенсацію на його користь за надлишково отримане відповідачем майно просив не стягувати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності, а саме: виділено ОСОБА_1 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 115 575,00 грн; автомобіль ЗІЛ - ММЗ 554 М, державний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску, вартістю 40 000,00 грн; мопед SIGMA Line 50 X, державний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, вартістю 1 000,00 грн; трактор колісний Т-25 А, державний номер НОМЕР_3, 1990 року випуску, вартістю 40 000,00 грн, а всього - загальною вартістю 196 575,00 грн та визнано за ним право власності на вказане майно.

Виділено ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 603 324,00 грн; автомобіль CHEVROLET Aveo 1.5і, державний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, вартістю 137 046,00 грн, а всього - загальною вартістю 740 370,00 грн та визнано за нею право власності на вказане майно.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що набуте сторонами за час шлюбу майно може бути реально поділено між ними з урахуванням фактичного порядку користування вказаним майном та інтересів кожної із сторін. При цьому, кожному із сторін можливо виділити як жиле приміщення, так і транспортний засіб.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2016 року змінено.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частку трактора колісного Т-25 А, реєстраційний номер НОМЕР_3, 1990 року випуску; 1/2 частку автомобіля ЗІЛ ММ З554 М, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску; 1/2 частку автомобіля CHEVROLET Aveo 1.5і, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску; 1/2 частку мопеда SIGMA Line 50 Х, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частку трактора колісного Т-25 А, реєстраційний номер НОМЕР_3, 1990 року випуску; 1/2 частку автомобіля ЗІЛ ММ З554 М, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску; 1/2 частку автомобіля CHEVROLET Aveo 1.5і, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску; 1/2 частку мопеда SIGMA Line 50 Х, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції порушує принцип рівності прав кожного з подружжя на володіння, користування і розпорядження тим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалене рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу.

15 липня 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 25 вересня 1993 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2015 року.

За час шлюбу сторони за спільні кошти придбали наступне майно: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; автомобіль ЗІЛ - ММЗ 554 М, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску; мопед SIGMA Line 50 X, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску; трактор колісний Т-25 А, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1990 року випуску; автомобіль CHEVROLET Aveo 1.5і, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2015 року ринкова вартість житлового будинку та надвірних будівель з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 становить 115 575,00 грн.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23 листопада 2015 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 603 324,00 грн.

Згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості колісно-транспортного засобу від 23 листопада 2015 року ринкова вартість автомобіля «Сhevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, становить 137 046,00 грн.

Крім того, між сторонами досягнуто згоди щодо вартості іншого спірного майна, а саме: автомобіля «ЗІЛ - ММЗ 554 М», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску, - 40 000,00 грн; мопеда «SIGMA Line 50 X», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску - 1 000,00 грн, трактора колісного «Т-25 А», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1990 року випуску, - 40 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягаєзадоволенню з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України, пункт 1 частини першої статті 4, частина перша статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV).

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

У відповідності до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Суд першої інстанції встановив, що спірне майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, до складу якого входять і неподільні речі. Між сторонами існують неприязнені відносини, а тому залишення майна у їх спільній частковій власності та спільне користування цим майном неможливе.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 № 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої-третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду). Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що неподільні речі можуть бути реально поділені між подружжям, при цьому права сторін не будуть порушені, оскільки кожному можливо виділити як житло, так і транспортні засоби.

При цьому місцевим судом вірно врахована вартість майна, що підтверджена наявними доказами та не оспорюється сторонами, а також обґрунтовано прийнято до уваги, що позивач відмовляється від стягнення грошової компенсації за надлишково отримане відповідачем майно.

Також судом прийнято до уваги, що позивач тривалий час проживає у спірному будинку, самостійно ним користується.

Апеляційний суд вказане до уваги не прийняв та дійшов помилкового висновку про зміну рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи

Посилання відповідачки на знаходження частини спільного майна у користуванні їх сина є безпідставним, оскільки до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду скасувати.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сумського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року скасувати, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є.В. Коротенко

В. П. Курило