Ухвала

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 640/18143/16-ц

провадження № 61-33600св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про участь у розгляді касаційної скарги у справі за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованість за опалення та гарячу воду, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2017 року у складі судді Попрас В. О. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року у складі суддів: Сащенко І. С., Овсяннікової А. І., Коваленко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - КП «ХТМ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги просило стягнути з відповідачів заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01 червня 2013 року по 31 травня 2016 року у розмірі 6 887,53 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року, позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «ХТМ» заборгованість за опалення та гарячу воду, що утворилась за період з 01 червня 2013 року по 31 травня 2016 року, у розмірі 6 887, 53 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У липні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року. Разом з цим, просить касаційну скаргу розглянути в судовому засідання з її особистою участю.

У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розгляд цивільної справи у суді касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. І лише у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Колегія суддів Верховного Суду перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] (статті 6-1), захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення у справі «Аксен проти Німеччини» від 08 грудня 1983 року («Axen v. Germany», заява № 8273/78), § 25)).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі «Аксен проти Німеччини» від 08 грудня 1983 року («Axen v. Germany», заява № 8273/78), § 25)). Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» («Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявники не представили переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З огляду на вказане, справа розглядатиметься у порядку письмового провадження без повідомлення сторін, тому колегія суддів Верховного Суду відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 .

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про участь у розгляді касаційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук