Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 164/1323/16-ц

провадження № 61-33779св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2017 року у складі судді Невара О. В. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Стрільчука В. А., Карпук А. К., Бовчалюк З. А.,

ВСТАНОВИВ

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», зараз Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 02 грудня 2014 року відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,8% річних, що нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач свої зобов`язання згідно умов договору у повному обсязі не виконала, не надавала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, внаслідок чого станом на 31 березня 2016 року утворилась заборгованість на загальну суму 15875,32 грн, з них: заборгованість за кредитом на суму 7522,58 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом - 7120,58 грн, штраф - 500 грн (фіксована частина), штраф - 732,16 грн (процентна складова).

З урахуванням викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 15875,32 грн.

У серпні 2016 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що 19 березня 2015 року біля 20 год. 30 хв. невідома особа жіночої статі зателефонувала їй на мобільний телефон, представилася оператором АТ КБ «ПриватБанк», назвала її особисті дані та дані її карткових рахунків у банку. Після цього з її карток були списані грошові кошти на загальну суму 8847,70 грн, про що вона дізналася 20 березня 2015 року, коли перевірила залишок коштів на своїх рахунках. SМS-повідомлення про зняття коштів 19 березня 2015 року їй не надходили.

ОСОБА_2 звернулася з відповідними заявами до міліції та до банку. Один з її рахунків банком було закрито та відкрито інший рахунок з видачею їй нової картки, а другий рахунок - заблоковано.

ПАТ КБ «ПриватБанк» ніяких дій по захисту її інтересів як клієнта банку не вчинив, а став списувати у безспірному порядку з неї кошти в рахунок погашення простроченої заборгованості. В період з 19 травня 2015 року по 26 липня 2016 року з її рахунку було автоматично списано 813,92 грн.

Вважає, що зняття коштів з її рахунків мало місце з вини банку, який не забезпечив захист її персональних даних, оскільки вона своїх карток нікому не передавала, ПІН -коду до них та іншої конфіденційної інформації стороннім особам не повідомляла.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» кошти на загальну суму 1778,42 грн, з яких 964,50 грн, що були зняті з картки ОСОБА_1 невідомими особами, та 813,92 грн, які були автоматично списані банком з її рахунку.

Ухвалою Маневицького районного суду від 25 серпня 2016 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та об`єднано позови в одне провадження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року, позов ПАТ КБ „ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 15875, 32 грн кредитної заборгованості.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ „ПриватБанк" про стягнення 1778,42 грн відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, заборгованість по платежах та поточні платежі відповідно до умов укладеного договору нею своєчасно не сплачувалися.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані банком докази, які не спростовані відповідачем та її представником в ході розгляду справи, підтверджують, що саме дії ОСОБА_1 призвели до незаконного використання персональної конфіденційної інформації, яка дала змогу ініціювати та провести платіжні операції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами порушено норми матеріального права. Судами встановлено, що ОСОБА_1 не користувалась та не розпоряджалась кредитними коштами, а відтак і обов`язку їх повернення не виникло. Вона стала жертвою шахрайства, про що наступного дня повідомила банк, однак, останній не вжив заходів щодо збереження коштів. Оскільки реального волевиявлення на списання коштів із власного рахунку касатора не існувало, то внаслідок недосконалої системи захисту даних банку відбулось списання коштів не з волі власника картки, а через шахрайські дії працівників банку. Виключно працівники банку мали доступ до персональних даних та даних картки ОСОБА_2 . Суди не враховали правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-16цс15.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подали заперечення на касаційну скаргу, у якому просять відхилити касаційну скаргу, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано цивільна справа № 164/1323/16-ц із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року цивільну справу № 164/1323/16-ц передано до Верховного Суду.

06 червня 2019 року цивільна справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суди виходили з того, що саме дії ОСОБА_1 призвели до незаконного використання персональної конфіденційної інформації, яка дала змогу ініціювати та провести платіжні операції.

Судами встановлено, що 19 березня 2015 року з карткових рахунків ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за допомогою системи Приват-24 за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача було здійснено переказ коштів на загальну суму 8 847,70 грн, з них: з карткового рахунку № НОМЕР_1 - на суму 964,50 грн, а з карткового рахунку № НОМЕР_2 - на суму 7 580 грн та 303,20 грн комісії.

20 березня 2015 року, 14 квітня 2015 року та 16 квітня 2016 року ОСОБА_1 повідомила ПАТ КБ «ПриватБанк» про переказ коштів, який нею не здійснювався.

20 березня 2015 року ОСОБА_1 також звернулася до Маневицького РВ УМВС України у Волинській області із заявою про вчинення злочину. 20 березня 2015 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015030160000124 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

Відповідей на звернення в ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20 березня 2015 року, 14 квітня 2015 року, 16 квітня 2015 року ОСОБА_1 по суті цих звернень не отримала. Банк направив їй вимогу про погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Зняття коштів з рахунків ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк» мало місце за допомогою системи Приват-24, вхід до якої здійснювався за номером телефону НОМЕР_3 , що належить відповідачу. 19 березня 2015 року на вказаний номер надходили SМS-повідомлення з динамічним паролем для входу в систему Приват-24. Переказ коштів з карткових рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 здійснювався з коректним введенням направлених банком паролів платежів, що свідчить про те, що ОСОБА_1 передала особисту конфіденційну інформацію, зокрема динамічні паролі, третім особам, якими в подальшому було знято кошти з її рахунків.

Пунктом 9 розділу VІ Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, суди дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц (касаційне провадження № 61-13643св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц (касаційне провадження № 61-16611св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц (касаційне провадження № 61-30804св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц (касаційне провадження № 61-28615св18) зазначений правовий висновок підтримав.

В той же час з висновками судів про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості в сумі 15875,32 грн погодитись неможливо.

У заяві позичальника від 02 грудня 2014 року процентна ставка у розмірі 34,8 % річних не зазначена.

Крім того, у анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, а також штрафи і проценти за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02 грудня 2014 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня

2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання,

з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору».

Однак, враховуючи, що кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, колегія суддів погоджується із висновком судів, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення кредитних коштів.

Судами встановлено, що розмір витрачених коштів з карткового рахунку склав 7883, 20 грн.

В період з 19 травня 2015 року по 26 липня 2016 року з рахунку ОСОБА_1 на погашення заборгованості було автоматично списано 813,92 грн.

Отже розмір заборгованості за кредитом, який ОСОБА_1 зобов`язана повернути ПАТ КБ «Приватбанк» складе 7069,28 грн (7883,20 грн - 813,92 грн).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами 1, 3 статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але при ухваленні судових рішень судами неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, судові рішення в частині вирішення зустрічного позову залишити без змін.

Щодо судового збору

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову АТ КБ «ПриватБанк» сплатили судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1515,80 грн, при подачі касаційної скарги - 1653,60 грн.

Оскільки касаційна скарга задоволена частково, то з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 належить стягнути пропорційно задоволеної частини позовних вимог витрати по оплаті судового збору у розмірі 1144,45 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року зупинено виконання рішення Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень, підстави для поновлення виконання відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року в частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 02 грудня 2014 року у розмірі 7069,28 грн.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 01 червня 2017 року в частині зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1144,45 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук