Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 553/330/17

провадження № 61-12727св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу - Антоненко Лариса Володимирівна, Тахтаулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу - Антоненко Л. В., Тахтаулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 20 вересня 2011 року її тітка ОСОБА_3 склала заповіт на користь позивачки, який посвідчений секретарем Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Гапон О. М.

Але 31 липня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт на випадок своєї смерті, згідно з яким усе належне майно заповіла своїй онуці - ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що на час складання другого заповіту ОСОБА_3 мала значні вади зору, страждала сліпотою, в зв`язку з чим не мала можливості прочитати цей заповіт. Тому вважає, що померлою заповіт підписаний без ознайомлення з його змістом. Вказала, що оскільки заповідач самостійно не могла прочитати заповіт, він повинен був їй прочитаний в присутності двох свідків, які повинні були засвідчити його складання, чого не відбулося. Відтак заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Крім того, вважає, що ОСОБА_3 не могла усвідомлювати вчинення нею правочину.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила визнати недійсним заповіт від 31 липня 2015 року, який зроблено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на випадок смерті та посвідчений секретарем Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт, який складено 31 липня 2015 року від імені ОСОБА_3 та посвідчений секретарем Тахтаулівської сільської ради Полтавського району, є нікчемним, оскільки був посвідчений з порушенням вимог, які встановленні щодо його посвідчення. Тому у відповідності до положень статей 203, 215 ЦК України, такий правочин є нікчемним в силу закону, що не потребує додаткового визнання його недійсним в судовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі.

У задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що на день підписання оспорюваного заповіту не підтверджено неспроможність ОСОБА_3 прочитати складений заповіт, а є лише певні припущення, тому відсутні підстави вважати, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення.

Враховуючи недоведеність правових підстав для задоволення позову щодо визнання заповіту недійсним, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не врахував, що відповідно до тексту заповіту напис під ним від імені заповідача виконаний особою, яка не бачила тексту.

Позивач вказує, що ці факти свідчать про порушення порядку складання та посвідчення заповіту посадовою особою. Крім того, у тексті заповіту не зазначене місце та час його посвідчення, що також суперечить Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Доводи інших учасників справи

Відповідач ОСОБА_2 та Тахтаулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення.

На думку заявників, відсутні об`єктивні судово-медичні дані про наявність у ОСОБА_3 захворювань, які б позбавляли її здатності виконувати написання тексту. Об`єктивних відомостей про здатність чи нездатність на момент складання заповіту орієнтуватись у часі, просторі у представленій медичній документації не знайдено.

Відповідач зазначає, що порушень порядку складання і посвідчення заповіту секретар Тахтаулівської сільської ради Полтавського району та області ОСОБА_4 не допустила. ОСОБА_4 підтвердила, що заповідач ОСОБА_3 самостійно прочитала заповіт, зробила це у її присутності та особисто підписала його. Сумнівів щодо спроможності заповідача читати текст у ОСОБА_4 не виникало.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.

02 серпня 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,53 га, розташовану в межах Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 018478.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за своє життя ОСОБА_3 склала заповіти, а саме: 20 вересня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким усе своє майно заповідала своїй племінниці - ОСОБА_1 ; 31 липня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт на випадок своєї смерті, згідно з яким усе належне майно заповіла своїй онуці - ОСОБА_2 .

Згідно із висновком судово-медичної експертизи від 16 березня 2018 року № 24 встановлено, що об`єктивних судово-медичних даних про наявність у ОСОБА_3 захворювань, які б позбавляли її здатності виконувати написання тексту, у наданій медичній документації не виявлено. Об`єктивних відомостей про здатність чи нездатність підексперної на момент складання заповіту 31 липня 2015 року орієнтуватись у часі, просторі у представленій медичній документації не знайдено.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про призначення по справі повторної посмертної судово - медичної експертизи задоволено. Призначено по справі повторну посмертну судово - медичну експертизу.

Висновком експерта від 08 квітня 2019 року№ 51/19 встановлено, що згідно з даними медичної карти амбулаторного хворого, при зверненні ОСОБА_3 12 жовтня 2011 року до Полтавського очного відділення Київського центру Мікрохірургії ока їй було встановлено діагноз: «осложненная катаракта обеих глаз, вторичная открытоугольная 1У ст. глаукома правого глаза». При огляді виявлено значне зниження гостроти зору лівого ока та відсутність зору правого ока. В цей же день ОСОБА_3 виконано видалення катаракти на лівому оці. При виписці того ж дня, гострота зору лівого ока становила 0,06, а через тиждень -0,03. Результатами огляду очного дна 11 листопада 2011 року діагностовано наявність макулодистрофії лівого ока. 08 лютого 2012 року гострота зору лівого ока становила 0,07 -0,08. Тобто після проведеної операції на лівому оці відбулося покращення зору. З такою гостротою зору людина може читати текст записаний великими літерами, або за допомогою допоміжних засобів (лупа). Після оперативного втручання зір у ОСОБА_3 покращився, але у зв`язку з наявністю у неї макулодистрофії, гострота зору з часом могла погіршитися за рахунок прогресування дистрофічних змін сітківки. З огляду на це, а також у зв`язку з тим, що дані про стан зору ОСОБА_3 з часу обстеження 08 лютого 2012 року до підписання заповіту 31 липня 2015 року, та в подальшому (до моменту смерті) відсутні, зробити категоричний висновок про те, що ОСОБА_3 могла прочитати текст заповіту, складеного 31 липня 2015 року, за наявними даними неможливо. Об`єктивних судово - медичних даних, які б свідчили про неможливість ОСОБА_3 при значному зниженні чи відсутності зору підписати текст заповіту, складеного 31 липня 2015 року, немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У частині першій статті 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Правила посвідчення заповітів визначено положеннями Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування (у редакції, чинній на час складання заповіту). Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Вказаним порядком визначено передумови, за наявності яких посвідчення має відбуватися за обов`язкової присутності не менш як двох свідків: це має місце, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Судами встановлено, що 31 липня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт на випадок своєї смерті, згідно з яким усе належне майно заповіла своїй онуці - ОСОБА_2

Вказаний заповіт підписаний заповідачем особисто та посвідчений секретарем Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області ОСОБА_4., яка мала відповідні на це повноваження.

Згідно із висновком експерта від 16 березня 2018 року № 24 встановлено, що об`єктивних судово-медичних даних про наявність у ОСОБА_3 захворювань, які б позбавляли її здатності виконувати написання тексту, у наданій медичній документації не виявлено. Об`єктивних відомостей про здатність чи нездатність підексперної на момент складання заповіту 31 липня 2015 року орієнтуватись у часі, просторі у представленій медичній документації не знайдено.

Висновком від 08 квітня 2019 року № 51/19 повторної посмертної судово - медичної експертизи встановлено, що ОСОБА_3 могла читати текст записаний великими літерами, або за допомогою допоміжних засобів (лупа). У зв`язку з наявністю у неї макулодистрофії, гострота зору з часом могла погіршитися за рахунок прогресування дистрофічних змін сітківки. З огляду на це, а також у зв`язку з тим, що дані про стан зору ОСОБА_3 з часу обстеження 08 лютого 2012 року до підписання заповіту 31 липня 2015 року, та в подальшому (до моменту смерті) відсутні, зробити категоричний висновок про те, що ОСОБА_3 могла прочитати текст заповіту, складеного 31 липня 2015 року, за наявними даними неможливо. Об`єктивних судово - медичних даних, які б свідчили про неможливість ОСОБА_3 при значному зниженні чи відсутності зору підписати текст заповіту, складеного 31 липня 2015 року, немає.

Тобто висновки судових експертиз не є категоричними, а лише містять певні припущення, на яких у відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України не може ґрунтуватися доказування.

Викладене узґоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19).

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановив, що заповіт від 31 липня 2015 року складався за особистим зверненням ОСОБА_3 , дієздатність якої була перевірена на виконання вимог статті 1247 ЦК України, у порядку, встановленому статтею 44 Закону України «Про нотаріат», оспорюваний заповіт містить вказівку на місце та дату його складання. Перед підписанням заповіту заповідач особисто його прочитала, після чого здійснила запис про те, що заповіт записано з її слів за допомогою комп`ютерної техніки, прочитаний нею вголос. Заповідачу роз`яснено зміст статей 1233, 1236, 1241, 1248, 1254 ЦК України. Заповіт складено у двох примірниках, зареєстровано у Реєстрі за № 84.

Факт того, що вказані запис та підпис здійснені особисто спадкоємцем позивачкою не оспорюється.

При таких обставинах апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_3 щодо складення заповіту 31 липня 2015 року було вільним і відповідало її внутрішній волі, а тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1257 ЦК України, для визнання оспорюваного заповіту недійсним.

Також суд вірно зазначив, що ознаки нікчемності правочину відсутні.

Доводи касаційної скарги щодо недотримання при посвідченні заповіту законодавчо визначеного порядку та форми є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило