Справа № 161/14233/19 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф.

Провадження № 22-ц/802/1024/19 Категорія: 82 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , малолітнього ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року заявник, яка діє в своїх інтересах та інтересах дітей звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, обгрунтовуючи його тим, що з 08.10.2000 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 . Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час справа про розірвання шлюбу перебуває на розгляді Луцького міськрайонного суду. У зв`язку з чим в родині почали виникати сварки, які переросли в серйозні конфлікти, під час яких поведінка ОСОБА_5 почала бути занадто агресивною, він почав погрожувати їй та її матері фізичною розправою, відібранням її майна, останній вдається до маніпулювання дочкою. Вона зазнає постійного психологічного тиску. На її адресу постійно надходять погрози зі сторони ОСОБА_5 . Крім того, налаштовує дочку звертатися в правоохоронні органи проти неї та бабусі.

Вказує також, що за останній місяць ОСОБА_5 неодноразово чинив психологічне насильство в сім`ї, в присутності дітей. У зв`язку з діями ОСОБА_5 вона змушена була викликати працівників поліції, які фіксували діяння останнього.

Після її звернення до суду із заявою про розірвання шлюбу, вона неодноразово вимагала, щоб він покинув територію її будинку і перестав вчиняти психологічне та фізичне насилля. З метою отримання права власності на її майно, ОСОБА_5 з третіми особами вчинив шахрайство та підроблення документів, про що нею було заявлено до відповідних органів.

Зазначає, що в Луцькому міськрайонному суді на розгляді перебуває справа про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_5 , а саме щодо вчинення домашнього насильства.

Покликаючись на викладені обставини, просить суд ухвалити рішення про видачу обмежувального припису ОСОБА_5 строком на 6 місяців із заборонами щодо: перебування за місцем проживання (перебування) ОСОБА_2 та дітей ОСОБА_3 , 2002 р.н., ОСОБА_4 , 2012 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на 500 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 та її дітей, а саме: особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та дітей, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_5 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_2 та дітьми або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2019 року ухвалено у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , малолітнього ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису відмовити.

В апеляційній скарзі представник заявника покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне встановлення обставин справи, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду матеріалам справи, просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким заяву про видачу обмежувального припису задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не обґрунтовані ризики, які можуть настати у разі незастосування відносно ОСОБА_5 обмежувального припису і його максимального строку, а заява переважно умотивована обставинами, які пов`язані із іншими правовідносинами між заявником та заінтересованою особою як подружжям з приводу розірвання шлюбу, поділу спільного майна та виховання дітей.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними ґрунтуються на дійсних обставинах справи та відповідних нормах процесуального закону, а тому з ними повністю погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали шлюб 08.10.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим повторно 13.06.2019 року серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 6).

На даний час справа про розірвання шлюбу перебуває на розгляді Луцького міськрайонного суду Волинської області (а.с. 9).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 існує конфлікт з приводу розпаду сім`ї, спільного майна та стосовно виховання дітей.

ОСОБА_2 зверталася в органи поліції та у службу у справах дітей Луцької районної державної адміністрації з заявами з приводу сімейних сварок, спільного майна, участі у вихованні дітей (а.с. 11, 15-18, 23, 24 ).

Із заявою до відділення поліції звернулася неповнолітня дочка сторін ОСОБА_3 , щодо заподіяння їй тілесних ушкоджень матір`ю ОСОБА_2 . Відповідні відомості внесені до ЄРДР 14.06.2019 року номер кримінального провадження 12019030010002857 (а.с. 13, 26).

Із заявою щодо цього до органу поліції звертався також ОСОБА_5 (а.с. 28).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до положень пунктів 3, 6, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з пунктами 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні (ст. 350-6 ЦПК України).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між учасниками справи склалися неприязні відносини, які виникли з приводу розлучення, спільного майна та виховання дітей.

Перевіряючи доводи апелянта щодо наявності правових підстав для видачі обмежувального припису, колегія суддів приходить до висновку, що заявником не доведено, а матеріали справи не містять достатніх, достовірних та переконливих доказів того, що саме заінтересована особа є беззаперечним кривдником, а підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника у зв`язку з відмовою у видачі обмежувального припису - відсутні.

Сам факт звернення ОСОБА_2 , до органів поліції не свідчить про вчинення домашнього насильства заінтересованою особою, оскільки суду не надано постанови про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав вважати, що наявні ризики настання насильства у майбутньому у разі не застосування відносно заінтересованої особи обмежувального припису.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді