справа № 2-а-115/10/0115
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2010 року Суддя Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим Климова Г.М. розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі АР Крим про зобов’язання до нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся з позовом про зобов’язання відповідача нарахувати і сплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 01 січня 2006 року по 01 березня 2010 року в сумі 6576,60 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу, яка йому не виплачувалась у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, вважає що у задоволенні позову необхідно відмовити, мотивуючи свої заперечення тим, що Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК не є належним відповідачем. Відповідач посилається на відсутність, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, невизначеність яким органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку повинні здійснюватися нарахування и виплата вказаної допомоги. Дія цього закону при прийнятті законів про державний бюджет на 2006 та 2007 роки призупинялись, виплати не здійснювались. Виплати позивачу здійснюються з 1 січня 2008 року відповідно до ст. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти», якою внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і встановлено підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Учасникам війни така надбавка встановлена в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто виплачується позивачу з 01.01.2008 по 31.03.2008 року щомісячно по 47.00 грн., з 01.04.2008 по 30.06.2008 року - по 48.10 грн., з 01.07.2008 по 30.09.2008 року - по 48.20 грн., з 01.10.2008 року - по 49.80 грн. Позивачем пропущено без поважних причин строк для звернення до суду що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, громадянин України, народився у 1936 році, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якої на час закінчення (02.09.1945) другої світової війни було менше 18 років, у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної допомоги. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Пунктом 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено, що у 2007 році ця допомога виплачується особам, які є інвалідами.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 року визнав ці положення неконституційними. Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст викладений в редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, в тому числі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, яке не залежить від розміру доходів утримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Таким чином, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист і як причина невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду. Головним розпорядником коштів для виплати, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Таким чином позивачу державна соціальна допомога повинна була виплачуватися:
з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р. – відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;
з 22.05.2008 р. – відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Статтею 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року – 573 грн., з 1 січня 2010 року – 695 грн., з 1 квітня – 706 грн., з 1 липня – 709 грн., з 1 жовтня – 723 грн., з 1 грудня – 734 грн. Заперечення відносно положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, щодо її застосування виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого
Позов підлягає задоволенню з 01 березня 2009 року по 28 лютого 2010 року. Вимоги позивача щодо стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» з 01.01.2006 року по 28.02.2009 року задоволенню не підлягають, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до суду, встановлений ст.. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Судом встановлено, що позивачу з 1 березня 2009 року по 31 жовтня 2009 року нараховувалась та виплачувалась щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни у розмірі 10% від розміру прожиткового мінімуму – 498 грн., у зв’язку з чим недорахована та недоплачена позивачу щомісячна держана допомога, як дитині війни за період з 1 березня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, повинна бути розрахована наступним чином (498 грн. х 30 %) х 8 місяців – (49,80 грн. х 8 місяців) = 796 грн. 80 коп.
Також судом встановлено, що з 1 листопада 2009 року по 28 лютого 2010 року позивачу нараховувалась та виплачувалась щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни також у розмірі 10% від розміру прожиткового мінімуму – 498 грн., однак:
- з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум встановлений 573 грн., у зв’язку з чим недорахована та недоплачена позивачу щомісячна державна допомога, як дитині війни за період з 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року, повинна бути розрахована наступним чином : (573 грн. х 30%) х 2 місяця = 343,80 грн. У вказаний період часу позивачем фактично отримано 49,80 грн. х 2 місяця = 99,60 грн., тому стягненню підлягає 343,80 грн. - 99,60 грн. = 244,20 грн..
- з 1 січня 2010 року прожитковий мінімум встановлений 695 грн., у зв’язку з чим недорахована та недоплачена позивачу щомісячна державна допомога, як дитині війни за період з 1 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року, повинна бути розрахована наступним чином: (695 грн. х 30%) х 2 місяця = 417 грн. У вказаний період часу позивачем фактично отримано 49,80 грн. х 2 місяця = 99,60 грн., тому стягненню підлягає 417 грн. - 99,60 грн. = 317,40 грн.
Виходячи з вищевикладеного, загальна сума яка підлягає стягненню з відповідача складає: 796,80 грн. + 244,20 грн. + 317,40 грн. = 1358,40 грн.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний забезпечувати своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, призначення (перерахунок) і виплату пенсій та інших виплат відповідно до чинного законодавства і у встановлених Законом розмірах, тому його дії є незаконними.
Доводи позивача підтверджені наданими доказами: паспортом громадянина України, пенсійним посвідченням зі штампом дитини війни, довідкою УПФ України в Первомайському районі АРК про отримання позивачем пенсії та доплати з 1 січня 2008 року у вказаній сумі.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовій збір пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 0,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законами України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти» № 107-VI від 28.12.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 3, 10, 11, 18, 21, 69-71, 86, 94, 99, 100, 105, 121 ч. 3, 122 ч. 3, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК щодо не нарахування та недоплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу як дитині війни з 1 березня 2009 року по 28 лютого 2010 року у розмірі 1358 грн. 40 коп., в інший частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 00 (нуль) грн. 70 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: