справа № 2-238/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2010 року

Сніжнянський міський  суд Донецької області

в складі:                

головуючого судді         Радченка В.Є.

при секретарі           Похила Т.О.

з участю:

позивачки                     ОСОБА_1

представника відповідача             ОСОБА_2

співвідповідача                 ОСОБА_3

представника співвідповідача         ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сніжне Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ», співвідповідач ОСОБА_3 Сержик Сережаєвич, про стягнення заборгованості з заробітної плати в сумі 2455 гривень та моральної шкоди в сумі 500 гривен -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ», співвідповідач ОСОБА_3 Сержик Сережаєвич, про стягнення заборгованості з заробітної плати в сумі 2455 гривень та моральної шкоди в сумі 500 гривен. Позов мотивувала тим, що з 17.04.2008 р. працювала в ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» за усним трудовим договором. З 01.11.2009 р. цей трудовий договір розірвано, але їй не виплачена заробітна плата на загальну суму 2455 грн., чим заподіяна моральна шкода.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що позивачка ніколи не працювала у відповідача і тому він не повинен їй виплачувати заробітну плату і не заподіював моральну шкоду.

Співвідповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що позивачка ніколи не працювала у співвідповідача і тому він не повинен їй виплачувати заробітну плату і не заподіював моральну шкоду.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з  ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази чи  повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що з приводу прийому її на роботу в ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» особисто з директором цього товариства ОСОБА_5 не розмовляла. Вона з приводу прийому на роботу (режиму та місця роботи, розміру заробітної плати, службових обов’язків тощо) розмовляла 17.04.2008 р. з ОСОБА_3, якого вважала і вважає керівним працівником (управляючим)  ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ», який прийняв її на роботу, нібито, за розпорядженням директора ОСОБА_5  

Співвідповідач ОСОБА_3 пояснив в судовому засіданні, що, нібито, мав усну домовленість з директором Товариства ОСОБА_5 про те, що буде виконувати роботу директора підприємства и буде мати право приймати працівників в Товариство. За цією усною домовленістю він з грудня 2007 р. по жовтень 2009 р.  виконував обов’язки директора ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ». При цьому з 25.05.2008 р.  виконував роботу директора за письмовою трудовою угодою. Позивачку він приймав на роботу за усним розпорядженням директора Товариства  ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що їй відомо про роботу позивачки в Товаристві. Вона особисто не була присутньою при розмові позивачки з ОСОБА_3 з приводу  укладання усного трудового договору між позивачкою та відповідачем. Особисто бачила письмовий договір між позивачко та відповідачем за підписом позивачки та директора ОСОБА_5 Проте, не пам’ятає, що було написано в цьому договорі. (дату, обов’язку, посаду тощо). В лютому 2009 року директор Товариства ОСОБА_5 говорив, що самостійно буде сплачувати заробітну плату працівникам Товариства замість ОСОБА_7 Вважала ОСОБА_3 керівною посадовою особою в Товаристві, хоча письмових документів з цього приводу не бачила.  

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що влаштувалась на роботу в ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» в жовтні 2008 р. На той час позивачка вже працювала в цьому Товаристві. Зі слів позивачки – остання мала письмовий трудовий договір з відповідачем. Цього договору особисто не бачила. При укладенні усного трудового договору позивачки – не була присутньою. В лютому 2009 року директор Товариства ОСОБА_5 говорив, що самостійно буде сплачувати заробітну плату працівникам підприємства заміст ОСОБА_7 Вважала ОСОБА_3 керівною посадовою особою в Товаристві, хоча письмових документів з цього приводу не бачила. Відомості на отримання заробітної плата складала позивачка

Допитана в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали пояснення, аналогічні  поясненням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Вищезазначені показання співвідповідача та свідків не є достатніми доказами для підтвердження наявності трудових відносин між позивачкою та відповідачем.  

Всі вищеперелічені свідки підтвердили той факт, що позивачка виходила на роботу та виконувала обов’язки бригадира охорони на території, на якій розташоване Товариство відповідача. Проте, жоден з вищезазначених свідків не був особисто присутнім  та не чув умов усного трудового договору між позивачкою та відповідачем. Жоден з них не зміг підтвердити наявність трудових відносин позивачки, укладених особисто з директором Товариства ОСОБА_5, або з уповноваженою ним на це посадовою особою (чи з відома останніх).  Жоден з них не зміг з упевненістю підтвердити – з ким саме позивачка фактично уклала трудовий договір. Крім того, вищезазначені показання позивачки, співвідповідача та свідків спростовуються  наступним.

Відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року, фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того,  чи було прийняття належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.      

Таким чином, визначальне значення для вирішення питання про те, чи був укладений трудовий договір між позивачкою та відповідачем є наявність чи відсутність розпорядження  (відома) власника або уповноваженого ним органу про фактичний допуск позивачки до роботи.

Згідно з п. 5.1. статуту ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» (а.с. 191) управління товариством здійснюють його органи. Органами управління цього товариства є учасник та директор. В п. 3.2., п. 3.3. «г» цього ж статуту зазначено, що єдиним  учасником цього Товариства є ОСОБА_5, який має право обирати до виконавчого органу Товариства (а.с. 118). Рішенням учасника ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» ОСОБА_5 від 07.06.2005 р.  обов’язки директора він залишив за собою (а.с. 168). Тобто інших осіб, крім ОСОБА_5, які б мали повноваження приймати позивачку на роботу  до підприємства відповідача – статутом відповідача чи його локальними нормативними актами не визначено.

В судовому засіданні директор ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» пояснив, що не надавав будь-кому жодних письмових чи усних розпоряджень про прийом на роботу позивачки. Про факт роботи цієї позивачки на цьому підприємстві йому нічого не відомо. Він є єдиною посадовою особою, яка має право приймати на роботу людей в ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ».

Позивачка не надала суду письмового договору між нею та відповідачем, посилаючись на відсутність у неї екземпляру такого договору. Представник відповідача заявив про те, що такий письмовий договір ніколи не укладався.

Позивачка відмовилась надати суду свою трудову книжку, посилаючись на те, що жодних записів про наявність трудового договору між нею та відповідачем в трудову книжку не заносилось, оскільки вона не віддавала для цього відповідачу свою трудову книжку, хоча їй нічого не заважало це зробити.  

Згідно з наказами ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» про затвердження штатних розкладів на 2008-2009 роки та відповідно до штатних розкладів ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» на 2008-2009 роки – в цих штатних  розкладах відсутні посади охоронців чи другого директора (а.с. 9, 10, 102-109).

В розрахункових відомостях ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» за 2008 р. про нарахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового держсоцстрахування України на випадок безробіття зазначена чисельність штатних працівників, яка співпадає з штатним розкладом на 2008 р. (а.с. 5,6).

В розрахункових відомостях ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» за 2009 р. про нарахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового держсоцстрахування України на випадок безробіття зазначена чисельність штатних працівників, яка співпадає з штатним розкладом на 2009 р. (а.с. 113, 114).

В звіті відповідача про наявність вакансій станом на 01.04.2008 р. зазначено про відсутність вільних вакансій (а.с. 114-115).

В звіті відповідача про наявність вакансій станом на 01.05.2008 р. зазначено про відсутність вільних вакансій (а.с. 7).

В розрахунково-платіжних відомостях за період з квітня 2008 р. до жовтня 2009 р. відсутні відомості про роботу в Товаристві охоронців чи другого директора та про нарахування і виплату їм заробітної плати (а.с. 24-101)

В табелях обліку використання робочого часу за період з квітня 2008 р. до жовтня 2009 р. відсутні відомості про  нарахування і виплату заробітної плати охоронцям чи другому директору Товариства (а.с. 143-161)

Згідно з довідкою Товариства від 05.03.2010 р.  за даними бухгалтерського обліку підприємства гроші для оплати праці охоронців чи ОСОБА_3 не видавались (а.с. 163).

Згідно з довідкою Товариства від 09.03.2010 р. інструктаж з техніки безпеки праці з позивачкою та ОСОБА_3 не проводився, т.я. вони до роботи не допускалися (а.с. 184).  

В судовому засіданні ОСОБА_3 не надав суду копію своєї трудової книжки, посилаючись на відсутність в ній запису про роботу директором Товариства, хоча йому нічого не заважало вимагати такий запис від відповідача. При цьому, він надав суду Трудову угоду від 25.05.2008 р. (а.с. 135) В цій трудовій угоді зазначено, що ОСОБА_3 доручається виконувати обов’язки директора Сніжнянського комплексу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Сніжне, вул. Ковпака, 36.

Суд вважає, що ця трудова угода не підтверджує факт наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення трудової угоди між позивачкою та відповідачем. Позивачка зазначає що укладення усної угоди  відбулося 17.04.2008 р., а вищезазначена письмова трудова угода  між ОСОБА_3 та директором Товариства укладена більш ніж через місяць після цього – 25.05.2008 р.  Крім того, з тексту цієї трудової угоди вбачається, що ОСОБА_3 не призначався директором  ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ», а йому доручено виконувати обов’язки «директора Сніжнянського комплексу нежитлових приміщень» (а.с. 135). Директор Товариства ОСОБА_5 пояснив, що не укладав с ОСОБА_3 цієї трудової угоди. Наявність угоди у ОСОБА_3 пояснив тим, що у ОСОБА_3 були пусті бланки з печатками підприємства, які йому надавались для оформлення договорів з Сніжнянським РЕС  і тому, можливо, ОСОБА_3 використав ці бланки для написання договору попередніми числами.    

Надані співвідповідачем копії наказу № 3 від 11.11.2008 р. (а.с. 136) та № 5 від 01.09.2008 р. (а.с. 137) також не підтверджують факту укладення трудової угоди позивачки або ОСОБА_3 з відповідачем. Позивачка зазначає що укладення усної угоди  з ОСОБА_3, який діяв від імені директора Товариства, відбулося 17.04.2008 р. Проте, вищезазначені накази датовані через декілька місяців після цього –вереснем та листопадом 2008 року. Також, в цих наказах ОСОБА_3 зазначений як «директор заводу Філії ТОВ «Укрпромпостач» (хоча згідно з статутом Товариства воно не має філій), та як «директор з загальних питань» (а.с. 136, 137). Таким чином, в трудовій угоді (а.с. 135) та в наказах (а.с. 136, 137) посади ОСОБА_3 носять різні, неоднакові назви. Крім того, співвідповідач не надав суду оригінали цих наказів або їх належним чином засвідчені копії і тому суд не має можливості визнати ці докази в якості допустимих при розгляді справи. .В зв’язку з цим суд не може прийняти до уваги вищеперелічені накази та трудову угоду в якості належних, достатніх та допустимих доказів  наявності трудової угоди між Товариством з одного боку та позивачкою або ОСОБА_3 з іншого боку.

Директор Товариства ОСОБА_5 при допиті в якості свідка пояснив, що приватний підприємець ОСОБА_3 з лютого 2008 року на території Товариства використовував майно підприємства (модуль, цех) та здійснював власну діяльність з переробки вугілля. ОСОБА_3 дозволялось знаходитись на території підприємства. ОСОБА_3 використовував власні вантажні машини та іншу техніку для переробки вугілля. Ці машини і техніку  запускали та випускали з території працівники (охоронці), яких ОСОБА_3, можливо, набирав на роботу до себе для охорони переробленого  вугілля. Допитані в судовому засіданні свідки  ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також підтвердили, що ОСОБА_3 з лютого 2008 року на території Товариства здійснював діяльність з переробки вугілля і використовував власні вантажні машини та іншу техніку для переробки вугілля. Згідно з договором оренди № 23/3 від 01.07.2009 р. (а.с. 15) приватний підприємець ОСОБА_3 (орендар) орендував у ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» модуль (майно) за адресою: м. Сніжне, вул. Ковпака, 36, тобто на території цього Товариства. З листа корпорації СХІД «Союз професійних служб безпеки» від 18.02.2010 р. (а.с. 117) вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_3 орендував приміщення (модуль) за адресою: м. Сніжне, вул. Ковпака, 36. Вищезазначені обставини також підтверджують той факт, що підприємець ОСОБА_3 здійснював власну діяльність на території Товариства та не був посадовою особою відповідача, вповноваженою на прийом працівників до ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ».

В судовому засіданні позивачкою не доведений факт прийому її на роботу до відповідача директором Товариства чи іншою уповноваженою  ним особою. Позивачкою не доведений факт того, що вона була допущена до роботи та  працювала з відома директора Товариства чи іншої уповноваженої  ним особи. В зв’язку з цим суд вважає, що при відсутності трудової угоди з відповідачем позивачка необґрунтовано вимагає від нього заробітну плату та моральну шкоду, заподіяну її невиплатою.

Також позивачкою в судовому засіданні не доведений факт прийому її на роботу до приватного підприємця ОСОБА_3 (співвідповідача). Вона не надала з цього приводу жодних доказів. Більше того, вона була проти заміни первісного відповідача на іншого відповідача, тобто на ОСОБА_3, т.я. впевнена в тому, що перебувала в трудових відносинах з ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ». ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував той факт, що позивачка перебувала з ним в трудових відносинах. В зв’язку з цим суд вважає, що при відсутності трудової угоди з відповідачем позивачка необґрунтовано вимагає від нього заробітну плату та моральну шкоду, заподіяну її невиплатою.

Сам по собі факт того, що позивачка працювала на території  ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ», при недоведеності існування трудової угоди (усної чи письмової) між позивачкою з одного боку та ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ» чи приватним підприємцем ОСОБА_3 з іншого боку – суд не може вважати підставою для стягнення заробітної плати та моральної шкоди.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 209,  212, 213, 214, 215 ЦПК України,  суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «УКРПРОМ-ПОСТАЧ», співвідповідач ОСОБА_3 Сержик Сережаєвич, про стягнення заборгованості з заробітної плати в сумі 2455 гривень та моральної шкоди в сумі 500 гривен – відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                           Головуючий :