Номер провадження: 22-ц/813/5513/19

Номер справи місцевого суду: 495/9435/16-ц

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника апелянта ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Гафійчука С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року у цивільній справі за уточненою позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

30.11.2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, яку 13.02.2018 року уточнила після отримання Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 07/03, то просила стягнути з відповідачки ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 127670 грн. та судові витрати у справі в розмірі 7000 грн.

Позивачка обґрунтовувала уточнюючу позовну заяву тим, що на підставі договору дарування ВСМ №432474 від 20.09.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Кушнір І.В. Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори, реєстр №133; договору від 06.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тітовою Т.С. Білгород-Дністровського міського нотаріального округу, реєстр №710, позивач є власником 19/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є співвласником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вночі з 12 на 13 листопада 2016 року у частині житлового будинку, що належить відповідачці, виникла пожежа, яка завдала збитків позивачці. Згідно акту, складеного представниками Білгород-Дністровського МРВ ГУ ДСНС України в Одеській області від 13.11.2016 року, в результаті пожежі знищені покрівля, перекриття, вікна та двері будинку а також меблі та особисті речі. На неодноразові прохання позивача щодо відшкодування завданих збитків, відповідач не реагує.

У відповідності до Висновку судової будівельно-технічної експертизи, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок пожежі, складає 127 670,00 грн., які позивачка просила стягнути з відповідача. Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати у сумі 7 000,00 грн.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у сумі 127 670,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 7 000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вищевказаного рішення, та постановлення нового, провідмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Крім того, суд зазначив, що за правилами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також суд першої інстанції вказав, що право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст.22 ЦК України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 36 Закону від 17 грудня 1993 року №3745-ХІІ «Про пожежну безпеку» підприємства, установи, організації та громадяни відповідно до чинного законодавства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані у зв`язку з порушенням ними протипожежних вимог.

Суд першої інстанції також обгрунтовано зазначив, що відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 року №4 «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» (в редакції постанови від 3 березня 2000 року №3) судам необхідно виходити з того, що відшкодуванню підлягають вартість знищеного пожежею майна, витрати на відновлення або полагодження майна, частково пошкодженого внаслідок пожежі або при її гасінні, а також інші завдані нею збитки. Суди також мають з`ясувати, чи не було майно застраховано, оскільки в разі виплати страхового відшкодування розмір суми, що підлягає стягненню, повинен бути відповідно зменшений.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом про пожежу від 13.11.2016 року, складеного комісією у складі: головного фахівця Білгород-Дністровського МРВ ГУ ДСНС України в Одеській області майора служби цивільного захисту ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 3), встановлено, що місцем виникнення пожежі є житлова кімната у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; пожежа виявлена ОСОБА_9 ; пожежею знищено дах, перекриття, меблі, особисті речі, вікна, двері; орієнтовні збитки від пожежі - 200 000,00; побічні збитки 226 146, 00, травми в результаті пожежі отримала ОСОБА_9 ; причина пожежі - необережне поводження під час експлуатації обігрівача (а.с.3).

Так, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції правильно виходив із того, що покладання обов`язку відшкодувати матеріальну шкоду на відповідачку можливе лише за наявності її вини.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Розглядаючи спір, суд правильно встановив, що в даному випадку наявна шкода, спричинена майну позивачки; протиправна поведінка заподіювача шкоди - необережність відповідача у поводженні з обігрівачем; причинний зв`язок між пожаром та знищенням належного позивачці майна, що підтверджується вищевикладеним Актом про пожежу, а також вина відповідачки ОСОБА_1 як власниці житла, в якому виникла пожежа, чим було завдано шкоди позивачці.

Розмір завданих збитків, позивачка обгрунтовувала тим, що у відповідності до Висновку №07/03 від 29.09.2017 року судової будівельно - технічної експертизи в результаті візуально-інструментального огляду 19/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_10 встановлено наступне.

Внаслідок пожежі 13.11.2016 частина житлового будинку літ. «А» в складі приміщень 2-4 і 2-5, знаходиться в непридатному технічному стані: покрівля та дах повністю знищено пожежею; перекриття в стані руйнування; внутрішнє оздоблення приміщень 2-4 і 2-5 має значні пошкодження: стіни - тріщини, потемніння, забруднення, потьоки, нижня частина стін має сліди вогкості, чорні плями грибкових утворювань; отвори - віконні та дверні коробки перекошені, віконні стулки не відкриваються, вражена гнилизною віконних рам та дверних полотен; підлога - покриття лінолеуму мокре, під ним вогкість та сліди грибкових утворювань, враження дощок гнилизною, прогини, просідання.

Вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок пожежі 13.11.2016 року у 19/100 частках житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_10 , складає 127 670 грн. (а.с.79-97).

Вартість матеріальної шкоди складає 52 654 грн.

З підстав викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивачки суму матеріального збитку, враховуючи також вартість робіт, необхідних для проведення ремонтних робіт, які визначені вищевказаним Висновком судової будівельно-технічної експертизи, у загальній сумі 127 670,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог та оскаржуваного судового рішення, представник відповідачки вказував, що на момент пожару відповідач не була присутньою у своєму будинку, та там перебувала її родичка - ОСОБА_9 , яка і вказана в Акті про пожежу.

Проте, суд обгрунтовано не взяв дані заперечення до уваги, так як згідно статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Суду не надано доказів правомірності підстав перебування ОСОБА_9 (договору оренди тощо) у житловому будинку АДРЕСА_1 .

З цих підстав, суд дійшов правильного висновку, що суб`єктний склад даного позову позивачем визначений вірно, а тому саме відповідачка має відшкодувати позивачці завдану шкоду.

Крім того, заперечуючи проти позову і оскаржуваного судового рішення, представник апелянта посилався на те, що відшкодуванню підлягає лише матеріальна шкода, розмір якої визначений вищевказаною судовою експертизою, та яка складає 52 654 грн., оскільки позовні вимоги містили в собі саме вимоги про відшкодування завданої матеріальної шкоди, а не відновлювального ремонту.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами заявника апеляційної скарги, так як відповідно до тексту як первісної позовної заяви, так і в заяві про збільшення позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідачки на її користь саме грошові кошти у розмірі 127 670 грн., які включать в себе також вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок пожежі, тобто для ремонту житла позивачки і приведення його до стану, яке існували до пожежі.

Крім того, на переконливу думку колегії суддів, повне відшкодування збитків, завданих пожежею, є неможливим без проведення ремонтних робіт і приведення приміщення в стан, яке існувало до пожежі (а.с.131-132).

При цьому, суд правильно виходив із того, що позивачка ОСОБА_4 є власником 19/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування ВСМ №432474 від 20.09.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Кушнір І.В. Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори, реєстр №133; та договором від 06.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тітовою Т.С. Білгород-Дністровського міського нотаріального округу, реєстр №710 (а.с.112-116).

В свою чергу відповідачка ОСОБА_1 є власником 7/100 частин будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу серії ВЕІ № 289626 від 01.11.2006 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Ливіцькою О.В. за реєстровим номером №4073.

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки за проведення судової будівельно-технічної експертизи позивачем сплачено 7 000,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 02.06.2017 року (а.с. 133), то з відповідачки на користь позивачки слід стягнути вказані витрати, як то передбачено п.1 ч.3 ст. 133 та ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 02.12.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра