Судове рішення 757/6570/15-к від 03.12.2019

Особи

Учасники процесу:

адвокат: Герасимова Тетяна Ігорівна
обвинувачений: Ляшко Олександр Сергійович
заявник: Черкаська виправна колонія №62
заявник: Черкаська виправна колонія
адвокат: Степанов О.Л.

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #83250421

Постанова

іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 757/6570/15-к

провадження № 51-604км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,

суддівГолубицького С.С., Григор`євої І.В.,

за участю: секретаря судового засідання захисника засудженого Червінської М.П., Степанова О.Л., Ляшка О.С.,

прокурораГошовської Ю.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Степанова О.Л. на вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Каланчак Херсонської обл., жителя м. Києва,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125 та пунктом 9 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Печерський районний суд м. Києва вироком від 12 серпня 2016 року засудив ОСОБА_1 за частиною 1 статті 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин, за пунктом 9 частини 2 статті 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі частин 1 та 2 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд призначив остаточнепокарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

2. ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному завданні легких тілесних ушкоджень та в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині з метою приховати інший злочин, учинених за таких обставин. Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 30 листопада 2014 року приблизно о 14:00 у квартирі АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклого конфлікту умисно завдав ОСОБА_2 ударів ножем по ногах, спричинивши цим легких тілесних ушкоджень. Надалі, приблизно о 14:40, з метою приховати цей злочин ОСОБА_1 за допомогою шнура від оптичного маніпулятора для комп`ютера здушив шию ОСОБА_2 , щоб подолати його волю до опору, і гострими предметами умисно завдав потерпілому численних ударів у життєво важливі органи голови та тулуба, від яких настала смерть.

3. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 28 березня 2017 року залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. У касаційній скарзі захисник просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати зазначені рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

5. Зокрема, захисник зазначає, що всупереч вимогам статті 91 КПК суд першої інстанції не виклав у вироку конкретних обставин кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 9 частини 2 статті 115 КК, що свідчить про порушення права на захист.

6. Також він скаржиться, що судом не здобуто доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість засудженого в убивстві з метою приховати інший злочин.

7. Захисник стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні записи судових засідань від 8 та 17 грудня 2015 року.

8. Крім того, суд першої інстанції обґрунтував обвинувальний вирок протоколом проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2014 року; протоколом допиту ОСОБА_1 як підозрюваного від 04 грудня 2014 року, не оцінивши допустимості цих доказів з огляду на вимоги статей 95 КПК, яка передбачає безпосередність дослідження показань.

9. Також суд, на думку сторони захисту, не надав оцінки з точки зору достовірності та допустимості відповідно до вимог статей 94, 95, 97 КПК показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

10. Крім того, суд відмовив стороні захисту в допиті свідка ОСОБА_5 , показання якого могли вплинути на встановлення фактичних обставин справи.

11. На переконання захисника, апеляційний суд допущених місцевим судом порушень не усунув і у своїй ухвалі не обґрунтував належним чином, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту.

12. Учасникам кримінального провадження з додержанням вимог закону було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

13. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог захисника та просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

14. Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Оцінка Суду

Щодо порушень кримінального процесуального закону

15. Що стосується порушень положень КПК, на які посилається захисник у касаційній скарзі, то Суд зазначає таке.

16. Суд вважає, що відсутність запису окремого судового засідання не дорівнює порушенню, передбаченому пунктом 7 частини 2 статті 412 КПК, яке є безумовною підставою для скасування судового рішення, а саме відсутності в матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

17. Хоча в матеріалах провадження дійсно відсутні звукозаписи судових засідань від 8 та 17 грудня 2015 року, однак наявний журнал судового засідання, датований цими числами. Відповідно до журналу під час цих засідань переважно відбувалося дослідження матеріалів кримінального провадження, а також вирішувалися питання про зміну порядку дослідження доказів, прийняття відмови захисника від допиту свідка ОСОБА_6 , продовження застосування до засудженого запобіжного заходу.

18. Суд не виключає, що за певних обставин відсутність звукозапису окремого судового засідання може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на цю обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення. У цій справі сторона захисту ні в касаційній скарзі, ні під час касаційного розгляду не вказала, яким чином відсутність технічного запису цих судових засідань вплинула на вирішення справи по суті. Тому Суд відхиляє цей аргумент касаційної скарги.

19. Що стосується згадування у вироку протоколів проведення слідчого експерименту та допиту засудженого як підозрюваного від 4 грудня 2014 року, то Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 95 КПК суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

20. Однак у цій справі версія подій, яку засуджений описував під час судового розгляду, істотно не відрізняється від тієї, що зафіксована у згаданих протоколах. Більше того, засуджений в суді підтвердив правильність своїх показань у цих протоколах. У будь-якому разі сторона захисту не зазначила в касаційних скаргах, у яких пунктах показань засудженого суд надав перевагу його позасудовим показанням перед тими, які він давав у суді, і яким чином це вплинуло на постановлений вирок. За обставин, коли особа в суді дає такі ж показання, що й на досудовому слідстві, Суд не вважає згадування у вироку позасудових показань істотним порушенням кримінального процесуального закону в значенні статті 412 КПК. Тому Суд відхиляє цей довід касаційної скарги.

21. З приводу посилання у вироку на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то у касаційній скарзі сторони захисту не зазначено, у чому полягає недопустимість чи недостовірність цих доказів. Ці показання не є показаннями з чужих слів у значенні статті 97 КПК, оскільки вони надавалися не на підтвердження обставин вчинення злочину, а на підтвердження подій, що відбулися згодом, які ці свідки безпосередньо сприймали. Ці свідчення були проаналізовані судом для перевірки достовірності показань самого засудженого.

22. Що стосується скарги на відмову суду допитати свідка ОСОБА_5 , то на підставі досліджених матеріалів справи встановлено, що суд викликав останнього для дачі показань, однак неодноразово надіслані на його адресу повістки повернулися без вручення. У матеріалах справи міститься рапорт майора міліції Печерського РУГУ МВС України, відповідно до якого неможливо встановити місце перебування ОСОБА_5 (т. 4, а/с 171).

23. Таким чином, суд першої інстанції здійснив усі можливі дії для виклику цього свідка, які виявилися безрезультатними.

24. Крім того, сторона захисту не зазначила в касаційній скарзі, на підтвердження чи спростування яких саме обставин необхідно було допитати ОСОБА_5 . Хоча засуджений зазначав, що цей свідок міг мати мотив для вбивства потерпілого, однак, як свідчать матеріали справи, жодних підтверджень такої версії сторона захисту не надала.

25. Відповідно до журналу судового засідання від 12 жовтня 2015 року (т. 4, а/с 179) сторона обвинувачення відмовилася від допиту ОСОБА_5 , а захисник Герасимова Т.І. не заперечувала проти цього, тоді як ОСОБА_1 наполягав на його допиті. Суд першої інстанції, врахувавши неможливість допитати свідка, невелике значення його показань у контексті цієї справи, гіпотетичний характер припущень сторони захисту про причетність ОСОБА_5 до вбивства потерпілого, правомірно прийняв рішення про можливість закінчити розгляд справи без його допиту.

Щодо застосування закону України про кримінальну відповідальність

26. Касаційна скарга захисника також містить доводи щодо неправильної правової оцінки обставин справи як таких, що доводять винуватість засудженого у вбивстві з метою приховати інший злочин.

27. Відповідно до усталеної судової практики у випадках, коли винна особа, вчиняючи умисне вбивство, керувалась не одним, а декількома мотивами, судам належить з`ясовувати, який із них був домінуючим, і кваліфікувати злочинні дії за тим пунктом частини 2 статті 115 КК, яким визначено відповідальність за вчинення вбивства з такого мотиву. Умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених частиною 2 статті 115 КК, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних такими особистими стосунками винного з потерпілим, як учинення потерпілим неправомірних чи аморальних дій кваліфікується за частиною 1 статті 115 КК.

28. Суд зазначає, що за обставин цієї справи суд першої інстанції мав ретельно проаналізувати події того вечора, взаємовідносини засудженого та потерпілого та їх динаміку, щоб з`ясувати всі можливі мотиви, якими керувався засуджений, вчиняючи вбивство, та з урахуванням установлених обставин справи визначити, який саме мотив був домінуючим.

29. Натомість суд першої інстанції зробив висновок, що в засудженого не було іншого мотиву на позбавлення життя потерпілого, ніж намагання приховати факт завдання ним легких тілесних ушкоджень потерпілому. На підтвердження цьому суд послався на показання самого засудженого, який під час допиту в суді засвідчив, що «мав намір виконати все, аби ОСОБА_2 не викликав міліцію і не ув`язнив його», а також на те, що після заподіяння легких тілесних ушкоджень засуджений мав можливість покинути квартиру, але цього не зробив.

30. Водночас суд не врахував показань засудженого про наполегливі сексуальні домагання потерпілого, які він сприймав як неприйнятні та образливі, та про погрози потерпілого після отримання легких тілесних ушкоджень помститися засудженому та зґвалтувати його.

31. За таких обставин, кваліфікуючи діяння засудженого за пунктом 9 частини 2 статті 115 КК, суд мав навести переконливе обґрунтування, що поведінка потерпілого та викликана такою поведінкою реакція засудженого не могли зумовити вчинення останнім вбивства, і мотив приховання факту заподіяння легких тілесних ушкоджень, за що засудженому в найгіршому випадку загрожувало б покарання у вигляді виправних робіт на строк до 1 року, був поза розумним сумнівом визначальним для формування умислу на вбивство.

32. У своїй апеляційній скарзі сторона захисту звертала увагу на помилкову кваліфікацію злочину. Однак апеляційний суд у своєму рішенні не навів належного обґрунтування на спростування цього доводу, а лише повторив міркування суду першої інстанції. Рішення апеляційного суду в цій частині не можна вважати законним, мотивованим та обґрунтованим, а тому колегія суддів дійшла висновку, що його необхідно скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

33. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого, дати на них вичерпну відповідь та з урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Степанова О.Л. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григор`єва

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 11-кп/796/349/2017

Номер: 11-кп/796/349/2017
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
Номер справи: 757/6570/15-к
Суд: Апеляційний суд міста Києва
Суддя: Бущенко Аркадій Петрович
Результати справи:
Етап діла: Зареєстровано
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.09.2016
Дата етапу: 21.09.2016